Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Наукові відкриття Є. Слуцького

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

відповідно до зазначених принципів математичне дослідження стабільності бюджету споживача, Є. Є. Слуцький запропонував назвати нормальним такий бюджет, для якого всі А1і < O, і анормальними – для котрого лише одна з величин А1і – додатна. Він запропонував ті кількості благ, що збільшуються із зростанням доходу, назвати відносно необхідними, а ті, які зменшуються при зростанні доходу – відносно не необхідними. На основі врахування основних умов поведінки споживача Є. Слуцький вивів закон попиту: “І. Попит на благо, відносно необхідне за необхідністю, завжди нормальний, тобто зменшується, якщо ціни на нього зростають і збільшується, якщо ціни падають. ІІ. Попит на благо, відносно не необхідне, може в деяких випадках бути анормальним, тобто збільшуватися із зростанням ціни і зменшуватися з її зниженням”.

Є. Слуцький увів поняття компенсованої зміни ціни. Це явище має місце тоді, коли збільшення ціни відбувається із зростанням доходу.
Користуючись цим поняттям, учений зробив висновок, що “кінцева змінність будь-якого блага у випадку компенсованої зміни його ціни – завжди від’ємна”. Є. Є. Слуцький вивів формули встановлення кількісної залежності між емпіричними даними корисності благ, визначив залежність попиту на одне благо від ціни іншого. “Кінцева змінність блага, – писав він, – у випадку компенсованої зміни ціни Р1 дорівнює кінцевій змінності блага і у випадку компенсованої зміни ціни Р1”.
Це узагальнення Є. Є. Слуцький підтвердив складними математичним формулами. У теорії бюджету споживача Є. Слуцького важливе місце займає аналіз граничної корисності кожного блага у зв’язку з функцією кількості лише певного блага. Всі попередні дослідники цієї проблеми виходили із закону насиченості потреб, але не змогли надати своїм результатам загального значення. На його думку, з цим завданням можна справитися, якщо дивитися на проблему з позиції загальної економічної теорії. Застосовуючи її, Є. Є. Слуцький дійшов до таких наукових висновків: “Якщо бюджет споживача нормальний, то попит на кожне благо збільшується разом із зростанням доходу і зменшується із збільшенням ціни на це благо. Якщо бюджет анормальний, то приростання доходу означає посилення попиту для благ насичуючих і його зменшення – посилення попиту для благ не насичуючих.... Із збільшенням ціни блага не насичуючого попит на нього має завжди зменшуватися; протилежне може трапитися тільки в попиті на благо насичуюче”. Поглиблюючи і конкретизуючи теорію корисності, Є. Є. Слуцький збагатив її новим принциповим доповненням. Особливо він наголошував на необхідності взаємозв’язку економічного і психологічного пояснення корисності. “Наше визначення корисності... зовсім чуже психології. Однак такий висновок нас не задовольняє, тому що, дотримуючись повної логічної незалежності методів економічної науки від методів психології, ми все ж не спроможні заперечувати існування найповнішої взаємозалежності між фактами, що вивчаються обома дисциплінами”. Виходячи з цього, вчений дав таке визначення корисності: “Корисність якого-небудь поєднання благ являє собою величину, що має такі властивості: вона є більшою для поєднання, якому індивід надає перевагу, і її зміни безпосередньо відчуваються суб’єктом”. Якщо індивід не помітив змін, що відбулися в кількості блага А, не відчув ніяких змін у своєму суб’єктивному ставленні до блага В, то гранична корисність останнього не зазнала змін. Тут має місце наближена рівність: Иав=О.
В результаті проведених досліджень видатний український вчений дійшов висновку, що початковою необхідністю є перехід від абстрактних схем до позитивних розробок у галузі, яка охоплює теорію бюджету споживача. Тільки таким чином можна розв’язати відомі проблеми, перевірити деякі формули. Єдиним шляхом для перевірки формул є врахування досвіду. Це дасть змогу або підтвердити, або спростувати “виведені теоретичні закони”. Якщо ж дані практики не підтвердили б теоретичних висновків, то виявилося б, що причини, які спрямовують поведінку людей, не тільки за своєю природою лежать поза нашою свідомістю, а навіть безпосередньо у ній не відбиваються. Зробивши таке припущення, вчений все ж таки вірив, що йому вдалося пролити світло на теорію споживчого бюджету і показати необхідність повністю розгорнути цю теорію за допомогою засобів емпіричного дослідження.
Дослідження Є. Слуцького привернуло увагу зарубіжних економістів аж через 20 років після його опублікування. В 1935 р. американський економіст Г. Шульц, розглядаючи взаємозв’язок попиту, ціни і доходу, зазначив, що Є. Слуцький значно розширив, поглибив, конкретизував теорію споживчого попиту, поведінку споживача на ринку благ. Г. Шульц вказав на зв’язок поглядів англійських економістів Дж. Хінса і Р. Аллена на проблеми поведінки споживача з теорією Є. Слуцького. Відверто про запозичення у Є. Слуцького зізнався у своїй книзі “Вартість і капітал” лауреат Нобелівської премії Дж. Р. Хікс. Відзначивши високу математизованість і скупість теоретичних роздумів у праці Є. Слуцького, англійський економіст з усією прямотою і категоричністю визнав, що саме український вчений розробив поняття основного рівня вартості, який показує, як зміна ціни товару Х1 впливає на попит індивіда на інший товар. Цей вплив Дж. Р. Хікс назвав ефектом доходу і відповідно ефектом заміщення. Дж. Р. Хікс, безумовно, сприяв введенню терміна “ефект Слуцького” в зарубіжні підручники з економічної теорії.
Дослідження “До теорії збалансованості бюджету споживача” – основоположна економіко-математична праця Є. Слуцького. Але нею його наукові новаторства не обмежуються. Вчений у більшості своїх публікацій виступав як оригінальний мислитель, приділяв багато уваги статистиці. Є. Слуцький виклав результати ряду цінних наукових спостережень. На його думку статистика як метод – не наука, а техніка. Окрему ж науку, вважав вчений, констатує не довільність, а пізнання, як щось об’єктивно примусове, власний внутрішній зв’язок, що встановлює систематичну спорідненість і єдність основних відносин, з одного боку, і тих міркувань, в яких ми виражаємо пізнання їх властивостей і зв’язків, з іншого. Виділивши у статистиці те, що стосується властивостей міркувань і понять, потім те, що стосується властивостей кількісних образів, якими оперує статистика, тобто математика, все ж маємо певний залишок. Цей залишок, на думку Є. Слуцького, заслуговує назви теоретичної статистики. Предметом останньої є вчення про властивості сукупностей, про криві й поверхні розподілу, про середні величини тощо. “Все це, – писав Є. Слуцький, – не логічні вчення про світ міркувань і понять, а статистичні вчення про світ явищ у їх формах і в їх взаємній зумовленості ”.
 
