Народні депутати України

1)участь у засіданнях Верховної Ради України;

2)участь у роботі депутатських фракцій (груп);

3)участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України;

4)виконання доручень Верховної Ради України та її органів;

5)участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України;

6)участь у парламентських слуханнях;

7)звернення із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. 

Однак цей перелік щодо форм діяльності народного депутата України не є вичерпним оскільки народні депутати України наділені значним обсягом повноважень реалізація яких пов’язана з діяльністю депутата поза межами парламенту і які спрямовані на забезпечення діяльності депутата серед виборців. Відповідні повноваження об’єднуються в окремі групи і становлять зміст інших форм діяльності парламентарія, що не мають належного відображення в тексті закону. Актуальність модернізації переліку форм діяльності народного депутата України викликана і прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України». 

Необхідно закріпити у статті 6 Розділу І Закону України “Про статус народного депутата України” перелік форм діяльності народного депутата України з урахуванням усіх сфер реалізації повноважень парламентарія, а саме, нормативно зафіксувати поділ повноважень на дві загальні групи (повноваження народного депутата у Верховній Раді України; повноваження народного депутата України серед виборців), які в свою чергу об‘єднують групи повноважень парламентарія за формами його діяльності. 

Водночас слід зазначити, що повноваження народного депутата України можуть бути класифіковані і за іншими критеріями. Так, серед сукупності повноважень парламентарія можемо виділити дві групи повноважень: загального і конкретного характеру. Повноваження загального характеру пронизують всі форми діяльності депутата у відповідній сфері його діяльності. Повноваження конкретного характеру пов‘язані з реалізацією окремої форми діяльності у відповідній сфері діяльності депутата. 

Повноваження парламентарія можуть бути поділені на повноваження визначено-періодичної та невизначено-періодичної дії. Повноваження визначено-періодичної дії здійснюються через окреслені проміжки часу, що передбачені чинним законодавством. Повноваження невизначено-періодичної дії часових обмежень свого функціонування не мають. Так, парламентарій повинен вивчати суспільну думку протягом усього терміну дії його мандату, постійно інформувати виборців про діяльність парламенту та власну участь в ньому. 

З урахуванням функцій парламентарія, його повноваження також можуть бути умовно класифіковані на установчі, організаційні та контрольні. 

Установчі повноваження парламентарія спрямовані на участь в підготовці, розгляді та прийнятті рішень з питань, що віднесені до компетенції парламенту. Вони сприяють налагодженню ефективної та оптимальної роботи парламенту, як колегіального органу, в той же час забезпечують реальну можливість кожного депутата зробити свій внесок у вирішення питань, що знаходяться на розгляді парламенту. 

До установчих повноважень відносяться: право виступати з доповіддю або співдоповіддю; право передавати головуючому свої пропозиції та зауваження в письмовій формі та виступати з їх обґрунтуванням; право оголошувати на сесії звернення виборців, що мають загальносуспільне значення; право ознайомлюватись зі стенограмами сесії; право законодавчої ініціативи; обов‘язок голосувати особисто; обов‘язок дотримуватись етичних норм; обов‘язок дотримуватись регламенту; право вносити пропозиції про розгляд питань на сесії; право вносити пропозиції по порядку денному сесії, порядку розгляду і змісту питань, що розглядаються; право виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій. 

Організаційні повноваження мають за мету формування структури парламенту та обрання посадових осіб. До них зараховуються: обов‘язок брати участь в сесії парламенту; права й обов‘язки щодо створення депутатських об‘єднань; право обирати і бути обраним до органів парламенту; висувати кандидатури на виборні посади в парламенті та його органах. 

Контрольні повноваження мають своїм призначенням здійснення контролю за виконанням Конституції України та законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями та громадянськими об‘єднаннями в межах компетенції парламенту. Такими повноваженнями є: право вносити пропозиції про заслуховування на сесії звіту чи інформації посадових осіб, державного органу; право виносити питання про довіру складу обраних парламентом органів, обраних, призначених або затверджених ним посадовим особам; право внесення пропозиції щодо проведення депутатського розслідування та участь у проведенні таких розслідувань; право на депутатський запит. 

 

 

Систему гарантій депутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень.

1. Юридичні гарантії.

Непорушність повноважень народного депутата України. Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією, Законом «Про статус народного депутата України» та іншими законами України. При запровадженні надзвичайного чи військового стану повноваження народного депутата України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені.

Недоторканність народного депутата (депутатський імунітет). Депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий або заарештований без згоди Верховної Ради України; заборонені догляд, обшук, затримання, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів або застосування інших заходів, що обмежують свободу народних депутатів. Депутатський імунітет