Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Наукові відкриття Є. Слуцького

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
І. Новаторські ідеї українських економістів
1. Київська політекономічна школа
2. Ідеї інших видатних економістів
ІІ. Наукові відкриття Є. Слуцького
Висновок
Література
 
Вступ
 
Суттєвими ознаками будь-якої науки є її постійний розвиток і збагачення. Це об’єктивний процес, параметри якого додаються людськими потребами й ускладненнями людської життєдіяльності. І саме економічна наука найшвидше реагує на характер людського побутування: зміни у господарському середовищі викликають появу нових напрямків економічних знань, удосконалення їх понятійного апарату і методів дослідження.
Сказане підтверджується, наприклад виникненням економіко-математичного напрямку в економічній науці, який започаткувала праця А. Курно “Дослідження про математичні принципи теорії багатств” (1838).
Незважаючи на новаторський характер, вона довго залишалася непоміченою, проте згодом економіко-математичний напрям здобув багато прихильників.
 
І. Новаторські теорії українських економістів
 
1. Київська політекономічна школа
 
Українські економісти не відразу вдалися до використання математичних методів, зосередившись спершу на пошуках власної позиції в економічній теорії, що яскраво ілюструється поглядами представників київської політекономічної школи останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. Основоположником її можна вважати професора політекономії Київського університету М. Х. Бунге (1823 – 1895), який виклав свої наукові погляди у нарисі “Основи політичної економії”. Книга містила ряд найзагальніших, нерідко гіпотетичних положень, котрі ще чекали на своє опрацювання. Він відзначив, що економічна наука могла виступити зрілою лише тоді, коли розвиненими стали економічні відносини, з притаманними їм самостійністю особистості, громадськими свободами і приватною власністю.
Предметом політичної економії М. Бунге вважав вивчення людських потреб, не зводячи їх до суто матеріальних і особистих, бо важко розмежувати потреби приватні і суспільні. У формуванні потреб беруть участь природа і праця, до яких приєднується капітал. Механізмом розподілу створених предметів служать обмін і ціна, яка встановлюється шляхом суперництва попиту і пропозиції.
На думку М. Бунге, політична економія має розглядати такі категорії: 1) потреби; 2) засоби для задоволення потреб; 3) виробництво і продуктивні сили; 4) розподіл та поєднання занять і праці; 5) обмін, цінність і ціну; 6) доходи; 7) власність і споживання. Щодо потреб, то розглядати їх слід, зважаючи, по-перше, на розвиток цілих суспільств; по-друге, на розвиток індивіда; по-третє, на те, що розвиток суспільства ґрунтується на відповідності між потребами приватних осіб, з яких воно складається. Властиві кожній людині потреби, твердив учений, служать збудником її діяльності. Виразне наголошення на потребах відповідає традиції української економічної думки. Варто у цьому зв’язку згадати “Нарис теорії потреб” (1847) І. В. Вернадського (1821-1884). М. Бунге, визначаючи велику роль економічної свободи та приватної власності у суспільному поступі, піддав критичній оцінці усі тогочасні напрями і школи, в яких обмежувалися мотиваційні механізми. Соціалістичне маніпулювання заробітком і прибутками, вважав М. Бунге, може справити негативний вплив на рівень виробництва. Дійти такого висновку вченому допомогла та обставина, що характер його наукової діяльності великою мірою визначався практичним досвідом. Цей досвід М. Бунге черпав насамперед з української дійсності, в якій подих особистої свободи і власності ніколи не був остаточно заглушений. Він обстоював приватновласницько-ринкову модель економічного розвитку. Таких поглядів дотримувалися вихованці й послідовники М. Бунге, серед яких виділявся Д. І. Піхно (1853-1909), автор дослідження “Закон попиту і пропозиції”, “До теорії цінності” (1886) і посібника “Основи політичної економії”. Політична економія, або наука про народне господарство, за його словами, вивчає господарські явища у народному житті і внутрішні закони, котрим підпорядковані ці явища. Розглядаючи поняття господарства, корисності, цінності й багатства, учений зробив вихідним моментом необхідність задоволення людських потреб. Характерно, що Д. Піхно не користувався поняттям “товар”, натомість матеріальні засоби називав корисностями, або благами. Останній термін часто вживатиметься в економіко-математичних дослідженнях.
Центральною проблемою політичної економії є вчення про цінність, яке, на думку Д. Піхна, ще остаточно не сформувалося. Саме він виводив цінність з корисності та придатності блага задовольняти людську потребу. Індивідуальна оцінка блага створює індивідуальну цінність; якщо придатність речі і трудність її придбання визначаються суспільством, то “цінність перетворюється в суспільну”. Ціна і цінність визначаються попитом та пропозицією. Д. Піхно розкрив взаємодію законів попиту і пропозиції, теоретичні засади формування цінності, ціни, доходів і т. д. Ці категорії були конкретизовані, що давало змогу застосовувати математичні методи в їх моделюванні (спроби арифметизації економічних явищ помітні вже у названому посібнику Д. Піхна).
Теоретичним підґрунтям проникнення математичних методів в українську економічну науку стали праці М. І. Тугана-Барановського. Він не відкидав трудової теорії так категорично, як це робили представники київської школи, але вже у своєму першому дослідженні високо оцінив теорію граничної корисності. Знаменно, що науковий доробок М. Тугана-Барановського спонукав професора математики Київського університету М. Столярова скористатися математичним апаратом в економіці. “Якщо стати на точку зору п. Тугана-Барановського, – писав Столяров, – то в його визначенні теоретична політична економія такою мірою володіє ознаками абстрактної науки, що її радше було б порівняти з механікою і теоретичними вченнями фізики”. Ці слова були видруковані тоді, коли на юридичному факультеті Київського університету навчався Є. Є. Слуцький, у майбутньому – видатний економіст-математик.
 
2. Ідеї інших видатних економістів
Засновник економетрії П. Чампа
Одним з
Фото Капча