Обґрунтування схеми та джерел фінансування при створенні нового підприємства

 Особливості формування статутного фонду (статутного капіталу) нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення. Це формування здійснюється під регулювальним впливом з боку держави. Наприклад, держава встановлює мінімальний розмір статутного фонду (статутного капіталу) підприємств, створюваних у формі відкритого акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Для відкритого акціонерного товариства встановлюється порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакета акцій його засновниками, мінімальний обсяг придбання акцій всіма акціонерами в період передбаченого терміну відкритої підписки і деякі інші аспекти первинного формування їх капіталу.

 Можливості та коло джерел залучення позикового капіталу на стадії створення підприємства надто обмежені. Сучасна практика показує, що фінансування нового бізнесу кредиторами є досить складною, а іноді й важкорозв’язуваною задачею. При цьому на початковій стадії формування капіталу підприємства до створення його не можуть бути залучені такі позикові джерела, як емісія облігацій, податковий кредит тощо.

 Формування капіталу нового підприємства за рахунок позикових і залучених джерел вимагає, як правило, підготовки спеціального документа – бізнес-плану. Бізнес-план - це основний документ, який визначає необхідність створення нового підприємства. В ньому наводяться основні характеристики та прогнозовані фінансові показники, серед яких, зазвичай, такі: загальна потреба в стартовому капіталі; схема фінансування нового бізнесу, пропонована засновниками; очікувані терміни повернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) і деякі інші.

 Для підготовки бізнес-плану засновники нового підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. До таких витрат відносять оплату праці розробників бізнес-плану і фінансування пов’язаних із цим досліджень. Як правило, в суму статутного фонду (статутного капіталу) підприємства вони не включаються.

 Ризики, пов’язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу нового підприємства характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства.

 Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Досягається через формування певної резервної частини активів - резервні виробничі потужності, резервні запаси матеріальних оборотних коштів, резервна сума грошових активів тощо, яка має забезпечити розвиток підприємства, на найближчому етапі його функціонування, поки підприємство не зможе генерувати необхідний капітал з внутрішніх джерел.

 Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу обсягові активів, які формуються підприємством. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його сукупній потребі у формуванні обігових і позаобігових активів. При цьому потрібно враховувати, що на стадії створення коло активів підприємства має обмежений характер (певні активи формуються лише на подальших стадіях функціонування підприємства).

 Забезпечення мінімізації витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється передусім у процесі управління залученням різних форм позикового капіталу, що потребує відповідного оцінювання вартості окремих альтернативних його елементів (банківського кредиту в різних його видах, фінансового лізингу, різних видів товарного кредиту тощо).

 Мінімізація витрат з формування капіталу нового підприємства визначає умови подальшого ефективного його використання.

 Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій фінансової стійкості розвитку підприємства. Реалізація цього принципу досягається в процесі обґрунтування схеми фінансування нового бізнесу шляхом розгляду його альтернативних варіантів.

 Забезпечення необхідного фінансового контролю за діяльністю підприємства з боку його засновників. Особливо це важливо у разі формування капіталу підприємств, створюваних у формі відкритих акціонерних товариств. Необхідний рівень такого контролю задається засновниками заздалегідь.

 Якщо власних коштів для придбання всього необхідного недостатньо, то слід їх здобути в один (або в декілька) з таких способів:

1) шляхом акціонування;

2) звернутися до банку за кредитом;

3) спробувати отримати гроші в якому-небудь фонді;

4) домогтися державної субсидії.

 Якщо жоден із способів не «пройшов», можна спробувати себе у посередницькій діяльності (з реалізації комп’ютерів і програмних засобів). Але це слід розглядати як тимчасове заняття з метою накопичення капіталу. Окрім того, заняття посередництвом дасть змогу набути досить важливого першого досвіду підприємництва.

 Щодо засобів виробництва можливі декілька варіантів. Стосовно обладнання: купувати чи орендувати ? Стосовно приміщення: будувати, купувати чи орендувати? 

 Для придбання можна звернутися до відповідної торгово-посередницької фірми або безпосередньо до виробників відповідного обладнання та матеріалів (останнє є доцільним, якщо потрібне нестандартне обладнання). Можна скористатися послугами товарних бірж, ярмарків, аукціонів.

 Потреба у працівниках може бути задоволена, окрім використання особистих контактів і ділових рекомендацій, через оголошення у пресі або звернення із запитом у центри зайнятості. Можна організувати підготовку та перепідготовку кадрів безпосередньо на підприємстві. Добирати трудовий колектив слід особливо ретельно. Підприємець повинен формувати свою команду з добре знайомих людей кожному з яких він, так би мовити, міг довірити скласти для себе парашут, з яким завтра доведеться стрибати з літака. Для початківця дуже важливим є залучення до справи членів своєї сім’ї. Культивування в команді сімейних довірчих відносин вимагає великого такту, часу, взаєморозуміння.

 Вибір засобів виробництва та працівників-професіоналів значною мірою залежить від технології виробництва. Кращою основою становлення власної справи могли б бути власні розробки, «ноу-хау», патенти тощо. Тут можливі два варіанти освоєння ринку:

 1) самому виробляти продукт за власною технологією (особливо це стосується програмних продуктів, баз даних);

 2) продавати ліцензію.

 Можна також придбати право (ліцензію) використовувати розробки інших фірм. Приймаючи рішення, необхідно враховувати всі «за» і «проти».