Методи збирання первинної соціологічної інформації

та варіантів відповідей і т. д. Пробне опитування охоплює невелику кількість осіб (20-30 чол.), відібраних за основними характеристиками, які визначаються темою, метою і завданнями дослідження.

За способом розповсюдження анкет опитування поділяють на:

роздавальні, коли анкетер особисто вручає анкету і чекає, коли вона заповнюється, і повертається йому – це очне роздавальне опитування, або одержує заповнену анкету через декілька днів – заочне роздавальне опитування;

поштові – анкета за попередньою домовленістю висилається і одержується поштою;

пресові – анкету пропонують заповнити читачеві газети, чи журналу і надіслати в редакцію;

телетайпні (в цей спосіб розповсюдження і збір анкети здійснюється через електронний зв’язок).

За типом досліджуваних завдань опитування класифікують:

стандартизоване – націлене на одержання статистичної інформації; фокусоване – збираються дані за умов конкретної ситуації; глибинне – спрямоване на одержання пошукової інформації.

За рівнем компетентності респондентів розрізняють:

масове опитування (думка спеціалістів з тої чи іншої теми);

масове опитування у співробітництві з дослідником (передбачає інформаційну допомогу респонденту з боку анкетера в осмисленні ситуації, що аналізується);

симптоматичне опитування (достатнєзнанняу респондентазагальноїінформації,без глибокого осмислення цілей і завдань дослідження);

експертне опитування (опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається) [3. 207].

Інтерв’ю як метод опитування. Серед переваг цього методу назвемо :

можливість отримувати глибоку інформацію з різноманітних питань за допомогою спрямованого вибору респондентів;

можливість коригування та варіювання запитань для надання опитуванню потрібного спрямування,

забезпечення більшої повноти інформації;

можливість спостереження за психологічними реакціями опитуваних, їх сприйманням питань та проблем;

можливість уникнути складної техніки обробки, яка зумовлена тим, що інтерв’ю, як правило проводиться з

меншою кількістю опитуваних, ніж наприклад, при анкетуванні [4. 85].

Сам процес інтерв’ю умовно можна розділити на такі етапи.

Перший етап – встановлення контакту. Часто соціолога запитують: “Чому Ви звернулись саме до мене ?”. В такому випадку потрібно пояснити людині, що вона обрана виключно по випадковій ознаці чи по якійсь іншій причині.

Другий етап – закріплення контакту і перші запитання.

Третій етап – перехід до основних запитань.

Четвертий етап – закінчення розмови. Тут підводяться підсумки розмови, її основні результати.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв’ю.

Вільне інтерв’ю – тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань.

Формалізоване або стандартизоване інтерв’ю – це інтерв’ю коли спілкування інтерв’юера і респондента регламентоване детально розробленим питальником та інструкцією інтерв’юера.

Напівстандартизоване інтерв’ю поєднує в собі особливості двох попередніх.

За процедурою проведення інтерв’ю поділяються на: панельне, групове, клінічне і фокусове.

Панельне інтерв’ю – багаторазове інтерв’ю в одних і тих самих респондентів з тих же питань через певні проміжки часу.

Групове інтерв’ю – запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі.

Клінічне інтерв’ю – ґрунтовна бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви,

схильності респондентів.

Фокусоване інтерв’ю – короткочасна бесіда з метою отримати інформацію про конкретну проблему [5. 339-

340].

За типом респондентів інтерв’ю бувають: з відповідальною особою; з експертом; з рядовим респондентом.

За способом спілкування між дослідником і респондентом інтерв’ю поділяють на: а) явні: 1) “обличчям до обличчя”; 2) телефонні; б) приховані.

За технікою реєстрації відповідей інтерв’ю поділяють на: протокольні і непротокольні.

На проведення інтерв’ю суттєвий вплив здійснюють такі чинники, як час і місце його проведення.

Інтерв’ю на робочому місці респондента, як правило, є дуже незручним, відволікає його від роботи.

Інтерв’ю за місцем проживання респондента, в домашніх умовах, сприяє відвертій бесіді, невимушеності, не обмежує час на осмислення запитань.

Інтерв’ю за спеціальним місцем, куди респондент запрошується завчасно, є найзручнішим для проведення бесіди – відсутні вплив “третьої особи” [6. 215].

13.3. Аналіз документів

Аналіз документів як соціологічний метод за популярністю поступається тільки методам опитування, а в

окремих соціологічних дослідженнях саме цей метод є домінуючим. Наприклад, у промисловій соціології пріоритетними джерелами емпіричної інформації є внутрішній та зовнішній документообіг підприємств, регіональна та галузева статистика, дані відомчого поточного обліку, плани, звіти тощо. Аналіз документів широко використовується в соціології права, політики, громадських рухів, медицини. Цей метод дає змогу дізнатися про минулі події. Вивчення документів часто уможливлює виявити тенденції та динаміку їх змін та розвитку.

Для аналізу документів насамперед треба з’ясувати суть поняття “документ”.

Документ – це засіб закріплення різним способом на соціальному матеріалі інформації щодо фактів, подій,

явищ об’єктивної дійсності й розумової діяльності.

Документи містять інформацію про соціальні процеси на різних рівнях дослідження: соцієтальному,

інституціальному, груповому, особистісному, індивідуальному.

Класифікація документів

Документи класифікують за різними ознаками:

1. Залежно від технічних засобів фіксації інформації їх поділяють на: письмові (всі види друкованої та рукописної продукції), і конографічні (відео, кіно, фотодокументи, картини, гравюри тощо), фонетичні (радіо-магнітофонні записи, грамплатівки). Активно розвиваються нові носії документальної інформації мікрофільми, диски для ЕОМ, лазерні диски.

2. Залежно від авторства розрізняють офіційні документи і документи особистого походження.

Офіційними вважаються документи, створені юридичними або офіційними особами, оформлені або