Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтна екологія” студентами спеціальності 7.070801 „Екологія та охорона навколишнього середовища” денної та заочної форми навчання

6.У чому різниця між метричними та топологічними характеристиками ЛТС?

 

 

Мета роботи: На основі комплекту природних тематичних карт, ландшафтних профілів та карти генетико-морфологічної ЛТС укласти карту позиційно-динамічної ЛТС М 1:50000 і розробити до неї легенду. 

Література: [1,  с.94-102]

 

Основні поняття: 1. Групування геотопів у територіальні одиниці позиційно-динамічної ЛТС ґрунтується на їх відношенні до ландшафтних рубежів, вздовж яких змінюється інтенсивність та напрямок горизонтальних речовинно-енергетичних площинних потоків. Територіальні одиниці виділяють так, щоб інтенсивність сучасних та потенційно можливих процесів, зумовлених горизонтальними речовинно-енергетичними потоками на них була майже однаковою. Тому межі між ними проводять вздовж ліній стрибкоподібної зміни градієнтів горизонтальних потоків. Такі лінії називають каркасними лініями динаміки ландшафту. Наприклад: лінія вододілу, тальвегу, підошви, бровки схилу лінії перегинів рельєфу тощо. Каркасними лініями є також: межі між геотопами з різними фільтраційними властивостями ґрунтів та порід зони аерації; межі між ґрунтами з різною протиерозійною стійкістю; лінії зміни рослинного покриву; техногенні лінійні утворення (дороги, дамби, лісосмуги  тощо).

2. Територіальні одиниці позиційно-динамічної ЛТС: 

Ландшафтна смуга - це групи геотопів, які мають спільне походження відносно меж зміни інтенсивності горизонтальних речовинно-енергетичних потоків (розташовані між двома суміжними каркасними лініями динаміки ландшафту). У межах однієї ландшафтної смуги горизонтальні потоки односпрямовані і в усіх геотопах мають однаковий градієнт.

Ландшафтний ярус - це група територіально суміжних ландшафтних смуг, що мають спільну позицію щодо меж зміни провідних факторів ландшафтної динаміки. Межі між ландшафтними ярусами обумовлені ярусною будовою рельєфу (геоморфологічними рівнями), стадійністю рельєфоутворення та осадонагромадження тощо.

Парадинамічний район - це сукупність ландшафтних ярусів, пов’язаних

горизонтальними потоками, які починаються від спільного „центрального місця” - ярусу з панівним висотним положенням. Центральною віссю інтеграції парадинамічних районів є вододіл; межі, як правило, співпадають з руслами річок. Часом виділяють парадинамічні підрайони.

3. При складанні легенди до карти позиційно-динамічної ЛТС ландшафтні смуги слід групувати у такій послідовності:  елювіальні, елювіально-транзитні (транселювіальні), елювіально-гідроморфні, транселювіально-гідроморфні, гідроморні, гідроморфні критичні (підняті), трансгідроморфні, амфібіальні (затоплювані).  Індекси: E, Et,E-H, Et-H, H, Hk, Ht, Amt.

Опис ландшафтної смуги проводити у послідовності: форма (вузькі, широкі, опуклі тощо), геоморфологічна належність (схили; уступи, тераси, заплави тощо), небезпека прояву геодинамічних процесів (водної ерозії, дефляції, заболочення, засолення тощо), ступінь зв’язку (залежності) з сусідніми ландшафтними смугами (вказати їх індекси).

 

Завдання: 

1. Укласти карту генетико-морфологічної ЛТС (кольорову, або чорно-білу за завданням викладача); 

2. Розробити легенду до карти; 

3. Проаналізувати структуру площинної динаміки території.

 

Контрольні запитання 

1. Що таке каркасні лінії динаміки ландшафту? 

2. Що таке ландшафтна смуга?

3. 3а якими ознаками розмежовуються ландшафтні смуги? 

4. Які ознаки геосистеми генетико-морфологічної ЛТС вказують у легенді?

 

 

Мета роботи:  1. Ознайомитись зі способами опису позиційно-динамічних ЛТС;  2. Навчитися застосовувати чисельні та графічні методи розрахунку показників геосистеми позиційно-динамічної ЛТС. 

Література: [1, с.124-130]

 

Основні поняття:  1. При побудові графічних моделей позиційно-динамічної ЛТС необхідно пам’ятати, що дуги проводяться лише при наявності горизонтального потоку між геосистемами. Те саме стосується матриць сусідства A+, Al, An.

Більш повну позиційну характеристику цієї ЛТС можна отримати, визначивши для кожної пари геосистем ступінь подібності їх у структурі парадинамічного району:

 

                                            Kil=nij /(nij+nj-ni),                                                         (5)

 

де:  Kij   - ступінь подібності;

       nij – кількість ландшафтних смуг, з якими межують   і - та й  j - та смуги;

       ni – кількість ландшафтних смуг, з якими смуга   і – го виду має спільну межу;

       nj – те саме для смуги j - го виду.

2. Якщо, наприклад, рис.1а вважати фрагментом карти позиційно-динамічної ЛТС, а напрямком потоку вважати напрямок зверху-вниз то для випадку ґрунтової ерозії графічна модель позиційно-динамічної ЛТС буде мати вигляд орієнтованого графа, зображеного на рис. 2.

Масу речовини, що переміститься з і - ї до j - ї  геосистеми за будь-який проміжок часу Мij орієнтовно можна розрахували за формулою:

де:   i - середній кут нахилу  i - ї геосистеми до горизонтальної площини, град;

       Qi - інтенсивність виносу речовини з i - ї геосистеми, т/га/рік, кг/га/рік, мм/рік         

              тощо;

       Si  - площа   i - ї геосистеми, га, км2  тощо;

       lij - довжина межі між   i - ю та   j - ю смугами; 

       Lhi - довжина нижньої