Висновок
 
Сьогодні економісти-математики послуговуються щораз частіше понятійним апаратом київської політекономічної школи. Це, зокрема, помітно в дослідженні Ю. Єрмольєва та О. Ястремського, на думку котрих застосування стохастичних моделей дозволяє підвищити наукову обґрунтованість, точність і надійність планових розрахунків, поставити ряд нових цікавих задач, наприклад про випадковість явища, перенести центр ваги на методи якісного аналізу, в якому відчувається відхід від трудової теорії і вторгнення теорії граничної корисності (присутні поняття “план – корекція”, “випадкові параметри” та ін.. ; автори також говорять про незалежність стохастичних оцінок продукції від величини ресурсів праці, про блага типу “х не гірше за у”, тобто оперують термінами теорії Є. Слуцького, не називаючи його імені).
Науково-критичний аналіз інших засвідчує активне прагнення економістів-математиків вийти за межі матеріалістичної політекономії. Нині економіко-математичні дослідження мають на меті змоделювати ефективність функціонування економічних систем. Це нова риса у розвитку української економіко-математичної школи.
У ХХ ст.. українська школа пройшла у своєму розвиткові кілька етапів; ньому чергувалися видатні успіхи і непоправні втрати, занепад і відродження. У період піднесення вітчизняна наука сягала вершин знання, робила відкриття глобального виміру, подарувала світові нові напрями – економетрію і праксеологію. Це той доробок, яким могла б пишатися наука будь-якого народу.
  
Література:
 
1. Злупко С. Є. Є. Слуцький – український економіст-математик світової слави // Економіка України. – 1995. – №7. -С. 67-74.
2. Злупко С. М. Основоположник праксеології. Аксіоми для нащадків. Українські імена в світовій науці. – Львів, 1992.
3. Злупко С. Новаторські теорії українських економістів: роль у розвитку світової економічної науки // Економіка України. – 2002. – №10. – С. 74-78.
4. Злупко С. Основи історії економічної теорії. – Львів, 2001. – С. 475.
5. Злупко С. Формування і розвиток української економіко-математичної школи // Економіка України. – 1998. №10. – С. 64.
6. Слуцький Є. Етюд до проблем будування формальних праксеологічних засад економіки // Політичні читання. – 1995. – №1. – С. 230-244.
Фото Капча