Морфофункціональні зміни в корі надниркових залоз тварин за дії іонізуючого випромінювання і солей важких металів

Прийом тваринами солей важких металів протягом 1 – 2-х місяців викликає на ультраструктурному рівні порушення органел, які знаходяться в межах фізіологічної компенсації. Подальший вплив солей важких металів призводить до виникнення деструктивних порушень органел. Осередкові деструкції мембран мітохондрій, гладкого ендоплазматичного ретикулуму в сполученні з надмірною редукцією пластинчастого цитоплазматичного комплексу Гольджі вказують на різке зниження внутрішньоклітинних синтетичних процесів.

При аналізі складу хімічних речовин наднирників спостерігається збільшення вмісту солей важких металів в залозі. Кількість марганцю і цинку підвищується на 24, 9% і 19, 3% стосовно контролю в групі С1, до 39, 6% і 36, 7% – у групі С2 і на 51, 1% і 50, 3% – у групі С3. Меншою мірою змінюються показники міді, цинку та свинцю. Підвищення загальної мінералізації відбувається на фоні зневоднювання, що складає в порівнянні з контролем від 11, 2% до 26, 7%.

Отже, в надниркових залозах тварин, що знаходилися під впливом навантаження важкими металами, спостерігаються дистрофічні зміни, що відбуваються на фоні надмірного нагромадження металів, які вводилися ззовні.

Структурні зміни в корі надниркових залоз щурів за дії іонізуючого випромінювання і солей важких металів.

В третій серії досліду, де тварини піддавалися сумісній дії радіаційного випромінювання з навантаженням солями важких металів, найбільші зміни відбувалися в групі, де доза опромінення дорівнювала 0, 3 Гр і споживання солей від 1-го до 3-х місяців.

При дослідженні гістологічних препаратів наднирників щурів третьої групи (R3+C1-C3), були виявлені ознаки явної атрофії кіркового шару і велика кількість дрібних клітин в усіх зонах залози. Клітини стискуються, цитоплазма стає різко еозинофільною з великим числом гранул. У паренхимі пучкової і сітчастої зон виявляються вогнища некрозу і ділянки крововиливів. У цих же зонах зустрічаються ділянки каріолізису.

Аналіз морфометричних показників свідчить, що відхилення від контролю відбувається в межах 30% – 50%. Про значну атрофію залози свідчить зменшення її маси на 37, 8% в групі тварин R3+C1, на 46, 2% в групі R3+C2 і на 53, 7% в групі R3+C3. Кожна з зон піддається частковій редукції. Клубочкова зона при місячному експерименті складає 70, 3%, при двомісячному – 62, 9% і тримісячному – 51, 2% таких у інтактних тварин. Середній діаметр клітин цієї зони і їхніх ядер зменшений відповідно у групі R3+C1 на 38, 4% і 34, 9%, у групі R3+C2 – на 44, 2% і 38, 7% і у групі R3+C3 – на 49, 7% і 42, 3%. Аналогічні показники характерні і для клітин пучкової та сітчатої зон.

На ультратонких зрізах у клітинах пучкової зони велика частина цитоплазми виглядає електроннопрозорою і містить поодинокі деструктивно змінені мітохондрії й окремі везикули гранулярної ендоплазматичної сітки. Цитоплазматична мембрана вогнищево лізована, ядерна мембрана прогресивно розпушується. У матриксі ядра утворюються великі зони спустошення. Окремі грудочки хроматину конденсуються на каріолемі. У цитоплазмі з'являються величезні вакуолі, що містять скупчення без структурної субстанції, які витискають органели на периферію.

При сумісній дії максимальної дози випромінювання з навантаженням солями із залози виводяться біологічно активні мікроелементи, що активізують ферментативні процеси. Вміст марганцю стає меншим від контрольних показників у першій підгрупі даної серії в середньому на 46, 4%, у другій підгрупі – на 31, 2% і в третій підгрупі – на 25, 6%. Кількість міді є зниженою відповідно на 31, 2%, 23, 1% і 15, 4%. Лише обмін свинцю практично не змінюється і його дефіцит складає від 3, 5% до 9, 8% у порівнянні з контролем (рис. 3).

Отже, комбінований вплив двох екологічно несприятливих чинників, які накладаються один на одного, викликають у кірковій речовині наднирників більш істотні деструктивні зміни, ніж при впливі кожного з них окремо.

Морфологічний стан надниркових залоз щурів, що піддавались дії іонізуючого випромінювання і солей важких металів при корекції препаратом ерсол.

Четверта серія експерименту присвячена дослідженням корекції змін, викликаних дією іонізуючого випромінювання і підвищеного споживання солей важких металів. Ми зупинилися на препараті ерсол, що є продуктом ультрафіолетового опромінення крові. Цей препарат пройшов апробацію в Чернівецькому національному університеті і рекомендований для застосування як стимулятор розвитку лабораторних тварин.

При гістологічному огляді препаратів надниркових залоз щурів першої групи (R2+ер) привертає увагу незначні структурні перетворення в кірковій речовині наднирників експериментальних тварин, зменшена кількість клітин з пікнотичними ядрами. У групі щурів, яким вводився ерсол на фоні двомісячного навантаження солями важких металів (С2+ер), мікроструктура наднирників нагадує будову залози інтактних тварин. І тільки в третій групі тварин даної серії (R2+С2+ер) при сумісній дії двох екологічних чинників із введенням ерсолу виявляємо ознаки дистрофії. Клітини клубочкової зони ущільнюются, ядра їх