Мода як соціальна норма і цінність в суспільстві споживання

Предмет:

Тип роботи:

Індивідуальне завдання

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ріст їх внутрішніх, соціально-психологічних потреб. Мода як необхідний елемент культури є невід’ємною складовою частини способу життя людей, здатна адекватно репрезентувати зміни, що відбуваються в суспільстві, виступати своєрідним індикатором соціокультурних трансформацій і служити однією з тих мов, на якій кожна культура сама «говорить» про себе. Тому, мода як один з широко відомих феноменів соціального життя, незмінно користується живим інтересом не лише з боку вчених, але й з боку людей, що стикаються з ним в буденному житті. Предмети, які ми використовуємо, дома, в яких живемо, і навіть ідеї, домінуючі в той або інший період часу, – все підвладно моді.

Отже, мода – це специфічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникає переважно стихійно під впливом домінуючого в суспільстві настрою і швидко мінливих смаків і захоплень.

2.2. Особливості та функції моди як соціальної норми

Мода як соціальна норма характеризується цілим рядом особливостей.

1. Мода носить конкретно-історичний характер. Це означає, що вона властива лише для конкретних типів суспільства і в часовому вимірі не носить універсального характеру. Паростки моди існували з незапам'ятних часів. Проте зазвичай вони були обмежені однією соціальною групою, станом однієї країни. Мода дворян ніяк не впливала на стиль споживання селян і слабо – на городян. Тому назвати ці зміни стилю споживання модою в сучасному сенсі слова не можливо. У цьому сенсі мода істотно відрізняється від таких норм, як право, релігія, мораль або звичай, які пронизують всі або майже всі історичні епохи.

Тільки в XIX ст. мода перетворилася на потужний регулятор суспільного життя. З цього часу можна говорити про появу моди не як норми окремого стану окремої країни, а як універсальної норми, обмеженої в часі, а не в соціальному просторі.

2. Одна з головних цінностей моди – її сучасність. Вона завжди сучасна, навіть якщо відроджує щось дуже старе. Мода не може не бути сучасною, вона є такою за визначенням. Сучасність негайна – це її головна перевага. Стара мода – це вже антимода. Чим мода свіжіша, тим вище її якість. У цьому її фундаментальна відмінність від звичаю, у якому стародавність виступає у якості мірила обґрунтованості.

3. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрито зовнішньому світу. Їй за визначенням притаманна і така якість, як «дифузність, універсальність» (А. Б. Гофман), яка проявляється у двох основних вимірах: 1) мода не визнає регіональних і державних кордонів, етнічних перегородок; 2) мода ігнорує відмінності між класами і верствами суспільства. Однак універсальність моди обмежена лише рамками «нашого часу».

4. Демонстративність моди – її невід'ємна якість. У моді поняття «бути» і «здаватися» по суті співпадають (А. Б. Гофман). Модний об'єкт купується для показу, демонстрації оточуючим. Об'єкт споживання стає модним лише у відблиску захоплених очей публіки. Він не може в якості скарбу зберігатися в скрині або в тайнику. Правда, масштаб демонстрації може бути різний: він коливається від демонстрації модної поведінки за допомогою телебачення та періодики до показу у вузькому колі друзів і родичів, присутніх на вечірці [3].

Мода як соціокультурний феномен виконує (або повинна виконувати) певні важливі культурні та соціальні функції. Під соціальною функцією в соціології найчастіше розуміють вплив того чи іншого явища на соціальну систему, його наслідки для соціальної системи в цілому.

В кінці 60-х років ХХ ст. підсумок різних трактувань соціальних функцій моди підвів відомий американський соціолог і соціальний психолог Г. Блумер в «Міжнародній енциклопедії соціальних наук», і з тих пір у вивченні цього питання не відбулося радикальних змін. Відзначаючи в цілому, що питання про соціальну роль моди ще не отримало задовільної відповіді, Г. Блумер наступним чином резюмує найбільш типові трактування її соціальних функцій.

1. Функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках. Однаковість проявляється в тому, що завдяки моді один і той же культурний зразок засвоюється і приймається як свій безліччю індивідів, різними соціальними групами і глобальними товариствами. Саме за породжену модою однаковість її часто критикують, звинувачуючи у повсюдній стандартизації та затвердженні однакових смаків. Але без певної міри однаковості в культурних зразках, у способі життя, в повсякденній поведінці соціальне життя взагалі було б неможливе.

2. Інноваційна функція. Оскільки дія моди поширюється на дуже різні сфери соціально-економічного та культурного життя, остільки вона збільшує інноваційний потенціал суспільства, готовність до впровадження та прийняття нововведень у відповідних сферах. Мода – джерело, результат і показник високого ступеня інноваційності. Вона сприяє адаптації суспільства, груп, індивідів до мінливих умов їх існування, як внутрішніх, так і зовнішніх.

3. Комунікативна функція. Всі знакові системи, що функціонують у суспільстві, служать засобом комунікації між людьми; мода – одна з таких систем. Комунікація – одна з найважливіших функцій, без якої людське суспільство взагалі неможливо. Модна комунікація полягає у тому, що від одних людей до інших передаються модні стандарти, тобто певні культурні зразки, що наділяються модними значеннями. Разом з цими стандартами відбувається передача цінностей моди, що ними охоплюється.

4. Функція соціальної диференціації та нівелювання. Мода охоплює суспільство в цілому, а це означає, що її не можна вважати долею ні еліти, ні окремих соціальних класів і верств, демографічних груп тощо. Всі вони, так чи інакше, беруть у ній участь, хоча форми участі і ступінь її активності, зрозуміло, неоднакові.

