Модель розвитку девіантної поведінки особи і коригуючі прийоми педагогічного впливу

• ті, в яких відкрито виявляється влада педагога: попередження; вияв обурення; констатація вчинку; виявлення винного; осуд; наказ; покарання;
• прийоми з прихованим впливом: натяк; ласкавий докір; удавана байдужість; іронія (удаване схвалення, карикатура) ; удавана недовіра; виконання конкретної справи замість вихованця; паралельна педагогічна дія; розвінчання; метод «вибуху» (створення неочікуваної для дитини ситуації) ;
• допоміжні: відмова від фіксації окремих вчинків; організація зовнішньої опори правильної поведінки (ідея А. Макаренка).

Скажімо, А. Макаренко до методу «вибуху» підходив поступово, коли виникала потреба прийняти в колонію новеньких. Спочатку педагог разом із активом приїздив увечері на залізничну станцію, орендував у будівлі вокзальну кімнату. Потім старші хлопці-колоністи виходили до вагонів, збирали безпритульних і силоміць вели до кімнати, де начальник колонії звертався до них із проханням допомогти на будівництві. Умови роботи з'ясовувалися на місці: житло, харчування й обмундирування в колонії. Ранком колоністи разом із новенькими йшли через усе місто під марш оркестру. Ось як А. Макаренко описує цей прийом у своїй «Педагогічній поемі»: «Удома після лазні й стрижки, одягнені в формене вбрання, рум'яні, збентежені до глибин своєї юної душі й загальною увагою і захопливою причепливістю дисципліни, новенькі піддавалися ще одному вибуху. На асфальтовому майданчику, серед квітників були складені у великій купі їхні «костюми для подорожей». Полите з пляшки керосином, «барахло» це горіло буйним, димним полум'ям, а потім прийшов Міша Ґонтар з віником і цеберкою й начисто змів жирний волохатий попіл, підморгуючи хитро найближчому новенькому:

- Уся твоя автобіографія згоріла!

Старі колоністи реготали над Михайловим неповоротким дотепом, а новенькі оглядалися винувато: було вже ніяково.

Після цієї вогняної церемонії почалися будні, в яких було все, що завгодно, однак майже не було горезвісного перековування: новенькі не обтяжували колектив».

На глибоке переконання В. Сухомлинського, кожен «важкий» школяр наділений прагненням до доброго; погане його самого гнітить і викликає страждання. Тимчасом дитина не може самотужки сконцентрувати свої сили на виправленні помилок. Вона потребує допомоги доброго і вдумливого вихователя. З погляду видатного українського педагога, оскільки в свідомості вихованця відбувається безперервна боротьба позитивних і негативних тенденцій, залучення дитини до здійснення морально цінних вчинків сприяє посиленню позитивних тенденцій і безболісному витісненню негативних.

Корекційна діяльність педагога повинна спрямовуватися передовсім на виправлення особи неповнолітнього, чия поведінка ще не стала злочинною, але відхиляється від моральних і правових норм. Така робота передбачає як корекцію відносно слабких деформацій у структурі особи, так і усунення чи нейтралізацію діючих на неї криміногенних чинників мікросередовища. «Об'єктом ранньої профілактики мають бути дозлочинні форми антисуспільної поведінки – аморальні вчинки та некримінальні правопорушення, тим самим за своїм змістом вона є ніби проміжною ланкою між загальновиховними заходами, які адресуються всім неповнолітнім, і кримінально-правовими, які застосовуються до тих, хто вже вчинив злочин, – зазначають юристи. – Рання профілактика повинна переривати перехід «важких» підлітків і неповнолітніх правопорушників від менш небезпечних видів антисуспільної поведінки до злочинів і забезпечити у перспективі їх позитивну соціальну орієнтацію і активну життєву позицію» [3. с. 97-98].

Отже, запропонована модель розвитку девіантної поведінки особи, створена на підставі аналізу численних психологічних досліджень, демонструє причини виникнення девіацій. Противагою для розглянутих процесів виступає належна, з застосуванням новітніх наукових підходів, організація корекційно-пе-дагогічної роботи, яка сприятиме не лише виправленню окремих порушень, а й формуванню особистості загалом.

Результати проведених спостережень можуть бути застосовані у науковій і прикладній галузях: з одного боку, на їх основі можливе подальше дослідження та з'ясування способів подолання психокорекційних проблем у навчально-виховному процесі щодо осіб з девіантною поведінкою, які перебувають у пенітенціарних установах, з іншого боку, вони несуть у собі потенціал для застосування у практичній діяльності педагогічних працівників режимних установ України. Водночас зроблені на досліджуваному матеріалі висновки прислужаться у викладацькій практиці сучасної вищої школи, зокрема тих ВНЗ, які спеціалізуються на підготовці кадрів для відповідної сфери діяльності.

 

ЛІТЕРАТУРА: