+3 8(066) 185-39-18
fцим терміном позначають «усі види дій із наркотиками, у тому числі і протиправні» (А. Реджепов, Ю. Н. Аргунова, А. В. Козаченко, Н. А. Мірошниченко, К. Краєвський, В. К. Панкін, К. В. Харабед).
Соціологи під наркотизмом розуміють «поширеність і характер споживання наркотичних речовин як соціальне явище» (А. А. Габіані, Я. І. Гілінський, Л. Є. Кесельман, А. Я. Вілкс).
Наркотизм визначається і як особливе негативне соціальне явище - «негативне соціальне явище, сутність якого полягає у долучені до немедичного споживання наркотиків окремих груп населення» (В. М. Міхлін, Є. А. Дюбін) та «соціальне явище, яке охоплює все, що пов’язано з наркогенними речовинами, їхнім вживанням і його соціальними наслідками» (Д. В. Колесов, С. В. Турцевич).
Термін наркотизм використовується українськими (В. О. Соболев, І. П. Рущенко) та російськими (П. Д. Шабанов, О. Ю. Штакельберг) соціологами у широкому сенсі, зокрема, для позначення окремої галузі соціологічного знання - «соціології наркотизму».
Окрім цього, термін наркотизм уживається щонайменше в двох значеннях - вузькому і розширеному. У вузькому значенні термін наркотизм описує соціальні характеристики вживання одного класу адиктивних речовин - наркотиків (як сума фактів їхнього вживання). У розширеному значенні під наркотизмом розуміється набагато більш широкий спектр поведінкових проявів, ніж наркоманія або вживання наркотиків без залежності, тобто наркотизм означає вживання як наркотиків, так і інших адиктивних речовин, тобто адиктивну поведінку. А. А. Габіані і Я. І. Гілінський розширюють цей термін і до сукупності соціальних явищ, пов’язаних із адиктивною поведінкою. Останнє розуміння збігається з нашою позицією.
Наркотизм - це відносно новий соціальний факт, що включає в себе особливу соціальну реальність, яка пов’язана з виникненням нових соціальних груп, нових форм соціальних відносин, особливої субкультури і соціальних інститутів. З іншого боку - це соціальний процес, який можна розглядати в контексті соціальних структур, інститутів і відносин та у межах діяльнісної парадигми.
Ознаками наркотизму як соціального явища є:
1) адиктивна поведінка, що набула масових форм;
2) виникнення особливих соціальних груп споживачів адиктивних речовин;
3) поширення адиктивної субкультури;
4) виникнення специфічних соціальних відносин;
5) трансформація соціальної структури під впливом наркотизму.
Присутність зазначеного комплексу ознак і робить наркотизм соціальним явищем.
Таким чином, наркотизм - це соціальне явище, яке полягає в масовій адиктивній поведінці, котра тягне за собою формування особливих соціальних груп, виникнення особливої субкультури і специфічних соціальних відносин, що призводить до трансформації соціальної структури й утворення нових соціальних інститутів.
Це визначення більшою мірою відповідає системно-структурному підходу до об’єкта дослідження. У межах діяльнісного підходу доречно розглядати наркотизм як масовидний стохастичний процес, який включає факти вживання адиктивних речовин і їхнє поширення в суспільстві і має власну просторово-часову структуру та породжує специфічні соціальні групи і соціальні відносини.
Для уточнення соціологічного змісту поняття наркотизм необхідно визначити низку суміжних понять, що зустрічаються у його визначенні, таких як наркотики і наркоманія, психоактивні токсичні речовини і токсикоманія, адиктивні речовини й адиктивна поведінка.
Згідно традиційному розумінню термін «наркотик» формально містить у собі три «критерії»: медичний, юридичний і соціальний (але подібне розуміння прийняте не в усіх країнах). Відповідно до «медичного критерію» наркотики - речовини, які у силу свого хімічного складу спроможні мати специфічний вплив на центральну нервову систему (стимулюючий, ейфоричний, галюциногенний, седативний й ін.), що і є причиною їхнього немедичного застосування. «Соціальний критерій» означає, що немедичне споживання прийняло масштаби, котрі мають соціальну значущість.
Існують масові негативні для суспільства (сім’ї, трудового колективу, общини, нації) наслідки поширення наркотичних речовин. В поняття «соціальний критерій» включють і формування специфічної тіньової субкультури, яка відіграє самостійну роль у масовому поширенні наркотиків, тобто виконує функцію механізму «зараження» молодіжного середовища наркотизмом. «Юридичний критерій» означає, що, спираючись на дві наведені вище передумови, законодавець визнав низку психоактивних засобів нелегальними, забороненими до немедичного використання, виготовлення, поширення в суспільстві, і вони включені в «Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, котрі підлягають спеціальному контролю». Немедичний обіг наркотиків (вирощування, транспортування, продаж, збереження) є злочинним діянням, що карається відповідно до Адміністративного і Кримінального кодексів України.
Виділення цих трьох «критеріїв» дозволяє розмежувати терміни наркотичні і психотропні (психоактивні, токсичні) речовини. Останні офіційно не визнані наркотиками, але відповідають медичному, і, у рідкісних випадках, соціальному «критеріям» (наприклад, це зараз відбувається з трамадолом). Відповідним чином варто розрізняти терміни наркоманія - залежність від наркотичних засобів і токсикоманія - залежність від психотропних речовин.
Алкоголь і тютюн не потрапляють під поняття наркотиків у медичному і юридичному аспекті. Проте зловживання ними спричиняє розвиток залежності і цілком конкретних захворювань - хронічного алкоголізму (у випадку зловживання алкоголем) і нікотинової інгаляційної токсикоманії (або нікотинізму) у запеклих курців. Проте, обіг спиртного і тютюну в Україні і практично в усьому світі легалізований, не заборонений.
Здебільшого термін наркотизм вживається як у вузькому значенні (стосовно до наркоманії), так і в розширювальному (стосовно до наркоманії і токсикоманії), але в обох випадках із розгляду упускається ще один великий клас речовин, спроможних викликати залежність - спиртні напої. Слід виходити з того, що розподіл предметів вивчення на алкоголізм і наркоманію й ін. є умовним і базується на розподілі їх за принципом - легальні або нелегальні