Репрезентація політичної тематики на телебаченні: політичні ток-шоу

 

 

1. Особливості висвітлення політичної проблематики на телебаченні: щоденні випуски новин, публіцистичні програми, програми-зустрічі, ток-шоу.

2. Політичні ток-шоу як головні площадки популяризації політичних програм: ознаки жанру, функції, мета.

3. Маніпулятивний потенціал політичних ток-шоу.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Островська Н. В. Різновиди технологій інмутації в суспільно-політичних ток-шоу на українському телебаченні: теоретичний аспект // Держава та регіони. Сер. : Соціальні комунікації. – 2012. − № 1. – С. 96 – 101.
2. Островська Н. В. Роль суспільно-політичних ток-шоу в передвиборчий період // Держава та регіони. Сер. : Соціальні комунікації. – 2010. − № 2. – С. 57 – 61.
3. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика: навч. посіб. – К., 2008. – 663 с.
4. Яковець А. В. Розмовні видовища: визначення і класифікація /\ Магістеріум. Журналістика. – 2006. – Вип. 22. – С. 29 – 32.
5. Яковець А. В. Ток-шоу в українському телепросторі. – О., 1998.
6. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика: Посібник. – К., 2009.

 

1) Становлення демократичних форм комунікації у медіа-просторі України сприяло розширенню спектра прийомів і способів подачі інформації, і, насамперед, – політичної. Політика висвітлюється в щоденних випусках новин не тільки у формі текстових повідомлень, але й у вигляді інформаційних сюжетів. Для коментування найбільш актуальних тем журналісти часто запрошують у студію гостей: політиків, політологів, експертів (типовий прийом у роботі телеканала «1+1»), Якщо гість не може приїхати в редакцію, з ним організують телеміст; що використається не тільки у випусках новин, але також у суспільно-політичних програмах. Інтерв'ю й бесіда з відомим політичним або суспільним діячем практикуються в інформаційній програмі «Подробиці» («Интер») і публіцистичній програмі «Факти тижня з Оксаною Соколовою» («ICTV»). Для «П'ятого каналу» й «УТ-1» характерна трансляція у прямому ефірі передач, побудованих у формі бесіди, що дозволяє спостерігати за поведінкою «політичних» гостей й дозволяє глядачам оцінювати інформацію «без купюр».

Діалогічні форми телевізійної комунікації призвели до зовсім нового типу спілкування влади з народом – появи незакріплених у сітці віщання каналів програм-зустрічей перших осіб держави з журналістами й громадськістю країни. У той же час не можна не згадати й про такий жанр, як політична пародія, яскравими прикладами якої є програми «Вечірній квартал» й «Пупсня». Актори студії «В5-й квартал» створили свій політичний театр і власний стиль подачі політичних подій, лідерів і навіть новин. Розиграші, виступи зірок естради й інших шоу-ефектів – лише видовищне доповнення до політичного «контенту» «Вечірнього кварталу».

У програмі «Пупсня» періоду парламентської кампанни-2007 діючі політики щодня «виходили» в ефір в образах ляльок-двійників.

Ще одна сцена для політичної пародії, щоправда, з елементами чорного гумору – проект «Comedy клаб», кожен випуск якого включає жарти, «епізоди з життя» або монологи артистів на теми української політики. «Comedy Club» претендує на клубний стиль, маючи на увазі вибраність і сталість його учасників. Проте, «низький», тілесний зміст жартів орієнтований на «народ», натовп, юрбу.

Але телевізійні ток-шоу, представлені в медіа-просторі України, на сьогоднішній день є головними площадками для популяризації політичних програм, залученні виборців на сторону тих або інших політичних сил, дискредитації опонентів й ідеологій. Щоб потрапити на екран, політики роблять ефектні скандальні заяви, беруть участь у яскравих політичних акціях, приміряють на собі різні маски. На місце політичної точки зору, за словами М. Маклюэна, прийшла «захоплююча політична жестикуляція».

Учасники сучасних політичних перегонів борються за віртуальну перемогу, що полягає в тім, щоб переконати у своїй правоті якомога більшу кількість телеглядачів.

2) Політичні ток-шоу приносять неабиякі прибутки телеканалам, переконаний народний депутат Сергій Соболєв.

«Це, насамперед, медіа бізнес, – каже він. – Свідчення цього – довжелезні рекламні паузи під час ток-шоу, чого не можна помітити навіть під час інших телепрограм. І ще – ток-шоу чомусь затягуються після 23-ї години, коли дозволено рекламувати алкоголь».

Особливу роль у телевізійному віщанні відіграє дискусія, різновиди якої – теледебати й політичні ток-шоу – присутні в ефірі практично кожного українського телеканала. Наприклад, це «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері», «Свобода слова з Андрієм Куликовим» (ICTV) «Республіка з Анною Безулик» (5 канал), «Шустер live» зі Славиком Шустером на першому національному, «Золота булава» теж на першому національному, «Майдан», «5 копійок» з романом Чайкою на 5-тому каналі, «Українська рулетка» на «Першому національному», «Готовий відповідати» на ТРК «Україна», кулінарно-політичне ток-шоу «ПолітВечеря» на ТРК «Запоріжжя» (ведучі Ольга Вакало і Лариса Мала) тощо.

На ТВ першими ознаками жанру вважаються: легкість розмови, артистизм ведучого, обов'язкова присутність аудиторії» [11]. Серед специфічних ознак ток-шоу Г. В. Кузнєцов виділяє наявність «залізного» сценарію й «підготовленість» імпровізацій: «... Воно завжди готується заздалегідь і тому має зачин, розвиток, кульмінацію й розв'язку. <... > Модератор перетворює дебати в динамічне видовище – хоча виконує, начебто б, чисто диспетчерські функції. У ролі модератора на Заході виступають найвідоміші телевізійні журналісти» [11]. За традицією ім'я ведучого в усім світі виноситься в назву передачі (що ми й спостерігаємо в декількох проектах).

Ток-шоу – це варіант розмовного жанру, який поєднує елементи інтерв'ю, дискусії й навіть репортажу, що створює видовищність передвиборної конкуренції кандидатів. Є