Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Негритянський джаз

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
18
Мова: 
Українська
Оцінка: 

всіх інструменталістів грати виключно встановленні для них партії. Звучання ставало більш «чистішим», впорядкованим, проте, втрачало спонтанність, ритмічну гнучкість та емоційний вибух. Виступаючи як би, уповноваженими всього колективу й намагаючись передати в одній партії складний контрапункт декількох мелодичних та ритмічних ліній, вони почергово імпровізували свої варіації на тему, яка введена й підтримана гуртом. Одним з піонерів цього напряму був оркестр нічного клубу «Dreamland», у Саут-Сайді. Вершиною ж стилю «Саут-Сайд у Чикаго», стали імпровізації Луї Армстронга, в його знаменитих гуртах «Hot 5» та «Hot 7» [3, с. 24].

На перших порах план виконання, носив вкрай примітивний характер: він на швидко придумувався керівником чи ким-небудь з музикантів, пояснювався іншим за фортепіано, а іноді просто словами, й в цей же час, розучувався на слух, все це називалось «head arragement» («аранжування з голови»). Пізніше стали використовувати запис на папері нотними знаками, що призвело, як наслідок, до ще більшої диференціації виконавців, але, не по таланту (як у випадку з солістами чи з акомпаніаторами), а по признаку грамотності, отримати місце в гуртах нового типу могли лишень ті, хто вмів читати ноти [3, с. 24 25].

Справжній «гарячий» негритянський джаз «Creole band» Кінга Олівера, у якому другу трубу грав молодий Луї Армстронг, був вперше записаний на диск «для проби», влітку 1923 року, шість років потому, після студійного дебюту білого гурту «Dixieland Jazz Band Originals». Слідом склались записи сольних номерів піаніста Джеррі Ролл Мортона та гурту тромбоніста Кіда Орі, а також ряду блюзових співаків. Ці записи стали користуватися великим попитом у кольорового населення, і почався широкий випуск т. з. «расових пластинок», призначені лише для афро-американців (білим покупцям їх не пропонували) [3, с. 25].

Завдяки «расовим пластинкам» джаз пережив в середині 20-х років, такий стрімкий зліт, якого він мабуть, не знав вже потім ніколи, і цей період прийнято називати «золотою ерою» джазу. Зустріч негритянського джазу з грамзаписом, була подією, яка мала далекі майбутні наслідки, все значення якої в історії т. з. «масової» (і не лише масової) ми починаємо розуміти лише тепер. Джаз дав могутній поштовх грамофонній індустрії, перспективі музичної проблеми мільйонів. Цей вплив був далеко неоднозначним й глибоко заперечним, але, як в позитивному так і негативному відношенні, роль звукозапису важко переоцінити. Ніяка нотна запис не передає ті тонкі відхилення мелодії, ті темброві фарби, ті ритмічні нюанси, які народжуються безпосередньо в процесі виконання й імпровізації, і складають головну цінність та сенс «гарячого» джазу [3, с. 25].

Але, навіть якби їх зуміли нотувати, то ніхто не був би у силі точно відтворити вдруге, написане: кожне творче виконання джазової п’єси, таке ж неповторне у своїх сутнісних рисах, як неповторне поєднання зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають емоційний стан музиканта у момент гри [3, с. 25].

Однак роль звукозапису у становленні та революції джазового мистецтва цим далеко не вичерпується. Практика студійної роботи виробила суттєво новий склад композиторсько-виконавчого мислення, які залишався в своїй основі незамінним більше четверті століття. Аж до появи магнітофону і довгограючих пластинок, подовженість записуваної композиції, не повинна була перевищувати в середньому, більше трьох хвилин (час звучання однієї сторони 25 см. диску; на 30 см. джаз записували лише в унікальних випадках) [3, с. 25].

