Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: „Ландшафтна екологія” студентами спеціальності 7.070801 „Екологія та охорона навколишнього середовища” денної та заочної форми навчання

 

Мета роботи: 1. Ознайомитися зі способами опису біоцентрично-сітьової ЛТС;  2. Навчитися застосовували методи розрахунку показників біоцентрично-сітьової ЛТС. 3. Засвоїти основи інтерпретації показників біоцентрично-сітьової ЛТС.

Література:  [1, с.127-132]

 

Основні поняття:  1. У графах біоцентрично-сітьової ЛТС вершинами є біоцентри,  а дугами - біокоридори та інтерактивні елементи. Дугам присвоюються чисельні значення інтенсивності міграції, які орієнтовно розраховують за формулою:

 

                                                   Сij=k Si Sj /dij2                                                           (11)

 

де: Сij - умовна оцінка інтенсивності міграції між біоценрами  і та j;

     k – коефіцієнт „провідності” біокоридору (оцінка едафічної різноманітності біокоридору);

     Si та Sj – площі біоцентрів i та j , км2 ;

     dij - довжина біокоридору, км.

Коефіцієнт провідності біокоридору рівний одиниці, якщо з’єднує біоцентри з однаковими едафічними умовами і падає до нуля із збільшенням відмінностей у едафічних умовах біоцентрів. 

2. На підставі графічної моделі будують матрицю суміжностей (1 - є біокоридор, 0 - немає біокоридора), матрицю Сі та матрицю доступності (кількості біокоридорів між біоцентрами) і та j  (табл. 7).

У американській, чеській та польській школах ландшафтної екології  для біоцентрично сітьової ЛТС розраховують також  –,   – та   – індекси зв’язності:

де: Б – кількість біоцентрів; К – кількість біокоридорів.

 

  - індекс показує кількість альтернативних шляхів міграції особин. Оптимальною є ЛТС з  = 1.   - індекс характеризує ступінь розвитку та складність мережі біокоридорів. Оптимальною є ЛТС з   = 3. Чим вище значення    - індексу тим більш розгалужена сітка біокоридорів, тим коротші шляхи міграції між двома довільно обраними біоцентрами. Оптимальною є ЛТС з   = 1.

                                                                                                                                Таблиця 7

Матриці доступності та індекси доступності для біоцентрично-сітьової ЛТС 

(на прикладі графа на рис 1б)

 

№

біо-      центру

 

1

2

3

4

5

індекси

SiKiBiRi

101223834,00,5

210112526,40,8

321012625,30,6

421101526,40,8

532210834,00,5

                                                                                   = 32

 

Топологічні особливості біоцентрично-сітьової ЛТС характеризують показники доступності (центральності) біоцентрів, які розраховують за матрицями доступності вершин графа. Такими показниками є:

1. Абсолютний індекс доступності (Si ) – сума елементів і - го рядка.

1. Число Кеніга (Кі) – найбільший елемент   і - го рядка.

2. Індекс Бавелаша (Ві):

де: Si – абсолютний індекс доступності i - ї вершини;

       n – кількість вершин (біоцентрів).

3. Індекс   Бічема (R):             Ri=(n-1)/Si                                                                 (14)

Біоцентри з найбільшими Bi та Ri є центральними у структурі ЛТС. 

Синтетичний індекс ролі і -го біоцентру:

                                                                                        (15)

де: Ri – індекс Бічема;  ni – кількість видів рослин у  i - му біоцентрі;

N – число видів рослин у всіх біоцентрах ЛТС; 

Si – площа  i - го біоцентру;        

S – площа всієї території; 

di – відстань від і -го біоцентру до геометричного центру території; 

Рі - відстань від біоцентру до зовнішніх меж території.

 

Завдання:

1. Розрахувати значення інтенсивності міграції між біоцентрами і на їх основі внести корективи у картосхему біоцентрично-сітьової ЛТС з метою її оптимізації. 

2. Який біоцентр є „центральним” у вашій ЛТС?

3. Які біоцентри і біокоридори потребуюсь найбільшої охорони та розширення видового складу біоти? 

4.