Методика розвитку художньо-мовної компетентності Н.В. Гавриш

Сіра спинка, очі – намистинки, шубка з колючок. (Їжак)

(Останню загадку загадує вихователь.)

3. Вихователь пропонує дітям пригадати художні твори, в яких, зустрічався їжачок.

Діти: рос. Козлов „Трям! Здравствуйте! ”

В. Сутеев „Палочка – выручалочка”. „Яблоко”.

С. Маршак „Тихая сказка”.

4. Педагог читає вірш П. Воронько „Їжачок”.

Їжачок.

Засмутився їжачок:

Вовна в нього з голочок.

„В інших вовночка гладеньке,

Пух чи пір’ячко легеньке,

А у мене скрізь голки -

Хто погладить – кров з руки”.

Тут із лісу вибіг вовк,

Їжачок – мерщій в клубок.

Вовк і спереду і ззаду…

Врешті ткнув клубок з досади…

Проколовши губи й ніс,

Він завив та й геть у ліс.

Звеселився їжачок

Тим, що він із колючок!

5. Вихователь задає питання до тексту.

Де живе їжачок?

Чому він засмутився?

Кого міг зустріти їжачок у лісі?

Чому звеселився їжачок?

6. Підібрати прикметники до слів лисичка, заєць, їжачок, вовк, ведмідь.

7. Фізична хвилинка.

Їжачок.

Їжа, їжа, їжачок

(руки скользять уздовж тулуба)

Весь в колючках твій бочок.

* * *

Їжачок встає раненько.

(руки вгору, підтягування)

Миє шийку він гарненько.

(імітація миття шиї)

Вранці підметає хатку.

(імітація підмітання полу віником)

І виходе на зарядку.

(марширувати)

Раз, два, три, чотири, п’ять

(присідання)

Хоче сильним швидко стать.

(показують м’язи на руках).

8. Вихователь показує дітям заготівлю на нову книгу, яку пропонує написати разом. Початок кожного речення пропонує вихователь.

Жив у лісі їжачок.

Одного разу пішов він погуляти.

Біг їжачок і зустрів лисичку.

(Запропонувати дітям обіграти лисичку.)

І побіг їжачок далі, а на зустріч йому зайчик стрибає. (обіграти)

Засмутився їжачок, бачить ведмідь іде. (обіграти)

Плететься їжачок по стежці. І раптом наскочив на нього вовк.

Тоді їжак звернувся, вовк сильно наколовся і утік. Їжачок звеселився і побіг до дому.

Вихователь звертає увагу на те, що разом вони склали казку за віршем. діти отримують домашнє завдання – намалювати ілюстрації до казки.

9. Педагог пропонує дітям пограти у дидактичну гру „Добре – погано”.

На килимі розкладуються картки із зображенням або надрукованим названням слідуючих слів: школа, дощ, комар, курка, квіти, пташки, собака, сонечко, сніг, книга, бджола, гусінь.

Використовуючи індивідуальний підхід, вихователь пропонує дітям вибрати собі картку, назвати або прочитати слово та відповісти на питання: „Добре чи погане? І чому? ”

10. Вихователь пропонує дітям сісти за столи.

Діти отримують завдання виложити казочку на аркуші за допомогою сірників та геометричних фігур.

Наприклад:

     

їжачок дерево сонечко

 

     

дівчина хлопець дім

 

Вихователь звертає увагу на завдання на картках.

1 завдання.

Треба визначити перший та останній звук в слові та позначити на картці. Слово – їжачок.

2 завдання.

Порахувати кількість складів у слові та позначити на картці.

3 завдання.

Допомогти їжачку добратися додому. (Написати завдання на картці).

 

МУЗЕЙ ОСЕНІ

(узагальнювальні заняття інтегрованого типу на літературно-мовному матеріалі)

 

Вихователі проводять величезну роботу з формування уявлень про сезонні явища – екскурсії, художнє читання, розглядання картин, малювання, пізнавальні бесіди, спостереження тощо. Проте нерідко завершальні, узагальнювальні бесіди мають переважно репродуктивний характер: запитую-відповідайте. На нашу думку, на цих заняттях важливо не лише систематизувати, узагальнити знання дітей про сезонні зміни в природі, а й зберегти, підтримати в них відчуття, пов'язані зі сприйманням, милуванням красою природи. І ще одне. Упевнені, що такі бесіди будуть кориснішими, якщо вихователь використає не урочний тип їх організації, а спільно з дітьми реалізує творчий проект, у процесі виконання якого діти максимально активно засвоюватимуть навчальну інформацію. Пропонуємо провести серію узагальнювальних занять, результатом яких стане створення разом з дітьми Музею осені--збереження всього, що нагадуватиме нам про цю чудову пору року.

- Діти, ви замислювалися над тим, чому восени так часто йдуть дощі, чому плаче Осінь? Коли я запитала в Осені, вона нам пояснила, що жалкує за тим, що час дуже швидко минає, скоро і зовсім скінчиться осіння пора та почнеться холодна зима, а від Осені й сліду не залишиться, ніщо про неї не нагадуватиме. Справді, шкода, що кожного дня на деревах стає дедалі менше листя, квіти жухнуть, комахи засинають, ховаються в щілини, а птахи відлітають у вирій. Зрозуміло, за чим сумує Осінь.

- І тоді, любі друзі, я вирішила вам запропонувати одну цікаву ідею. Але спочатку скажіть, чи були ви коли-небудь в музеї? Що ви там бачили? Як ви зрозуміли, для чого існує музей? Так, в музеї зберігають та показують різні дивовижні речі, твори мистецтва, потрібні, щоб люди милувалися ними. Давайте з вами створимо Музей Осені, щоб зберегти в ньому все, що нагадуватиме нам про цю дивовижну пору року. У музеї