Варто сказати, що музику всіх названих майстрів, навряд чи можна розділити на утилітарно-прикладну, яка призначена лише для танців і розваг, й на справді артистичний джаз: в цьому відношенні негритянські колективи, навіть в рамках комерційного ангажементу, різко відрізнялися від витиснення більшістю білих гуртів. До числа небагатьох білих музикантів, які внесли творчий вклад у розвиток джазового мистецтва «золотої ери», належать, корнетист й композитор Бікс Байдербек, трубач Ред Ніколс, скрипаль Джо Венуті, тромбоніст Джек Тігарден, ударник Бен Поллак, учасник чудового гурту «New Orleans Rhythm Kings» та ряд інших [3, с. 26].

Розподіл чорного і білого джазу в дуже великій степені ускладнювалось жорсткою расовою дискримінацією. На протязі 20-х й більшої половини 30-х років, спільна робота білих та кольорових навіть у студіях звукозапису, де публіка не могла їх бачити, була вельми рідким виключенням, що в дискографіях такі сеанси спеціально позначались як «змішані». Ред Ніколз та Джо Венуті, зробивші сотні записів, ніколи не грали не з одним негритянським виконавцем. Випадок, коли Тігарден й два інших білих музиканта гітарист Едді Ланг та басист Джо Салліван брали участь у гурті Армстронга, при записі його пластинки «Knockin’a Jag», вважався абсолютно безпрецедентним та сенсаційним порушенням всіх правил [3, с. 26].

На сьогоднішній день, світу музики відомі наступні джазові стилі, одні з яких зародились у 20 30-х рр. ХХ ст., інші з часом й впливом на нього інших музичних жанрів:

 Свінг;

Бі-боп;

Кул-джаз;

Hard Bop;

Modal jazz;

Free jazz;

Джаз-рок;

Acid-jazz;

Smooth jazz;

Nu jazz;

Latin jazz;

Marching jazz;

New Orleans;

Progressive jazz;

Регтайм.

Власне, ці стилі фігурують у наш час, деякі з них, змішуються, деякі змінюються, й утворюється якісно нове звучання [1].

 

Висновки

 

Історія джазу, звичайно ж, починається з ритму, що прийшов до Америки з Африки. Він зупинився у Вест-Індії, потім попрямував двома шляхами: 1) через Мексиканську затоку до Нового Орлеану; 2) до Східного узбережжя. Останні схилялися до улюблених струнних скрипок, банджо та гітар, в той час як інший вплив, що дійшов через Міссісіпі до Чикаго, підійшов до форми кларнетів, тромбонів та труб. І потім всі вони зійшлися, змішалися у Нью-Йорку, в результаті чого і вийшов джаз.

Як пише американський критик-музикознавець Дж. Уїлсон, колискою джазу був Новий Орлеан, де старі французькі традиції поєдналися з іспанськими звичаями. Саме тут на початку ХХ ст. набув форми цей новий музичний напрям. Серед вихованців цього середовища Луї Армстронг, Джо «Кінг» Олівер, Беше, брати Додс, «Джемі Ролл» Мортон, Ліон Рапполо, Джиммі Нун, Банк Джонсон, Джордж Льюіс та деякі інші.

Джаз став продуктом унікальної суміші музичних культур різних народів. Він розвинувся у музичний жанр, що найповніше відображав етнічні та національні сподівання народу, який населяв територію США. Таким чином, своєрідним двигуном у створенні джазу стали раби, які у другій половині ХІХ століття отримали свободу від рабства. Вони зберігали і плекали мелодію і ритми своїх предків.

 

 Список використаних джерел та літератури

 

Джаз. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: http: //uk. wikipedia. org/wiki/% D0% 94% D0% B6% D0% B0% D0% B7. Назва з екрану.

Переверзев Л. «Детище Нью-Орлеана» / Л. Переверзев // Ровесник. 1981. № 12. С. 28 31.

Переверзев Л. «Джаз идет на север» / Л. Переверзев // Ровесник. 1983. № 01. С. 24- 26.

Переверзев Л. «О не прерывности музыки» / Л. Переверзев // Ровесник. 1976. № 10. С. 19 21.

Рудницкая Н. «Когда святые маршируют» / Н. Рудницкая // Ровесник. 1980. № 02. С. 30 31.

Фото Капча