Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Невідкладні стани

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

містять натрій (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера). Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові застосовують внутрішньовенне введення гепарину з розрахунку 100-400 од/кг маси на добу, під контролем часу зсідання крові за Лі-Уайтом (6-10 хв).

7. Обов’язковою є боротьба з парезом кишок, оскільки при роздуванні кишок, високому стоянні діафрагми погіршуються умови газообміну та зростають симптоми недостатності дихання. Рекомендують газовідвідну трубку, промивання шлунка, кишок, підшкірне введення 0, 05% розчину про зерину (0, 1 мл на рік життя), пітуїтрину (0, 1- 0, 2 мг/кг), 0, 1% розчину стрихніну нітрату (0, 1 мл на 1 рік життя), внутрішньовенне введення 10% розчину натрію хлориду в дозі 1-3 мл, паранефральну блокаду, перидуральну анестезію.
Комплексне лікування гострої недостатності дихання повинно включати також антибактеріальні засоби, фізіотерапію, симптоматичні заходи відповідно до особливостей клінічної картини основного захворювання та його ускладнень. Якщо лікування гострої недостатності дихання за допомогою консервативних заходів неможливе, дитину треба перевести на штучну вентиляцію легень.
 
Стенозуючий ларинготрахеїт
 
Лікування залежить від ступеня стенозу, його призначає лікар, однак у екстренних випадках середній медперсонал повинен попередити ускладнення.
При І ступені стенозу потрібні.
інгаляція зволоженого кисню, що проходить через апарат Боброва з настоєм трав (ромашка, шавлія, безсмертник, евкаліпт). При цьому апарат знаходиться на водяній бані з температурою води 80-90°С. Парові інгаляції здійснюються під тентом з целофану, в кисневій палатці;
відволікаюча терапія – гірчичники на груди та шию кожні 2-4 год, ножні гірчичні ванни (38-39 °С) протягом 5-10 хв., вживання достатньої кількості рідини;
глікокортикоїди (преднізолон, дексазон, гідрокортизон внутрішньом’язово та в інгаляціях) протягом 4-5 днів;
у зв’язку з активацією патогенної флори – антибіотики широкого спектра дії;
інгаляція протинабряковою сумішшю: 1 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду, 1 мл 0, 1% розчину адреналіну гідрохлориду, 0, 3 мл 0, 1% розчину атропіну сульфату, 1 мл 1% розчину димедролу, 1 мл 2, 5% розчину піпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хімотрипсину в 1 мл розчину, ізотонічного розчину натрію хлориду до 15 мл. На інгаляцію беруть 2 мл суміші, призначають 4-8 разів на добу;
антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин) внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
при збудженні – седуксен, натрію оксибутират всередину або внутрішньовенно;
УВЧ на ділянку трахеї.
При II ступені стенозу потрібні:
подавання зволоженого кисню;
пряма ларингоскопія та туалет слизових оболонок із вмазуванням їх 1% розчином новокаїну;
внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози, реополіелюкіну під контролем сольового складу та активної реакції внутрішнього середовища. Обмеження кількості рідини до 40-50 мл/кг на добу;
форсування діурезу внутрішньовенним введенням 15% розчину манітолу (1, 5-2 г/кг), 1% розчину лазиксу (1-2 мг/кг), 2, 4% розчину еуфіліну (5 мг/кг) ;
внутрішньовенне комбіноване введення глікокортикоїдів: перше введення струминне 1/2 добової дози, потім краплинно, не враховуючи біоритму;
антибіотики широкого спектра дії;
антигістамінні препарати внутрішньовенно (димедрол 4-піпольфен + супрастин) по 2-3 мг/кг на добу;
відволікаюча терапія, як і при І ступені стенозу;
седативні препарати – внутрішньовенне введення седуксену, натрію оксибутирату (100 мг/кг маси), дроперидолу (0, 1 мл/кг) ;
дегідратація-протягом перших трьох діб дефіцит маси повинен становити 5%, надалі – нульовий водний баланс;
боротьба з гіпертермією – внутрішньом’язове введення 60% розчину анальгіну (0, 1 мл/рік життя) + 1% розчину амідопірину (0, 5 мл / кг маси) ;
внутрішньовенне введення 10% розчину кальцію хлориду (протинабряковий, протизапальний ефект) – 0, 2 мл / кг маси;
мікроінтубація – замість інтубаційної трубки вводять цупкий поліетиленовий катетер у трахею для вливання розчинів та відсмоктування слизу. Хворий повинен перебувати у стані глибокого медикаментозного сну. Слизову оболонку зрошують місцево анестезуючими речовинами, катетер змащують гормональною маззю.
При III ступені стенозу всі заходи аналогічні тим, що застосовуються при II ступені. Дози антигістамінних та гормональних препаратів збільшують. Обов’язковою є піднаркозна пряма ларингоскопія з туалетом дихальних шляхів. Інтубація термопластичною трубкою.
Стеноз IV ступеня є абсолютним показанням для трахеотомії. Враховуючи вірусний характер захворювання, на всіх стадіях показаним є введення протигрипозного гамма-глобуліну, дезокси- та рибонуклеази, інтерферону.
 
Гіпотермічний синдром
 
У разі розвитку гіпертермічного синдрому на догоспітальному етапі рекомендується вжити таких заходів:
розкрити хворого;
розтерти шкіру тулуба, кінцівок горілкою або 50% спиртом за допомогою грубого рушника до почервоніння, обдути вентилятором;
холодні грілки (або пляшечки з холодною водою) до голови, ніг, ділянки печінки, на судини шиї, пахви;
внутрішньом’язово вводять 4% розчин амідопірі (0, 1 мл /кг маси), 50% розчин анальгіну (0, 15 мл на рік життя), 2, 5% розчин піпольфену або 1% розчин димедролу (7-2 мг/кг маси).
Якщо немає ефекту, можна ввести внутрішньом’язово літичну суміш.
Для боротьби з гіпертермічним синдромом у стаціонарі застосовують кілька методів. Перший грунтується на використанні жарознижувальних і лікарських препаратів, що знижують обмін речовин і енергоутворення, а другий – на вжитті заходів, які сприяють збільшенню тепловіддачі через шкіру.
Застосовують такі лікарські препарати:
1. Анальгетики – 1% розчин амідопірину з розрахунку 0, 1 мл/кг маси і 50% розчин анальгіну з розрахунку 0, 1 мл на рік життя внутрішньом’язово 2-4
Фото Капча