Міжнародний поділ праці

 

У країнах Західної Європи, США, Японії створена потужна сфера інноваційної діяльності. Про існування попиту на нові види товарів, що продукуються нею, переконливо свідчить такий показник міжнародної статистики, як частка інноваційних високотехнологічних товарів у загальному експорті промислової продукції. Цей показник постійно зростає і становить для США – 32, Японії – 26, Франції – 23, ФРН – 18%.

 

Тісна інтеграція науки й виробництва привела до появи в цих країнах нових територіально-організаційних утворень – науково-виробничих комплексів, до складу яких входять територіальні угруповання наукових установ і промислових підприємств, пов'язаних між собою спільною розробкою, випробуванням та впровадженням у виробництво нових видів промислової продукції. Такі науково-виробничі комплекси відомі під різними назвами: технологічний парк, технологічний поліс, «інкубатор» тощо. У світі діє більш як 500 таких утворень [9, c. 78].

 

Найбільша кількість технопарків зосереджена в США – близько 300. Найдавнішим і найпотужнішим з них є Силіконова Долина (Silicon Valley), що в окрузі Санта Клара штату Каліфорнія. Ще в 1950-х роках це був сільськогосподарський округ з населенням 300 тис. осіб. До 1980 р. він перетворився в усесвітньо відомий комплекс високотехнологічної (high-tech), у першу чергу електронної діяльності із загальною кількістю жителів 1, 25 млн. Впродовж 1970-х років щорічно у високотехнологічних галузях створювалося 40 тис. робочих місць, що потягло за собою зростання зайнятості в інших секторах економіки.

 

Створення Силіконової Долини зазвичай пов'язують із ім'ям професора, а згодом президента Стенфордського університету Фредеріка Термена, який ще в 1930-х роках закликав своїх випускників інженерів-електриків залишатися в Санта Кларі й засновувати свої компанії. Одними з перших відгукнулись на заклик свого викладача Вільям Х'юлет і Девід Паккард, організувавши в гаражі майстерню, яка з часом перетворилася в одну з найбільших електронних фірм. Термен став ініціатором створення на базі Стенфордського університету індустріального парку для таких неоперених фірм, заохочуючи їх до впровадження інновацій та розвитку передових технологій.

 

Зрушення в міжнародному поділі праці призвели до швидкого зростання світової торгівлі, значно динамічнішого, ніж світового виробництва.

 

Протягом 1950-1995 pp. зростання окремих показників становило: населення планети – у 2. 3 раза; сільськогосподарське виробництво (ціни постійні) – у 2, 7 раза; ВНП (ціни постійні) – в 6 разів; виробництво промислової продукції (ціни постійні) – в 7. 3 раза; експорт світової торгівлі (ціни постійні) – в 12, 8 раза.

 

Це стало вагомим чинником глобалізації світової економіки [8, c. 51-52].

 

Особлива роль у розвитку процесів глобалізації належить інноваційним технологіям на транспорті та в комунікаціях: упровадженню факсів, супутникового зв'язку, Інтернету та електронної пошти, оптико-волоконного зв'язку, появі нових видів та засобів транспорту.

 

Важливим рушієм глобалізації є Інтернет, який залучає в єдиний інформаційний простір мільйони людей незалежно від їх місцезнаходження.

 

Прообразом сучасного Інтернету став ARPANET – результат науково-конструкторських пошуків Управління перспективних досліджень і розробок (ARPA) міністерства оборони США. ARPANET був експериментальною комп'ютерною мережею, яка спочатку об'єднувала чотири потужні комп'ютери і була призначена виключно для військових цілей. У разі виходу з ладу окремих комп'ютерних вузлів чи комп'ютерів під час ведення можливих військових дій, вціліла техніка мала б забезпечити зв'язок та отримання необхідної інформації.

 

Згодом ARPANET розширився за рахунок підключення локальних комп'ютерних мереж університетів, наукових установ та лабораторій у різних штатах США. Це був перший крок на шляху становлення Інтернету.

 

Міжнародні функції Інтернет почав виконувати з розробленням у Європейському центрі ядерних досліджень у Женеві технології Всесвітньої Інформаційної Павутини (World Wide Web), відомої у світі за трьома початковими літерами – WWW. Технологія WWW, упроваджена в травні 1991 p., дала змогу об'єднати інформаційні вузли (сервери) і канали зв'язку, узгодити світову систему адрес і кодів для постачальників і споживачів інформації.

 

Наступні роки Інтернет впевнено завойовував світ. У кінці 1991 р. до Інтернету було підключено 700 тис. комп'ютерів, якими користувались 4 млн. осіб. У 1994 р. кількість комп'ютерів, інтегрованих до Всесвітньої Інформаційної Павутини, зросло до 3, 2 млн, у 1997 р. – 19, 5 млн, а у 2000 р. – 93 млн. Надзвичайно швидко зростала кількість і веб-сайтів. У 1995 р. їх було 25 тис, у 1998 р. – 1, 8 млн, а на середину 2001 р. у світі нараховувалося 31, 3 млн веб-сайтів.

 

Надаючи користувачам унікальний доступ до різних масивів інформації, Інтернет зменшує просторові й часові обмеження в різних сферах людської діяльності [3, c. 65-66].

 

Серед інновацій на транспорті особливої уваги заслуговує контейнеризація вантажоперевезень та поява надпотужних літаків, завдяки активному використанню яких світ ніби «звузився», став не таким безмежно великим.

 

Запровадження стандартних контейнерів, які легко перевантажуються із судна на залізничну платформу або автомобіль чи навпаки, дало змогу уніфікувати вантажоперевезення та інтегрувати глобальну транспортну інфраструктуру, значно прискорити виконання транспортних операцій: до контейнеризації на кожну добу перебування судна в порту припадала доба його перебування в морі, після – один день