Методика ознайомлення з прийомами запобігання мовленнєвим помилкам у творах учнів

До проведення стислого переказу вчитель повинен ретельно готуватися: скласти 2 плани: один для докладного переказу, другий – для стислого. Готує він також і стислий переказ. На уроці після читання тексту складають і записують докладний план на дошці. Далі цей план колективно скорочують, щоб за ним можна було написати стислий переказ, тобто коротко передати тільки основний зміст текст. За скороченим планом (розповідь за кожним пунктом) проводиться усний переказ. Відповіді аналізують, щоб при потребі порадити випустити деталі і зберегти тільки головну думку, яка й подається в стислому переказі. Це, звичайно, тільки один із прийомів підготовки і проведення стислого переказу.

Вибірковий переказ передбачає логічно послідовний виклад матеріалу лише з одного питання, яке розкривається в тексті для переказу поруч з іншими, чи переказування одного епізоду.

На початковому етапі роботи вибірковий переказ проводиться в такий спосіб: читають спочатку весь текст, а потім відповідно до теми і завдання відбирають ті частини, де йдеться про особу, подію чи явище, що має бути змістом вибіркового переказу. Увагу звер-тають не тільки на зміст, а й на мовні особливості тих місць, які будуть переказувати, що, у свою чергу, допоможе учням у відборі лексики, мовних засобів, синтаксичних конструкцій тощо.

Цей переказ учні можуть готувати вдома. Вони самостійно читають заданий текст, відбирають у ньому потрібний для розкриття теми матеріал, складають план, а в класі переказують відібрані місця з прочитаного і спланованого.

Вибірковий переказ – це важлива ланка в підготовці до написання творів на літературному матеріалі, адже учні вчаться відбирати матеріал і давати йому оцінку.

Творчі перекази передбачають не тільки передачу змісту прочитаного тексту, а й дописування можливого кінця чи початку, які вчитель пропускає при читанні, введення додаткових епізодів або опису осіб, предметів, явищ тощо. Під час проведення творчих переказів можна запропонувати завдання:

–дати оцінку подіям;

–висловити своє ставлення до вчинків людей;

–розповісти, що найбільше сподобалося у творі й чому.

Творчі перекази активізують власні спостереження учнів, їхній життєвий досвід, знання, одержані з книг. Цей переказ сприяє розвитку розумової активності; готує учнів до самостійної роботи, спонукає до усвідомленішої передачі змісту тексту, яка збагачується власною творчістю.

Уроки, на яких проводиться переказ, потребують ретельної підготовки. Учитель має заздалегідь дібрати текст, уважно його прочитати і визначити, які труднощі в розумінні змісту, значення окремих слів і зворотів можуть виникнути в учнів і як їх подолати. Роботу над лексикою переказу бажано розпочинати заздалегідь, хоча б за тиждень. Незнайомі слова подаються в дидактичному матеріалі. Після кількаразового вживання вони стають надбанням активного словника учнів і тоді відпадає потреба пояснювати їх під час переказу.

Клас працює над добором синонімів у межах тієї лексики, яка є в тексті переказу, над введенням у речення засобів мовної виразності тощо.

Далі вчитель, готуючись до уроку, аналізує зміст тексту, виділяє в ньому логічно завершені частини і складає план. У процесі змістового і мовностилістичного аналізів тексту вчитель складає систему запитань, за якою проводитиметься робота над підготовкою до навчального переказу. Бажано, щоб він сам написав переказ, що допоможе йому успішніше організувати роботу учнів над ним. Насамперед це стосується підготовки до стислих і вибіркових переказів.

Урок розпочинається з чіткого визначення мети заняття, оскільки тільки в цьому разі учні працюватимуть активно, з інтересом. Учитель зауважує, що діти не просто повинні запам'ятати прочитане й передати його на письмі, а глибоко зрозуміти ідейний зміст твору, задум автора; усвідомити значення мовностилістичних засобів, використаних у тексті. Пишучи переказ, учні повинні доцільно й виправдано використовувати мовні засоби, а також звертати увагу на вживання недавно вивчених граматичних явищ (дієприкметників чи дієприслівників; речень з відокремленими членами, прямою мовою тощо).

Вступна бесіда повинна підготувати учнів до розуміння і сприйняття тексту; з'ясувати те, що може викликати утруднення в процесі усвідомлення змісту. Інколи виникає потреба розповісти про епоху, у якій відбувалася дія, охарактеризувати історичних осіб, пояснити деякі науково-технічні поняття тощо. У бесіді слід повідомити, кому належить твір, що переказується. Якщо це визначний письменник, політичний діяч, бажано показати його портрет. Якщо в тексті є слова або словосполучення, значення яких учні не знають і для засвоєння яких не була проведена попередня робота, то їх треба записати і витлумачити.

Виразне читання тексту має мобілізувати увагу учнів, забезпечити цілісне сприйняття змісту, усвідомлення логічної послідовності викладу, значення мовностилістичних засобів для яскравого розкриття задуму автора.

Оскільки текст для переказів зазвичай беруть простий і дохідливий, а у вступній бесіді при потребі проведена підготовка до його сприйняття, то учні усвідомлюють його зміст уже після першого читання. А тому якщо й виникає потреба в бесіді за змістом, то тільки для поглибленого його розуміння і відповідей на запитання: чому? з якою метою? чи