Насильство як соціологічна категорія

центри соціальних служб для молоді, які проводять соціальну інспекцію неблагополучних сімей сумісно з працівниками служби у справах неповнолітніх. Об'єкти інспекції: діти, що знаходяться на обліку в органах внутрішніх справ, пережили насильство в сім'ї, дорослі члени сім'ї, що перебувають на обліку в наркологічному диспансері, в органах внутрішніх справ.

Заяви і повідомлення приймаються по місцю мешкання потерпілого.

Підставою для ухвалення заходів по попередженню насильства є:

заява про допомогу жертви насильства в сім'ї (члена сім'ї, щодо якого є реальна загроза здійснення насильства) ;

повідомлення про насильство (загрозу) стосовно неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї;

виявлене жертвою насильства (членом сім'ї, стосовно якого існує загроза насильства) бажання отримати захист від насильства в сім'ї у випадку, якщо повідомлення або заява поступила від жертви особисто.

Заяви (повідомлення) про насильство в сім'ї або реальній загрозі його здійснення приймаються за місцем проживання потерпілого органами, перерахованими вище. Структура, в яку поступило повідомлення про здійснення насильства в сім'ї або реальну загрозі його здійснення, розглядає заяву і вчиняє в межах своїх повноважень заходи з попередження насильства в сім'ї. Порядок розгляду заяв і повідомлень про здійснення насильства в сім'ї або реальній загрозі його здійснення затверджується Кабінетом міністрів України.

Для того, щоб відповідні органи почали впроваджувати заходи щодо попередження насильства в сім'ї, потрібно надати особисту заяву про допомогу. У випадках, якщо повідомлення або заява поступило не від потерпілого особисто, він може просто висловити бажання про застосування відповідних заходів із попередження насильства в сім'ї. Крім того, для застосування заходів щодо попередження насильства достатньо повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальну загрозу його здійснення щодо неповнолітнього або недієздатного члена сім'ї. Повідомлення може поступити від будь-якої особи або організації.

Інформація про насильство або реальну загрозу його здійснення може бути отримана від будь-якої організації, на яку покладено здійснення заходів щодо попередження таких правопорушень, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, об'єднань громадян, окремих громадян, а також із засобів масової інформації. Крім того, інформація про неблагополучні сім'ї може поступати від органів виконання покарань, органів освіти, органів охорони здоров'я, судових органів, житлово-комунальних служб.

Правозахисні організації („Міжнародна амністія”, міжнародний гуманітарний центр „Розрада”, правозахисна група „Права людини в Україні”) також вважають, що закон не став ефективним засобом у боротьбі з домашнім насильством.

У ході проведення моніторингу виконання Закону України „Про попередження насильства у сім’ї” більшість опитаних респондентів (фахівців, що відповідають за реалізацію цього законодавства, а також практиків, які надають послуги особам, що потерпілі від насильства) зазначали, що для реального застосування вищезазначеного закону необхідна певна кількість додаткових роз’яснень та підзаконних актів, тому він радше має протокольний характер про наміри і вимагає суттєвого доопрацювання у розділі практичного застосування.

Узагальнюючи висловлені пропозиції та пропозиції учасників дослідження, виокремимо такі напрями змін чинного законодавства щодо протидії насильству в сім’ї:

1) уточнення понятійного та категоріального апарату:

- роз’яснити та доопрацювати поняття „осудності”, роботи з агресорами тощо;

- замінити трактування (або вилучити взагалі) поняття „віктимної поведінки” (Ст. 11) як „поведінки жертви домашнього насильства, що провокує насильство” та „жертва насильства в сім’ї, яка проявляла віктимну поведінку, отримує офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки”.

На думку правозахисників, у законі не повинна міститися така стаття, навіть якщо є потреба звернути увагу на поведінку партнерів та їх взаємостосунки. Застосування цієї норми щодо постраждалої особи лягає на дільничних інспекторів, які без належної освіти й фахової підготовки не завжди кваліфіковано роблять необхідні висновки. У деяких випадках норма щодо „віктимної поведінки” застосовується для пом’якшення покарання особи, яка вчинила насилля.

