Морально-етична оцінка отримання та введення в організм людини ембріональних стовбурових клітин

 

 

 

 

Вступ

1. Біоетика

2. Конвенції прав людини та біомедицини

3. Отримання інформованої згоди реципієнта на трансплантацію ембріональних клітинних суспензій

4. Етичні питання біомедичних досліджень в Україні

5. Особливості роботи з ембріональними тканинами

6. Етичні правила, якими керуються в роботі з ембріональними тканинами

Список використаної літератури

 

 

Стрімкий розвиток в останнє десятиріччя таких передових галузей біології, як генетика та ембріологія, а також спроби використати отримані знання в практичній медицині – трансплантології та клітинній терапії, підняли цілий пласт етичних проблем, які раніше не обговорювались, а на сьогодні потребують уважного розгляду та вирішення. Вперше людство навчилось змінювати генетичну структуру організму людини, відкрило перспективи використання стовбурових клітин та ембріональних тканин, отримало можливість за допомогою найновіших знань виліковувати захворювання, для яких відомі раніше методи терапії були неефективними.

Небезпеку викликає розвиток сучасної біотехнології, яка використовує живі організми та біологічні процеси. Сьогодні біотехнологічне виробництво – це багатомільярдний бізнес з необмеженими перспективами та величезними фінансовими можливостями. Його неконтрольоване зростання може стати загрозою здоров’ю та життю людей, і завдання суспільства полягає в тому, щоб не допустити переваги комерційних інтересів над правами та свободою особи.

Однією з наук, що подає великі надії і може перемогти спадкові захворювання та надати нові якості людському організму, є генетика. Проте, існує ризик зловживання генетичними методами, які, на відміну від інших методів медичного втручання, стосуються не тільки самого пацієнта (генна терапія), але й можуть вплинути на його спадкові риси, які передаються нащадкам (генна модифікація). З розвитком методів дослідження геному важливішою соціальною проблемою стає гарантія нерозголошення результатів генетичних тестів з метою попередження створення генетичної ієрархії та появи генетично «неповноцінних» груп людей.

Сьогодні в клініці широко використовуються методи клітинної трансплантології. Клітини, введені в організм реципієнта, можуть розмножуватись і давати потомство, яке поповнює втрачені клітинні популяції та відновлює функціональну активність. Клітинна терапія – новий напрямок в клініці внутрішніх хвороб. Над цією проблемою працюють вчені всього світу, які дійшли до висновку, що найбільш перспективний шлях використання клітинних суспензій, майже позбавлених ознак тканинної індивідуальності – клітинні суспензії, отримані з органів та тканин трупів ембріонів людини 2-8 тижнів гестації. Розвиток Embryo Cell Therapy породжує як нові медичні так і нові морально-етичні проблеми. Практичним вирішенням проблем біоетики є створення етичних комітетів з обов’язковою участю в їх діяльності окрім спеціалістів – медиків, біологів, філософів, правознавців, представників громадськості та релігійних конфесій.

При використанні ембріональних тканин та органів порушуються інтереси не тільки пацієнта, але й донора ембріональної тканини та самого ембріону. Використання ембріональних тканин пов’язано з такою болючою соціальною проблемою, як дозвіл на проведення абортів. Не можна допустити, щоб терапія ембріональними тканинами або їх дослідження яким-небудь чином вплинули на частоту абортів та на бажання жінки зробити аборт під впливом матеріальних стимулів або під тиском лікаря. Крім цього, необхідно захистити право ембріона на життя та виключити можливість створення ембріонів людини з метою їх використання для потреб науки або медицини.

 

 

Термін «біоетика» був введений 30 років тому американським біологом В. Р. Поттером. Сучасне тлумачення цього поняття відрізняється від первісного, і ми вважаємо найбільш прийнятним визначення, яке було запропоноване Страсбурзьким симпозіумом з біоетики в 1990 році [10], відповідно до якого цей термін означає комплексну галузь знань, яка вивчає вплив досягнень науки, зокрема, медицини та біології на здоров’я та життя людей, а також на стан суспільства та навколишнього середовища.

Біоетика має справу з такими людськими цінностями як право на життя та здоров’я, а також відповідальність суспільства за життя та здоров’я його членів, оцінює допустимість чи недопустимість певних шляхів розвитку медицини та технологій, що можуть порушити ці права. Ця наука зачіпає проблеми, що стосуються початку та закінчення життя людини від питань запліднення in vitro та абортів до евтаназії та паліативного лікування. Біоетика використовує експертні оцінки людей різних спеціальностей, таких, як правознавці, філософи, теологи, медики, соціологи. Вона має справу з непростими етичними проблемами для всіх рівнів людського суспільства. На ставку тут ставляться життя та достоїнство людини, її право на отримання інформації та прийняття рішення, а також перспективи розвитку медицини і біології.

Встановлення етичних принципів, які регулюють використання новітніх методів генетики, ембріології та трансплантології, повинно захистити права суб’єктів біомедичних досліджень для того, щоб не допустити зловживання досягненнями біології та медицини, яке може стати загрозою достоїнству і правам людини, але в той самий час не створювати штучних або необгрунтованих перешкод для наукового прогресу, що може відняти надію на видужання у мільйонів невиліковно хворих людей, а біологічну науку позбавити цінних знань.

Провідними світовими та європейськими організаціями, які регулюють етичні питання в медицині та біології, прикладаються узгоджені зусилля, спрямовані на розвиток ефективної, надійної, безпечної та етично прийнятної генної терапії та трансплантації, а також методів біомедичних досліджень.

 

 

У