Негативні фактори та їх вплив на людину

Надлишкове ультрафіолетове опромінення під час високої сонячної активності викликає у людини запалення шкіри, що супроводжується сверблячкою, набряком, іноді утворенням пухирів і змінами у шкірі й у внутрішніх органах.

Тривала дія ультрафіолетових променів прискорює процес старіння шкіри, створює умови для злоякісного переродження клітин.

Ультрафіолетове випромінювання від потужних штучних джерел (плазма зварювальної дуги, дугової лампи, дугового розряду короткого замикання тощо) викликає важкі ураження очей – електрофтальмію. Через кілька годин після впливу випромінювання з’являються сльозотеча, спазми повік, різь і біль в очах, почервоніння та запалення шкіри й слизової оболонки повік. Подібне явище спостерігається під час перебування в засніжених горах через високий вміст у сонячному світлі ультрафіолету.

На виробництві встановлюють санітарні норми інтенсивності ультрафіолетового опромінення, крім того, обов’язковим є застосування захисних засобів від його впливу (окулярів, масок, екранів).

Інфрачервоне випромінювання характеризується тепловою дією. Воно досить глибоко (до 4 см) проникає у тканини організму, підвищує температуру шкіри, що опромінюється, та викликає її різке почервоніння. Надмірний вплив інфрачервоних променів за підвищеної вологості може спричинити порушення терморегуляції й призвести до теплового удару. Тепловий удар – це клінічно важкий симптомокомплекс, який характеризується головним болем, запамороченням, підвищенням частоти пульсу, порушенням координації рухів, втратою свідомості, судомами. Перша допомога у разі теплового удару передбачає віддалення потерпілого від джерела випромінювання, його охолодження, створення умов для поліпшення кровопостачання головного мозку, надання лікарської допомоги.

Електричний струм – це упорядкований рух електричних зарядів. Сила струму в ділянці ланцюга прямо пропорційна різниці потенціалів на її кінцях й обернено пропорційна її опору.

Доторкнувшись до провідника, що знаходиться під напругою, людина приєднує себе до електричного ланцюга, якщо він погано ізольований від землі чи одночасно торкається об’єкта з іншим значенням потенціалу. У цьому разі через тіло людини проходить електричний струм.

Характер і глибина впливу електричного струму на організм людини залежать від його сили й виду струму, часу його дії, шляху проходження через тіло людини, фізичного та психологічного її стану. Так, опір людини в нормальних умовах за сухої неушкодженої шкіри становить сотні кілоом, але за несприятливих умов може знизитися до одного кілоома.

Граничним (відчутним) є струм величиною близько 1 мА. Якщо струм перевищує цю величину, людина починає відчувати неприємні хворобливі скорочення м’язів, а якщо він становить 12-15 мА, вона уже не може керувати своєю м’язовою системою й самостійно відірватися від джерела струму. Дія струму понад 25 мА на м’язові тканини призводить до паралічу дихальних м’язів і зупинки дихання. Подальше збільшення струму зумовлює фібриляцію (судомне скорочення) серця. Струм величиною у 100 мА вважають смертельним.

Змінний струм небезпечніший за постійний. Має значення й те, якими частинами тіла людина доторкається до струмопровідної мережі. Найнебезпечніше торкатися головою – ногами, головою – руками, оскільки уражаються спинний і головний мозок, а також руками – ногами, бо потерпають серце й легені. Будь-які електроремонтні роботи потрібно здійснювати подалі від заземлених елементів устаткування (зокрема труб водогону, труб і радіаторів центрального опалення), щоб виключити можливість випадково доторкнутися до них.

Особливо небезпечні приміщення з металевими, земляними та вологими підлогами, а також з парами кислот і лугів у повітрі. Безпечною для життя є напруга не вище 42 В для сухих, опалюваних зі струмонепровідними підлогами приміщень без підвищеної небезпеки та не вище 36 В для приміщень з підвищеною небезпекою (металеві, земляні, цегельні, вологі підлоги, можливість доторкання до заземлених елементів конструкцій), а також не вище 12 В для особливо небезпечних приміщень, що мають хімічно активне середовище.

Перебування поблизу впалого на землю дроту, що знаходиться під напругою, небезпечне через ймовірність ураження кроковою напругою. Що це таке? Це напруга між двома точками ланцюга струму, що знаходяться одна від одної на відстані кроку. Такий ланцюг створює струм, що розтікається по землі від дроту. Опинившись у ділянці розтікання струму, людина повинна з’єднати разом ноги і дуже повільно виходити з небезпечної зони так, щоб під час пересування ступня однієї ноги не виходила за ступню іншої. У разі падіння можна доторкнутися до землі руками, збільшивши різницю потенціалів і небезпеку ураження.

Дія електричного струму на організм характеризується такими основними уражаючими факторами:

 електричним ударом, що подразнює м’язи тіла та призводить до судом, зупинки дихання й серця;

 електричним опіком, який виникає у результаті виділення тепла під час проходження струму крізь тіло людини.

Залежно від параметрів електричного ланцюга й стану людини можуть виникнути почервоніння шкіри, опік з утворенням пухірів, обвуглення тканин. Розжарення металу призводить до «металізації» шкіри й проникнення у неї металевих частинок.

Дія струму на організм зводиться до нагрівання, електролізу й механічного впливу. Цим може пояснюватися важкість наслідків електротравми за інших рівних умов. Особливо чутливі до електричного струму нервова тканина й головний мозок. Механічна дія струму призводить до розриву тканин, їх розшарування, випаровування рідини з тканин організму.

Термічна дія струму спричиняє перегрів і функціональний розлад органів на шляху проходження струму; електролітична дія струму виявляється в електролізі рідини в тканинах організму, зміні складу крові, а біологічна -у подразненні й перенапруженні нервової