Міжнародне економічне право

Принцип недискримінації має низку винятків, зокрема:

• переваги, що їх держави надають одна одній в рамках економічних інтеграційних об'єднань;
• пільги, якими користуються держави в межах прикордонної торгівлі;
• засоби, за допомогою яких надаються можливості вільного доступу до моря країн, які не мають до нього виходу;
• надання загальних невзаємних преференцій державам, що розвиваються;
• засоби захисту внутрішнього ринку та національної економіки (заборона імпорту чи експорту тощо);
• заходи у відповідь (контрзаходи), метою яких є забезпечення дотримання державою-порушником своїх зобов'язань.

 

Принцип взаємної вигоди. Цей принцип означає взаємне право держав на справедливий розподіл вигод і зобов'язань порівнюваного об'єму  формула, яка хоча й не є досить зрозумілою, проте достатньо переконлива. Вимога взаємності у міжнародних економічних відносинах починається з обопільності інтересів держав, які вступають у взаємодію, тобто з політичної взаємності, яка знаходить свій вияв у спрямованості волі держав на правове врегулювання певного об'єкта чи об'єктів. 

1.3. Принцип найбільшого сприяння (ПНС). Він нерідко позначається (гл. 8.2.1) як принцип найбільш сприятливої нації (most favored nation). У зв'язку з таким подвійним користуванням у доктрині зазначається, що термін «принцип найбільш сприятливої нації» застосовується щодо держав-партнерів або їх осіб чи товарів, у той час як термін «принцип найбільшого сприяння»  стосовно суб'єктів, що не є державами, наприклад (і найчастіше)  стосовно міжнародних організацій. Хоча в діловій практиці ці терміни використовуються як синоніми.

Під ПНС зазвичай розуміють юридичне зобов'язання відповідної держави надати партнерові (його особам чи товарам) пільгові або інші найбільш сприятливі умови, які вже надані або можуть бути надані будь-якій третій країні. Проте, як зауважується, зазначені пільги або переваги можуть узагалі не виникнути, якщо уявити собі випадок, коли держава-«бенефіціар» практично не надавала раніше й не надає потім тих чи інших пільг і переваг будь-якій третій державі (або державам). Таким чином, пільги на підставі ПНС у чистому вигляді мають абстрактний характер.

Слід мати на увазі, що сферою застосування даного принципу може бути, наприклад, уся торгівля. Проте, його дія може бути обмеженою і лише деякими конкретними видами відносин (митне обкладення, транзит тощо). Але найчастіше під дію ПНС підпадає вкрай широке коло відносин. У зв'язку з цим Комісія міжнародного права ООН протягом багатьох років намагалася узгодити документ, який містив би прийнятне тлумачення та розуміння умов, які підпадають під дію ПНС. Проте, вона так і не змогла досягти успіху в цьому питанні, надавши такий орієнтовний перелік сфер, щодо яких застосовується цей принцип:

1. Міжнародне регулювання торгівлі: митні збори; правила і формальності, що застосовуються у процесі митної обробки товарів; податки та збори, у тому числі на обіг, споживання або обробку імпортованих товарів; експортні та імпортні кількісні і нетарифні обмеження та заборони; технічні стандарти; адміністративні правила, антидемпінгові процедури та деякі інші умови ввозу та вивозу товарів.
2. Сфера валютно-фінансових відносин  податки з валютних операцій; курси іноземних валют; умови валютного контролю; погашення боргів; умови надання концесій, кредитів, позик; уникнення подвійного оподаткування.
3. Правове положення іноземних фізичних і юридичних
4. осіб  порядок створення та діяльності представництв іноземних фірм; питання цивільного права.
5. Питання режиму транспортування  режим суден, вантажів під час входу, виходу або перебування в портах; режим інших транспортних засобів; правила і формальності при транзиті; користування залізничними і водними шляхами сполучення.
6. Санітарні та карантинні формальності.
7. Питання інтелектуальної власності  режим отримання авторських прав і патентів.
8. Питання, пов'язані зі здійсненням правосуддя,  доступ до судів, визнання і виконання іноземних судових і арбітражних рішень тощо.

1.4. Принцип преференційного режиму. Для країн, які розвиваються, створюється більш сприятливий режим, ніж для розвинених, з тим, щоб компенсувати фактичну нерівність розвитку цих двох груп держав. Юридичні підстави для такого нерівного ставлення можна знайти в численних документах ЮНКТАД. У них неодноразово наголошувалось, що надавати рівний режим країнам, які є економічно нерівними, означає рівність режиму тільки з формальної точки зору, проте насправді це рівнозначно його нерівності. Звідси саме і випливає необхідність надання преференцій на користь країн, що розвиваються.

1.5. Принцип національного режиму (national treatment). Зміст цього принципу (гл. 8.2.3) зводиться до зобов'язання однієї держави забезпечити особам або товарам іншої (взагалі чи лише в окремо узгоджених сферах) ті ж самі умови, в яких перебувають її власні особи чи вироблені на її території товари. Особливе значення цього принципу полягає в тому, що ним охоплюються всі питання, пов'язані з цивільною правосуб'єктністю, зокрема питання про доступ до судів та інші питання цивільного судочинства.

2.Певні односторонні акти держав. Це джерело, коріння якого сягає меж національних правопорядків, може мати форму національних законодавчих актів, актів відповідної виконавчої влади, рішень судів тощо, залежно від того, якою мірою вони стосуються макроекономічних відносин держав. Наприклад, використання державою курсу обміну національної валюти є, в принципі, внутрішньою компетенцією держави, але за умови дотримання нею своїх міжнародних зобов'язань (гл. 16.2.5) ці акти входять до кола джерел МЕП. 

3.Неформальні домовленості -