5. Функція соціалізації. Мода – один із засобів залучення індивіда до соціального і культурного досвіду. Участь у моді пов'язана із засвоєнням певних соціальних норм і цінностей.

6. Функція престижу. Мода – один з факторів підвищення або зниження престижу тих чи інших явищ, цінностей, культурних зразків і под.

7. Функція психофізіологічної розрядки. У сучасних умовах ця функція моди особливо значима. Стомлюваність нервової системи та психіки людини в сучасному індустріальному і урбанізованому суспільстві надзвичайно висока. Одноманітність повсякденного життя посилюється тим, що житель сучасного міста, значною мірою відчужений від природи, власне кажучи, не піддається впливу різноманітності, наявного в природному середовищі існування. Мода – одна з відповідей на нагальну потребу в психофізіологічній розрядці. У цьому відношенні функціональне навантаження моди вельми велике.

Б. Д. Паригін і Г. Г. Шубін виділяють три найважливіші функції, виконувані модою: комунікативну, інтеракційну і компенсаторну.

1. Комунікативна функція проявляється в обміні інформацією. Мода виступає як особливий соціальний знак, символ престижу.

2. Інтеракційна функція – це засіб узгодження дій, спосіб взаємодії. Мода орієнтує на визнаних лідерів, об'єднує відповідно до певних способів поведінки, стимулює інтерес до нового.

3. Компенсаторна функція дозволяє заповнювати незадоволені або недостатньо задоволені потреби, виступаючи в якості регулятора соціальних потреб.

Отже, на сучасному етапі розвитку інтересу суспільства до проблем моди, виявляється, що вона охоплює не лише зачіски, костюми, машини чи інші матеріальні товари, але й втручається у такі області, як економіка, промисловість, наука, політика, соціологія, філософія тощо. Інакше кажучи, мода охопила не лише окремі сфери життя людини, а й намагається диктувати свої правила гри у всьому різноманітті суспільних відносин. Мода – це цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.

Висновки

Однією з основ сучасної цивілізації стала ідеологія споживання. Епоха постмодерну сприяла перетворенню споживання з матеріальної практики на соціокультурну. У сукупності з філософією постмодернізму споживацтво істотно змінює систему цінностей і поведінку людей, впливає на моральну культуру та людяність суспільства. Нинішнім світом, подобається нам це чи ні, правлять не люди, а людські звички, потреби і невгамовні бажання. Але це, можливо, лише справа часу, а такий стан суспільства є перехідним на шляху до нового ступеню розвитку.

У культурній сфері суспільства споживання панівне становище займає масова культура, а в ній – мода і реклама. Деякі західні автори вважають моду визначальним ядром не тільки культури, а й усього постмодерного життя. Вона дійсно значною мірою виконує ту роль, яку раніше грали міфологія, релігія, філософія і наука.

Мода – це одна з соціальних норм, характерних насамперед для індустріального і постіндустріального суспільств. В якості соціальної норми мода вказує членам даного суспільства певну модель споживчої поведінки. Мода як соціальна норма носить зовнішній по відношенню до індивіда характер. Мода перетворюється на цінність, коли зовнішня норма модної поведінки приймається індивідом, стає його внутрішньою потребою, бажанням. У цьому випадку мода виступає в якості внутрішнього компаса споживчої поведінки.

Мода як соціальна норма має характерні особливості, що відрізняють її від всіх інших соціальних норм, які представляють її як невід'ємну частину суспільства, культури. Серед головних цінностей моди її конкретно-історичний характер, сучасність, демонстративність. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрито зовнішнього світу.

Мода як соціокультурний феномен виконує (або повинна виконувати) певні важливі культурні та соціальні функції, серед яких: інноваційна комунікативна, функція соціальної диференціації та нівелювання, функція соціалізації, престижу, психофізіологічної розрядки та ін.

На сучасному етапі розвитку суспільства мода охопила усі сфери людського життя людини. Мода є відображенням своєї епохи, і виконує соціальне замовлення певного суспільства. Вона являє собою цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.

Список використаної літератури

Бауман З. Текучая современность / З. Бауман. – СПб. : Питер, 2008. – 240 с.
Бодрийяр, Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр. – М. : Республика; Культурная революция, 2006. – 269 с.
Гофман А. Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения / А. Б. Гофман. – СПб. : Питер, 2004. – 208 с.
Дорошкевич А. С. Суспільство споживання: морально-соціальні наслідки // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Вып. № 4 (14). – 2012. – С. 76-86.
Ильин В. И. Поведение потребителей [Электронный ресурс]/ В. И. Ильин. – СПб: Питер, 2000. – Режим доступа: http: //www. twirpx. com/file/92153/
Килошенко М. И. Психология моды: теоретический и прикладной аспекты / М. И. Килошенко. – СПб. : СПГУТ, 2001. – 192 с.
Кузнецова Т. В. Феномен моды: эстетика и диалектика / Т. В. Кузнецова // Философские науки. – 1991. – № 6 – С. 167.
Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме / Ж. Липовецки. – СПб. : Владимир Даль, 2001. – 332 с.
Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек. / Г. Маркузе; пер. с англ. А. А. Юдина. – М: ООО «Издательство ACT», 2002. – 526 с
Талалай Ю. С. Мода как социальный феномен [Электронный ресурс] / Ю. С. Талалай //Ломоносовские чтения – 2001. – № 1. – Режим доступа: http: //lib. socio. msu. ru/l/library
Фромм Э. Иметь или быть / Э. Фромм. – М. : АСТ, 2000. – 448 с.
Чаплыгин А. К. Человек и творчество / А. К. Чаплыгин. – Х. : ХНАДУ, 2011. -604 с.
Шаров К. С. Гендерные аспекты семиотики моды / К. С. Шаров // Вопросы философии. – 2007. – № 12.