Насилля як наукова соціально-педагогічна проблема

реабілітаційна робота з підлітками, притягнутими до кримінальної відповідальності.

Допомогти потерпілим від насильства в сім'ї покликані не тільки правоохоронні органи, але й соціальні служби. Один із напрямків діяльності соціальних служб – надання конкретної допомоги (притулки, консультативна допомога, реабілітаційні послуги і т. д.) громадянам, що потерпіли від фізичного чи психологічного насильства, від жорстокого ставлення в сім'ї [77, с. 45].

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості.. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок, І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. Тож державні органи повинні більше приділяти увагу до сімей у яких є маленькі діти, проводити з батьками співбесіди. Більш широко проводити різні акції, такі як «16 днів протидії тендерному насильству». співбесіди у школах та ліцеях, різні тренінги, лекції, з метою надання різнобічної допомоги різним верствам населення, які постраждали від насильства.

Для роботи з різноманітними видами насильства, що мають у своєму розвитку, механізмах і феноменології як загальне, так і особливе, розроблені спеціалізовані технології та програми, що дозволяють підвищувати ефективність профілактичної і корекційної роботи в цьому напрямку. Існуючі у світовій і вітчизняній практиці технології соціальної роботи з випадками сімейного насильства містять у собі досить широкий спектр організаційно-управлінських і методичних підходів. Очевидно, що вибір тієї чи іншої технології роботи детермінується як мінімум, двома факторами – характером випадку і наявністю соціальних ресурсів.

З позицій системної сімейної психотерапії жорстоке звернення в сім'ї показник дисфункціонування сімейної системи, структурна ознака порушення внутрішніх відносин.

Якщо існуючі проблеми внутрішньо-сімейних відносин (спочатку не пов'язані з насильством) не усунути, то насильство приймає або хронічний, або циклічний характер.

Враховуючи достатньо обмежені і вельми скромні можливості, що перешкоджають створенню дієвої і ефективної системи профілактики насильства в сім'ї, можна з упевненістю говорити про те, що найбільш перспективним реалістичним напрямом соціальній допомозі є в першу чергу психологічна підтримка жертв насильства. Одночасно це і найперспективніша і обов'язкова технологія соціальної роботи з жертвами насильства.

Отже, можна зробити висновок, що проблематика насильства над дітьми із неблагополучних сімей, попри всю їх важливість й актуальність, і дотепер не має єдиної теоретичних і дослідницьких програм, оригінальних методичних підходів щодо її вирішення.

У роботі з дітьми, які зазнали насильства, учитель, соціальний педагог, практичний психолог, по суті, повинні виконувати психотерапевтичні функції.

Соціально-педагогічні служби, що забезпечують допомогу сім'ї, можуть допомогти батькам розв'язати хронічну конфлікту ситуацію, зрозуміти індивідуальні статево-вікові психологічні особливості своїх дітей і скоригувати власну позицію, провести соціально-психологічні тренінги, що формують нові форми соціально-рольової поведінки подружжя, а також дітей що дорослішають.

Ефективність проведеної роботи оцінюється за наступними критеріями:

порівняння даних психодіагностичного обстеження дитини до і після роботи, а саме: наявність адекватної самооцінки; зниження рівня тривожності; поліпшення соціометричного статусу;

порівняння даних психодіагностичного обстеження дитячо-батьківських відносин до і після роботи включають в себе:

оцінку змін у поводженні і настрої дитини, її адаптивних можливостей батьками і педагогами;

оцінку членами родини своїх досягнень і змін, отриманих у результаті проходження тренінгів і консультування [70, с. 35].

Для роботи з різноманітними видами насильства є необхідним використання спеціалізованих технологій, які дозволяють підвищувати ефективність профілактичної та корекційної роботи в цьому напрямку. Основними етапами роботи з випадком насильства у сім'ї виступають ідентифікація і фіксація випадку, постановка на облік, збір інформації й оцінка ситуації сім'ї (діагностика), планування і узгодження впливів, втручання в ситуацію (корекція), контроль, оцінка і завершення роботи.

 

 

Проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатовимірну природу. Це зумовлює необхідність багатовимірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності такої комплексної допомоги лежить в її координації, яку доцільно покладати на соціальні служби.

Проблематика насильства над дітьми попри всю її важливість і актуальність потребує нових дослідницьких програм, оригінальних методичних підходів щодо її вирішення.

Сьогодні все більш очевидним стає той факт, що проблема сімейного неблагополуччя в цілому і насильства зокрема вимагає вирішення комплексу завдань психологічного, педагогічного, юридичного, соціального характеру, направлених на розробку практичних заходів по запобіганню сімейному насильству і реабілітації постраждалих від нього.

Аналіз проблеми насильства у сім'ї дає можливість виявити ряд труднощів які необхідно враховувати фахівцям, працюють з даною категорією клієнтів:

Насильство в сім'ї відрізняється високим ступенем латентності. Це зумовлюється, з одного боку, небажанням потерпілих звертатися в правоохоронні органи (через недовіру до правоохоронних органів, боязнь позбавитися матеріальної підтримки і т. ін.), а також нездатністю деяких залежних членів сім'ї звернутися в правоохоронні органи (це стосується перш за все дітей). З іншого боку, латентність насильства провокується небажанням, а іноді й нездатністю правоохоронних органів забезпечити реальний захист потерпілих.

У даний час в Україні немає офіційної статистики стосовно насильства в сім'ї. Статистика з проблеми характеризує весь масив потерпілих від усіх видів злочинів, не виділяючи при цьому кількість жертв від насильницьких злочинів взагалі та від насильницьких злочинів, здійснених у сім'ї, зокрема.

Досягнення успіху соціально-економічного розвитку держави сьогодні можливо тільки