Наркоманія як соціально-психологічне явище сучасності

це речовини. У сучасній науці існує тенденція розглядати їх як один клас. Родовою характеристикою наркотичних і психотропних речовин, а також алкоголю і нікотину є здатність викликати залежність, що надає право об’єднувати їх у єдиний клас - адиктивних речовин. Адиктивна речовина - це будь-яка наркотична або психотропна речовина, якісною характеристикою якої є спроможність викликати залежність при її споживанні.

Таким чином, якщо розглядати соціологічний зміст терміну «наркотизм», перед усе необхідно відповісти на запитання - що робить адикцію соціальним явищем? Як адиктивна поведінка стає масовим соціальним процесом? А оскільки проблема наркотизму еволюціонувала з окремої медичної проблеми - проблеми лікування хвороби залежності - разом із поширенням адиктивної поведінки, залученням до неї усе нових мас людей сформувалася і соціальна відповідь на цей процес. Проблеми з адиктивними речовинами медики виділили в окремий клас захворювань, і виникли відповідні спеціалізовані медичні заклади. Паралельно сформувалася соціальна відповідь - у формі суспільних рухів, спрямованих проти поширення адиктивних речовин. Нарешті сформувалася реакція держави, вона висловилася в законодавчих обмеженнях, які стосуються адиктивної поведінки. На наш погляд, соціальним явищем наркотизм і роблять перераховані вище ознаки, головною з яких слід вважати трансформацію соціальної структури під впливом масової адитивної поведінки та виникнення специфічних соціальних інститутів «у відповідь» на цей процес.

Психологічні причини вживання наркотиків

Найчастіше до наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце ставлять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопатичними рисами характеру, невротичні, емоційно нестійкі, розумове відсталі.

На думку психологів, жодна з цих причин не є тою, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати наркотики. Справді, ми знаємо, що багато дітей виховується у складних сім'ях, які мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З другого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення у розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце у самостійному житті. Таким чином, детермінантою виникнення наркоманії неповнолітніх виступають не зовнішні обставини, і навіть не внутрішні особливості, а свідомість, внутрішній світ самого підлітка.

Життя людини може складатися по-різному, стан здоров'я - також, але головним у ньому буде те, як сама людина сприймає всі ці обставини, як вона ставитися до оточуючих, як вона переживає події свого буття. Саме це є предметом психологічного аналізу, і саме це визначає, чому одна дитина, незважаючи на несприятливі умови життя, виростає достойною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній, благополучній сім'ї, починає вживати наркотики. Необхідність дослідження саме психологічного аспекту боротьби з алкоголізмом та наркоманією неповнолітніх полягає в тому, що цей підхід має розв'язати сутність існуючих питань. Якщо завдання медицини - боротися з наслідком дії наркотиків, а правоохоронних органів - перекрити шляхи доступу психотропних речовин до неповнолітніх, то завдання психологів - добитись, щоб людина сама не бажала вживати алкоголь. Якщо будуть знайдені психологічні механізми формування установки на здоровий спосіб життя, то медичні та юридичні аспекти відпадуть самі собою.

Сенс наркоманії полягає в тому, що людина змінює свій психічний стан штучним шляхом. Отже, віднайти психологічні причини виникнення наркоманії та алкоголізму у неповнолітніх - значить відповісти на запитання "Чому підліток хоче змінити свій психологічний стан саме штучним шляхом?" Відповідь на це запитання треба шукати в дослідженні психологічних особливостей підлітків, які епізодично вживають наркотичні речовини.

Дослідження вчені почали з вивчення мотиваційної сфери. Відомо, що мотивація займає провідне місце в характері особистості, оскільки багато в чому пояснює рушійні сили діяльності та поведінки. Результати досліджень свідчать, що головні мотиви більшості підлітків вражають беззмістовністю. Так, 79% підлітків, розповідаючи про своє життя, уподобання, відзначають як найулюбленіші пасивно-розважальні види діяльності. "Люблю сидіти та "балдіти" під музику" тощо.

Якщо порівняти ці дані з міркуваннями звичайних дівчат і хлопців, у яких переважають мотиви спостереження, самореалізації, престижу, самовдосконалення, створюється враження, що підлітки, які схильні до наркоманії, живуть наче уві сні, ніколи не замислюючись над тим, що і для чого вони роблять.

