Міжнародний поділ праці

 

Ще одним чинником глобалізації є зростання споживчих ринків та формування подібних споживчих смаків, особливо з-по-між більш забезпеченого населення, у різних куточках земної кулі. Нова матеріальна культура, в якій люди заощаджують менше, позичають більше, відкладають батьківство, дозволяють собі допустиму розкіш як ознаку поведінкового коду та відмінності від інших, поширилася світом.

 

Важливим каналом глобалізації як духовної, так і матеріальної культури є Інтернет, який, зрештою, і сам формує специфічне культурне середовище зі своєрідним синтаксисом та кібернетичним сленгом, що проникає і в повсякденне життя, різнорідними веб-сторінками, електронними дошками оголошень та чатами для спілкування, які забезпечують повну свободу висловлювання думок.

 

Оскільки 90% інтернетівської продукції подається споживачеві англійською мовою, то й наголос робиться на цінностях західного зразка: матеріального споживання, нововведень, видовищності, стильності, моди на дозвілля.

 

Вагомим елементом електронного інформаційного простору є віртуальні магазини, аукціони, каталоги, туристичні агенції, які надають можливість швидко порівнювати ціни та пропозицію товарів і неминуче формують спільність споживчих інтересів у різних куточках планети [11, c. 95].

 

Сучасні глобалізаційні процеси, які характеризуються «стиснутим» простором і часом та розмитими кордонами, відкривають великі можливості для світового розвитку, але й несуть із собою нові виклики, а часто й відверті загрози та втрати.

 

Глобалізація, безперечно, має позитивні впливи. Вона сприяє поширенню нових технологій по світу; дає можливість країнам залучати капітали транснаціональних корпорацій і банків до розв'язання проблем модернізації економіки та створення нових робочих місць; знижує витрати виробництва за рахунок оптимізації системи міжнародного поділу праці та зменшення митних бар'єрів; посилює взаєморозуміння між народами й країнами за рахунок розвитку комунікацій та єдиних споживчих стандартів.

 

Але, разом з тим, глобалізація посилила нерівномірності й суперечності у світовому розвитку. Вона не змогла розв'язати чи не найголовнішу проблему сучасності – ліквідувати відмінності в рівнях розвитку країн світу. Ця прірва стала ще глибшою: співвідношення показників внутрішнього валового продукту в розрахунку на душу населення між багатими й бідними країнами світу збільшилося із 1: 30 у 1960 р. до 1: 90 в кінці 90-х років XX століття.

 

Ще контрастніше виглядають показники, що характеризують поширення інноваційних технологій. Сукупні витрати всіх країн, що розвиваються, на розробку та впровадження інновацій менші, ніж витрати однієї Японії в цій сфері.

 

Інформаційна революція потягла за собою посилення відмінностей між країнами світу у використанні її досягнень. Варто відзначити, що на початок нинішнього століття лише в Нью-Йорку було більше Інтернет-підключень, ніж в усій Африці, а у Фінляндії – більше, ніж у всій Латинській Америці [14, c. 62-63].

 

Глобальна інтеграція фінансових ринків, можливість миттєвого укладання угод між найвіддаленішими партнерами дає багато переваг для зацікавлених сторін. Але, разом з тим, така взаємопов'язаність та взаємозалежність має свої недоліки: фінансові потрясіння в одному регіоні блискавично поширюються світом, створюючи загрозу фінансовій стабільності в найбільш віддалених регіонах.

 

Глобалізована фінансова сфера часто відірвана від реальної економіки. Міжнародний рух грошей, цінних паперів, боргових зобов'язань та інше здійснюється не задля обслуговування виробництва чи торгівлі, а стає самоціллю, інструментом спекуляцій та маніпуляцій заради вигоди. Віртуальні потоки капіталів у процесі спекулятивної гри в глобальному масштабі здатні спричинити падіння курсу певної національної валюти й знецінити національні багатства країни.

 

Інтернаціоналізація банківської справи зробила свій внесок у «електронний колоніалізм», через який американські, японські та західноєвропейські банки здійснюють контроль над світовою економікою.

 

Під гаслами антиглобалізму у світі сформувався потужний громадський рух. Моментом його виникнення вважається 1996 p., коли в Мексиці відбулася перша всесвітня зустріч противників глобалізації, яка, за їх переконаннями, вигідна лише для ТНК, а народам країн, що розвиваються, несе лише біди й нові соціально-економічні проблеми й потрясіння. Твердження противників глобалізації проникнуті також тривогою за долю національних культур та культурну уніфікацію, яка йде під знаком американізації.

 

Організованим та добре підготованим був виступ антиглобалістів у Генуї (Італія) у 2001 р. на зустрічі представників «Великої вісімки», де їх було вже 300 тис. (120 тис. – італійців та 180 тис. іноземців).

 

Справедливості ради треба відзначити, що ця організованість була досягнута завдяки здобуткам глобалізації. Зокрема, світова система зв'язку дала змогу противникам глобалізації легко та швидко налагодити контакти один з одним і узгодити свої дії. Власне й рух антиглобалістів за своєю сутністю є яскравим прикладом глобалізованого явища.

 

У формуванні економіки вирішальну роль відіграють міжнародні монополії: транснаціональні та багатонаціональні корпорації, а також міжнародні монополістичні спілки.

