Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Наукові відкриття Є. Слуцького

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

яскравих економістів-новаторів початку ХХ ст. був Павло Чампа, роки життя котрого, на жаль, досі не встановлено. До 1904 р. він опублікував низку невеличких книжок економіко-статистичного змісту, призначених для допомоги читачеві в обрахунку доходів і видатків сімейного бюджету. В 1910 році Чампа завершив дослідження під назвою “Нариси економетрії і на національній економії вибудованої природної теорії бухгалтерії”. Працю видруковано німецькою мовою, і це має суттєве значення. Обіймаючи відповідальну посаду у Львівському підрозділі Австро-Угорського банку, автор вибором саме німецької мови для публікації нарисів прагнув засвідчити певні принципи своєї суспільно-політичної орієнтації. Тому нема ніяких підстав зараховувати львів’янина П. Чампу до діячів польської науки, як це роблять окремі дослідники.

Перш ніж випустити книгу в світ, окремі її розділи у вигляді рефератів П. Чампа запропонував увазі викладчів Львівської торговельної академії, і таке опробування принесло позитивні результати. Через те можна твердити, що нова наука зародилася в інтелектуальному середовищі Галичини.
У передмові до книги автор проаналізував тогочасну методологію укладання балансів, показав її суперечливість, відсутність планових (прогностичних) категорій, алогічність. Адже на практиці, за його словами, товари оцінюються інакше, ніж валюти, рухоме майно – не за тими принципами, що нерухоме. А думку П. Чампи, такі вади зумовлені відсутністю належної наукової основи в обліку і призводять до хибних висновків та рекомендацій. “Науковий характер теорії обліку, – писав він у передмові, – можна знайти лише за допомогою політекономії при підтримці юриспруденції і математики”. Так дослідник позначив свою теоретичну позицію у вивченні внутрішньої сутності явищ та процесів, що їх має відбивати баланс.
Спираючись на теорію цінності, П. Чампа принципово розрізняє майно та капітал і пропонує замість алгебраїчного нове – екометричне рівняння.
Світова наукова громадськість беззаперечно визнає пріоритет П. Чампи у відкритті економетрії. Так, лауреат Нобелівської премії з економетрії Р. Фріш посилається на твори чампи. У підручник з економетрії Е. Берндта також відзначається той факт, що її засновником був П. Чампа. Отже, можна з повним правом твердити, що всі подальші надбання в цій галузі стали можливі тому, що спиралися на надійний, добротний фундамент, закладений нашим славетним краянином, котрого доля наділила талантом і непересічною науковою інтуїцією.
 
ІІ. Наукові відкриття Є. Слуцького
 
До когорти українських економістів, котрі торували нові шляхи в розвитку економічної науки, належить Євген Євгенійович Слуцький (1880-1948). Він народився в Ярославській губернії. У 1886 р. батько майбутнього вченого втратив викладацьку посаду, і родина їде в Україну. Слуцький закінчує Житомирську гімназію із золотою медаллю і в 1899 р. вступає на фізико-математичний факультет Київського університету. Вже на перших курсах юнака цікавить економіка.
Найважливішим, а точніше кажучи, знаменитим дослідженням Є. Є. Слуцького того часу є опублікована в 1915 р. праця “До теорії збалансованого бюджету споживача”, яка в методологічному відношенні ґрунтується на концепції граничної корисності.
Ознайомлення з цією працею показує, що вона є продовженням студентських роздумів Є. Є. Слуцького, викладених у 1910 р. у “Теорії граничної корисності”. Дослідження “До теорії збалансованого бюджету споживача” Є. Є. Слуцький починає із зауваження: “Сучасна теорія цінності здається, на перший погляд, ніби розділом психології... Якщо ми хочемо підвести під економіку належну базу, то ми маємо зробити її повністю незалежною від психологічних тверджень і філософських гіпотез”. Разом з тим, писав учений, необхідно враховувати психологічні аспекти. Оскільки йдеться про корисність благ, до яких з боку людей неоднакове ставлення.
Посилаючись на поняття корисності В. Парето, український економіст показав його обмеженість і розвинув власне розуміння функції корисності. Корисність будь-якого поєднання благ, на його думку, є величина, що має властивість набувати тим більшого значення, чим більшою мірою це поєднання виявляється кращим для певного індивіда. Під переважною комбінацією благ Є. Є. Слуцький розумів таку, коли індивід переходить від поєднання А до поєднання В.
Якщо такий перехід не здійснюється, то блага А і В мають однакову величину корисності. Стан рівноваги бюджету індивіда може наставати тоді, коли корисність бюджету споживача має однакову або найбільшу величину серед усіх найближчих до нього станів. Таке становище можна назвати станом рівноваги. Воно буде стійким за умови, що всяке відхилення від нього зменшуватиме корисність, і нестійким – у протилежному випадку. Оскільки на практиці кожен індивідуальний бюджет зазнає різних впливів, що безперервно порушують його рівновагу, то, очевидно, можуть існувати практично лише стійкі бюджети. З’ясування умов стійкості являє собою, на думку Є. Є. Слуцького, завдання величезної ваги у теорії індивідуальних бюджетів.
Вчений розглянув принципи, на яких побудована теорія бюджету споживача: передумови безперервності як самої функції корисності, так ї її похідних; припущення, що тип функції корисності не зазнає змін протягом розглядуваного проміжку часу; припущення, що зміна корисності протягом розглядуваного проміжку часу; припущення, що зміна корисності при переході від одного поєднання благ до іншого не залежить від способу переходу.
Конкретизуючи погляди В. Парето і відкинувши закон Г. Гашена (про насиченість потреб), Є. Слуцький розглянув блага двоякого роду: такі, гранична корисність яких знижується із збільшенням їх кількості (И1і < O), і такі, що їх гранична корисність за тих самих умов збільшується (И1і > O). Перші дослідник назвав благами насичуючими, другі – благами ненасичуючими.
Провівши
Фото Капча