Цей висновок стосується і мотивів вживання наркотиків. Так, 43% підлітків пояснили: їм це подобається; 27% - було цікаво спробувати дію психоактивних речовин; 24% - нічого не могли пояснити; 6% - не хотіли відставати від своїх друзів. Зрозуміло, що такі висловлювання підлітків фіксують лише зовнішні, поверхові мотиви. І це не випадково. Адже для усвідомлення складних, глибинних, реально діючих мотивів своєї поведінки людина повинна мати досить високий рівень розвитку особистості, певні навички самоаналізу, прагнення зрозуміти себе.

Застосування проективних методів дослідження особистості допомогло виявити різні відхилення у мотиваційній сфері підлітків, що вживають наркотики:

1) спрямованість мотиваційної сфери має протилежний напрям порівняно з загальноіснуючою у звичайних підлітків (задоволення, подяки, нагороди, похвали);

2) звичайні підлітки вбачають у своїй діяльності джерело позитивних емоцій;

3) звичайні підлітки вважають за необхідне передбачати результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх дій, беруть на себе відповідальність за свої вчинки.

Відомо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких потреб супроводжується позитивними емоціями. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями.

Мотиви вживання наркотиків юнаками та дівчатами істотно відрізняються. Так, традиційні мотиви є домінуючими для юнаків та дівчат, а ось на другому місці в юнаків стоять гедоністичні мотиви, тобто бажання отримати фізичне та психологічне задоволення від дії алкоголю, а в дівчат - псевдокультурні мотиви, тобто вплив соціального мікросередовища.

Третє місце для юнаків посідають мотиви позбавлення нудьги, апатії, "порожнечі", бажання підвищити ефективність поведінки, а для дівчат - підкорення впливу окремих осіб або референтної групи, наслідування і аж потім - гедоністичні мотиви.

На останньому місці стоять мотиви, пов'язані з демонстративною функцією наркотиків.

Матеріали досліджень засвідчили низький рівень самоусвідомлення підлітками, схильними до алкоголізму, рис своєї особистості, практичну відсутність навичок самоаналізу і вміння описувати себе. Аналіз результатів свідчить про значні відхилення у розвитку самосвідомості підлітків, які зловживають наркотиками, їх самооцінка та рівень домагань суттєво відрізняються від показників підлітків групи "норма", і важковиховуваних учнів, які не вживають наркотиків. Підлітки, схильні до наркотизму, одразу ж відмовляються від роботи, тільки-но зіткнуться з труднощами. Подібна поведінка спостерігалась у 57% таких підлітків. Страх перед невдачами, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчить про високий рівень невпевненості у своїх можливостях, інтелектуальних здібностях. Однак, незважаючи на це, у них занадто високий рівень домагань. Це виявляється і в їх висловлюваннях, і в динаміці вибору складності завдань залежно від успіху чи невдачі.

Особистість підлітка, який вживає наркотики, значно відрізняється за деякими параметрами від звичайних підлітків. Це дає підставу вважати, що існує схильність до вживання наркотиків. Діагностика такої схильності дає змогу своєчасно виявляти підлітків, які потребують особливої уваги. Надалі з такими дітьми треба проводити спеціальні психолого-педагогічні заходи, спрямовані на корекцію структурних компонентів їх особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гульдан В. В., Романова О. Л., Данилин А. Г. и др. Наркомания с точки зрения социолога, врача, правоведа и журналиста (обсуждение за «круглым столом» редакции) // Социологические исследования. - 1989. - № 2. 
2. Каменская Т. Г, Подшивалкина В. И. Некоторые аспекты исследования образа потребления наркотиков в молодёжной среде // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». - Харків, 2000. - № 492.
3. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. - Харьков: Торсинг, 2000. - 432 с. 
4. Подшивалкіна В. І. Наркоманія та місто: до проблеми розповсюдження наркотиків в місцевому середовищі // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (27 квітня 2001 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ, 2001/
5. Соболев В. А., Сердюк А. А. Наркомания как объект социологического анализа // Вісник Харківського державного університету. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». - Харків, 2000. - № 492.