2) посилення уваги до роботи з кривдниками:

- внести до чинного законодавства норми, які б регулювали механізм не тільки вилучення жертви насилля (або свідка насилля), але й вилучення кривдника;

- продовжити час затримання насильника (до 15 діб або до розгляду справи у суді), оскільки чинна норма (до трьох годин) не відповідає інтересам сім’ї, яка зазнала домашнього насилля;

- здійснювати захисний припис через суди;

- переглянути практику накладання штрафів на кривдників, яка значною мірою суперечить основним нормам Закону „Про попередження насильства у сім’ї”, оскільки торкає інтереси всіх членів сім’ї, зокрема й потерпілих від насилля (респонденти пропонували внести зміни в част. 1 Ст. 173 Кодексу України про адміністративні порушення, замінивши визначення «штраф» на «адміністративний арешт», а також вказати механізм залучення насильників до громадських робіт замість теперішнього штрафу та визначити процедуру затримання кривдника до розгляду справи у суді) ;

- доповнити Кримінальний кодекс України статтею про притягнення до кримінального відповідальності особу, якщо вона протягом року кілька разів здійснювала насилля в сім’ї;

- включити до кримінального законодавства покарання за злочини на випадок, коли є потреба у перевихованні кривдника (зазначити термін, протягом якого насильник міг би пройти примусовий курс лікування від алкоголізму; трудового перевиховання; обов’язкового відвідування корекційних та реабілітаційних програм тощо) ;

3) зміна функцій існуючих органів, відповідальних за реалізацію законодавства:

- надати права органам прокуратури ініціювати відкриття кримінальної справи навіть за відсутності офіційної заяви від жертви насильства;

- розробити механізм вилучення дитини з сім’ї та умови її повернення до батьків (наприклад, у випадку рішення суду). Значна частина респондентів вказала, що в законі варто передбачити статтю щодо розширення повноважень соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, з метою вилучення дітей з кризових сімей;

4) зміцнення інституційної спроможності системи протидії насильству та взаємодії закладів, відповідальних за реалізацію законодавства:

- доповнити Закон „Про попередження насильства у сім’ї” положеннями щодо обов’язковості створення у регіонах притулків для потерпілих від домашнього насильства і здійснення спеціального фінансування закладів підтримки потерпілих від насилля;

- створити в усіх лікарнях на рівні області, міста та району спеціальні реабілітаційні палати, адже, на думку деяких респондентів, лише за таких умов жертва насилля матиме час та можливість відновити здоров’я, пройти необхідні реабілітаційні програми тощо;

- запровадити навчальну програму з питань протидії насильству в сім’ї для представників правоохоронних органів, судово-медичних експертів, працівників прокуратури та суддів;

- створити міжгалузеву модель співпраці державних та громадських організацій, яка б передбачала чітку координацію різних профільних міністерств та організацій з обов’язковим залученням місцевої громади. Лише за таких умов протидія насиллю у сім’ї може бути ефективною і суттєво вплинути на зміну ставлення до насильників та потерпілих від насилля;

5) сприяння зміні суспільної свідомості та суспільних стереотипів:

- переглянути статті Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, Закон України „Про рекламу” з метою обмеження демонстрації кіно та відеопродукції, в яких пропагуються різні види насильства;

- активніше реалізовувати профілактичні та просвітницькі програми серед школярів та молоді.

 

 

Брехман И. И. Введение в валеологию – науку о здоровье, – М., Наука, 1987.

Булич Е. Г., Муравов І. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К. : ІЗМН, 1997.

Валеологія: Навчально-метод. матеріал для викладачів та студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Вінницьке територіальне представництво / Л. С. Лойко (уклад.). – К., 2001.

Гудзан Н., Філь В. Вікова фізіологія та валеологія: практичні роботи: навч. -метод. посібник / Дрогобицький держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка. – Дрогобич, 2007.

Давидюк Г. М. Валеологія. – Луцьк: Надстир'я, 1998.

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї»: Практичний посібник для органів та установ із попередження насильства в сім'ї / під ред. О. М. Руднєвої. – К. : Лестар, 2006.

Квасневська А. П. Індикатори, які дозволяють визначити факти насильства в сім’ї щодо жінок // Соціологічні дослідження. – 2005. – № 3.

Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. -СПб. : Питер, 1996.

Ходоренко А. А., Кочемировська О. О. Насильство в сім'ї щодо жінок та дітей: медико-психологічні, поведінкові та соціальні наслідки: посібник для соціальних робітників. – Харків, Лідер, 2005.

Юридичні аспекти захисту жертв насильства в сім'ї: посібник / за ред. Чернехової Є. С. – Чернігів: вид. ЧІГН, 2004.