Наукові основи організації методичної роботи

У внутрішкільній методичній роботі найголовнішим є надання керівниками школи дієвої допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їхньої майстерності. Методичні об'єднання вчителів – одна з форм колективної роботи з підвищення кваліфікації.

В останні роки стоїть завдання підвищити ефективність методичної роботи на основі ідей оптимізації, науково і методично розроблених ученими Ю. К. Бабанським, М. М. Поташником та іншими вченими.

У найзагальнішій формі основними напрямами підвищення якості методичної роботи є такі:

1. Удосконалення змісту методичних занять з точки зору науковості, доступності, світоглядницької та практичної спрямованості.

2. Інтенсифікація методичної роботи, упровадження активних форм і методів навчання педагогів.

3. Розвиток організаторської і методичної майстерності керівників методичних органів, закладів освіти, стимулювання ініціативи і творчості вчителів, подолання формалізму і рецептурності в методичній роботі. Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя, підготовка вчителя до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого – педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення і втілення в навчальний процес передового педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій; збагачення новими прогресивними і досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищені результативності його педагогічної діяльності.

 

 

Зміст методичної роботи полягає у наступному:

– поглиблення філософсько – педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково – теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону України «Про мови»;

– вивчення діалектики і принципів розвитку національної освіти, школи, профтехосвіти. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і необхідності виконання з позиції формування національної школи;

– освоєння методики викладання предметів, демонстрування відкритих уроків, застосування наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

– освоєння і практичне застосування методів активізації навчальної діяльності учнів і формування в них наукового світогляду;

– систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації про зміст і методи навчально – виховної роботи, глибоке вивчення державних нормативних документів;

– впровадження досягнень психології, педагогіки, окремих методик та передового педагогічного досвіду.

Функції методичної роботи можна розбити за М. М. Поташником на три групи:

1) відносно вчителя;

2) педагогічного колективу;

3) досягнень педагогічної науки та досвіду вчителів інших шкіл.

Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності, збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних) ; розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій (установка на демократизацію, гуманізацію, гуманітаризацію, оптимальні наслідки діяльності) ; розвиток мотивів творчої діяльності (любов до дітей, відповідальність, обов'язок, потреба самореалізації) ; розвиток стійких моральних якостей особистості (доброта, чуйність, порядність, принциповість, витримка, терплячість тощо) ; розвиток сучасного стилю педагогічного мислення; розвиток педагогічної техніки, виконавського мистецтва, артистизму; розвиток емоційно – вольової саморегуляції.

Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців у головному; вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних цінностей, традицій; організації діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів учителів; експертна оцінка авторських варіантів програм, навчальних планів, підручників, посібників, засобів навчання і виховання, створених у даному колективі; контроль і аналіз конкретного навчально – виховного процесу і його результатів – якості знань, умінь, навичок учнів, вихованості і розвитку школярів; виявлення, узагальнення, пропаганда та впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості та ініціативи членів педколективу; залучення колективу до науково – дослідницької експериментальної роботи, до цілеспрямованого створення нового досвіду своєї школи.

Третя група функції стосується і кожного вчителя, і колективу: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їх до свідомості кожного педагога, упровадження, досягнень передового педагогічного досвіду, новаторства, профілактика типових для всіх шкіл труднощів і недоліків у педагогічній діяльності; впровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших дисциплін; поширення за рамки школи передового досвіду, досягнутого цим колективом.

 

 

Результати наукових досліджень методичної роботи свідчать, що існують суттєві і типові недоліки в ній, а саме: несистемний підхід, стихійність, формалізм, відсутність діагностики, модульності, диференціації, індивідуалізації, трафаретність і рецептурність методичних вимог, невисока активність учителів.

У сучасній педагогіці прийнята концепція поетапності в здійсненні методичної роботи, рекомендується 4 етапи:

1. Виявлення рівня (низький, середній, високий) стану методичної роботи.

2. Систематизація, оптимальний відбір ефективних форм і методів методичної роботи з урахуванням генералізації підсистеми роботи з вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду.

3. Розробка наукової, цільової, комплексної програми методичної роботи на всіх рівнях та її реалізація.

4. Реалізація комплексної програми, коригування та аналіз результатів.

Таким чином, в основу боротьби з формалізмом у методичній роботі закладається не емпіризм, а науковий підхід до цієї справи.

У системі методичної роботи педагогічна наука рекомендує такі методи інтенсифікації:

– мотивація, формування пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за якість своєї роботи;

– підвищення інформативності занять, збільшення об'єму знань;

– ліквідація непродуктивних затрат часу;

– упровадження активних, нестандартних форм і методів навчання;

– раціоналізація методичних занять;

– використання технічних засобів навчання.

Важливим аспектом роботи керівників методичних органів, організаторів методичних занять, керівників шкіл, які організовують і проводять різні заходи з педагогами, є свідомий підхід, уміння оптимізувати