 

Транснаціональні корпорації (ТНК) – концерни або трести, національні за капіталом та контролем, міжнародні за масштабами та характером діяльності. Вони функціонують у десятках країн, створюючи там дочірні, внучаті товариства, філії, опорні пункти. Прикладом можуть служити «Дженерал моторз», «Ексон», «Дюпон де Немур», «Сі-менс», «Філіпс», Крайслер (США) з Даймлер-Бенц (ФРН). Транснаціональні компанії не підзвітні жодному уряду, контролюючи при цьому економічний, політичний та соціальний стан в низці країн та регіонів.

 

Багатонаціональні корпорації (БНК) – концерни та трести, які є міжнародними не тільки за масштабами, але й за особливостями об'єднання міжнародних коштів. Вони є власністю фінансових магнатів двох і більше країн. Прикладом можуть служити англо-нідерландські концерни:

 

нафтовий «Ройял-Датч Шел» та хіміко-харчовий «Юніле-вер», бельгійсько-франко-люксембурзький металургійний концерн «Арбед» тощо. Міжнародні монополістичні спілки створюються на виробничій, науково-виробничій та комерційній основі (картелі, консорціуми). Прикладом може служити ОПЕК [16, c. 54].

 

За даними Вашингтонського університету, до кінця століття 300-400 супервелетенських корпорацій зосередять у своїх руках 75% світового промислового виробництва. Міжнародний капітал, беручи участь у міжнародному поділі праці, сприяє спеціалізації та концентрації виробництва, формує транснаціональні корпорації, багатонаціональні трести (БНТ) й концерни, а також транснаціональні банки. Одна з причин об'єднання капіталу – концентрація виробництва у країнах Західної Європи, США та Японії. Ці ж регіони характеризуються найвищими темпами науково-технічного прогресу.

 

Монополії об'єднують не лише промислове виробництво, але й фінанси, а також науково-технічні послуги, утворюючи велетенські виробничо-фінансово-комерційні групи. Широкі технічні проекти, висока вартість технології змушують об'єднувати зусилля та фінанси. Сучасні монополії вивозять за рубіж не товар, а сам процес застосування капіталу. Концерни об'єднують в одних руках капітал, організацію виробництва, наукові дослідження, постачання та збут.

 

Широкий розвиток ТНК одержали у тих сферах, де необхідні чималі витрати на проведення науково-дослідних робіт. Ці тенденції виявляються передусім у аерокосмічній, атомній промисловості, машинобудуванні.

 

У межах ТНК широко розвинулась внутрішньофірмова кооперація. ТНК прагнуть зосередити в одних руках постачання, виробництво та збут своєї продукції як усередині країни, так і за рубежем. За даними ООН, у світі є понад 500 ТНК з оборотом капіталу понад 1 млрд дол. Вивезення капіталу означає вилучення частини капіталу з національного обороту та інвестування його в економіку іншої держави. Перетікання капіталу пов'язане з низкою причин: одержання більшого прибутку з капіталу в іншій країні, ощадливіше оподаткування, прискорена віддача, інтернаціоналізація виробництва, екологічний фактор, що у свою чергу зумовлює переміщення до країн, що розвиваються, екологічно брудних виробництв, які у власній країні обов'язково поєднуються з величезними витратами на екологічну безпеку [16, c. 55].

 

Глобалізація – це реальність, яку можна беззастережно приймати чи, навпаки, безжально критикувати, але з нею неможливо не рахуватись. Ми живемо в глобалізованому світі, в якому національні держави перестали бути єдиними дійовими особами на світовій економічній авансцені, в якому споживчі смаки й культура гомогенізуються й задовольняються стандартизованою продукцією й послугами, створеними глобальними корпораціями без прив'язки до будь-якої території чи національної спільноти.

 

Усі країни світу так чи інакше втягнуті до орбіти глобалізації й змушені трансформувати економіку у відповідності до її вимог. Виграють ті, які оперативніше реагують на сучасні виклики, загрози, можливості, зберігаючи свою культурну самобутність, творчо опрацьовуючи міжнародний досвід і пропонуючи світові свої власні здобутки [10, c. 26-27].

 

 

1. Авдокушин Е. Ф., Бойченко А. В., Железова В. Ф., Зубенко В. А., Касаткина Е. А.. Мировая экономика; Экономика зарубежных стран: Учебник для студ. экон. спец. вузов / Академия педагогических и социальных наук; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Экономический факультет / В. П. Колесов (ред.), М. Н. Осьмова (ред.). – М. : Флинта, 2000. – 480с.
2. Андрощук А. Міжнародний географічний поділ праці/ А. Андрощук //Географія. – 2007. – № 21. – C. 26-29
3. Бєлєйченко О. Г. Перспективи галузевої конкурентоспроможності національного господарства в умовах глобалізації //Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – C. 62-68
4. Власов В. Глобалізаційний вплив – стратегічна основа розвитку міжнародної торгівлі //Економіка України. – 2008. – № 4. – C. 63-72
5. Гальчинський А. Методологія аналізу економічної глобалізації: логіка оновлення //Економіка України. – 2009. – № 1. – C. 4-18.
6. Дерев'янкін Д. Дослідження становлення і розвитку міжнародних економічних відносин //Економіка України. – 2008. – № 4. – C. 93-95
7. Єфремов В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2006. – 380с.
8. Карлова І. О. Глобалізація: сутність, наслідки та вплив на соціально-економічний розвиток України/ І. О. Карлова //Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 11. – C. 41- 52