Обгрунтування технології вирощування Ехінацеї пурпурної в умовах ПСП «Новогригорівське» Арбузинського району Миколаївської області

 

1.1Походження, поширення і сільськогосподарске значення ехінацеї            

1.2Морфо-біологічні особливості ехінацеї

1.3Технологія вирощування ехінацеї

2.1Місце розташування

2.2Грунтово – кліматичні умови

2.3Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства

3.1Стан сівозмін господарства

3.2Структура посівних площ і врожайність сільськогосподарських культур

4.1Розрахунок дійсно можливого врожаю

4.2Місце в сівозміні

4.3Система удобрення

4.4Система обробітку ґрунту

4.5Районовані сорти ехінацеї та їх характеристика

4.6Підготовка насіння до сівби, сівба

4.7Догляд за посівами

4.8Збирання врожаю

4.9Економічна оцінка запроектованих заходів

 

 

Ехінацея одна з найбільш популярних лікарських рослин, яке має багатовікову історію застосування в народній медицині. В якості лікарської рослини ехінацея багато десятиліть культивується в Німеччині, Франції, США, як високо-продуктивний медонос і декоративна рослина - в Молдові, на Україні, в європейській частині Росії.

Корні рослини в Америці здавна вважалися найпершим засобом при укусах отруйних змій і зараженням крові. Крім того, ехінацеєю лікували всі можливі виразки, пухлини, застуду, інфіковані рани, тяжкі інфекційні захворювання.

В останні тридцять років ехінацею вивчають у всьому світі. Виявилося, що вона збільшує ефективність будь-яких традиційних методів лікування. Клінічні експерименти показали, що ехінацея підвищує активність білих кров'яних тілець, завдяки чому вдається запобігти початку захворювання або послабити симптоми застуди. 

Ехінацея містить значну кількість біологічно- активних речовин : похідні кавової кислоти ( caffeic acid) , полісахариди, ефірну олію, ізобутиламіди, полііни, полієни, тригліцериди вищих жирних кислот, фенольні речовини, низку ферментів та мінеральних речовин.

Вміст екстрактивних речовин в листях більше у ехінацеї пурпурної (19%).  В ефірній олії ехінацеї пурпурної виявлені ванілін, борнеол, борнілацетат, гермакрен Д, каріофілен, альфа-пінен, бета-пінен, мірцен, лімонен, карвоментен та інші сполуки з вираженими імуномодулюючими властивостями. 

В коренях ехінацеї пурпурної знайдені смолисті речовини темно-коричневого кольору зі слабким специфічним запахом та неприємним, гірко-соленим смаком. У свіжих коріння ехінацеї пурпурової ідентифіковані наступні макро-імікроелементи: кальцій (776мг100г сировини), калій (314мг), алюміній (129мг),магній (117мг), хлор (76 мг) і залізо (48) [12].

На Україні ехінацея розводилася як декоративна рослина переважно в південних районах і використовувалася в медицині неофіційно. Але за декілька останнього років вченими Інституту лікарських рослин розроблені рекомендації по промисловому вирощуванню і переробці ехінацеї пурпурної на Україні.

Найбільш продуктивним роком при вирощуванні ехінацеї вважають третій рік. Рівень врожайності коливався від 115,9 ц/га без застосування добрив до 218,7 ц/га при внесенні повного добрива за один прийом. Урожайність зеленої маси ехінацеї пурпурової — в середньому     30–40 т з гектара [15].

Ехінацея пурпурна має гарні медоносні показники літнього й осіннього періодів. Нектаро продуктивність різних її зразків складає від 40 до 110 кг/га, а на окремих пасіках до 600 кг/га.

Мета та завдання даного курсового проекту – ввести в сівозміну, господарства ПСП «Новогригорівське» ехінацею. 

 

 

Всі види роду Ехінацеї ростуть в Північній Америці і Канаді. Загальний ареал видів цього роду простирається від рівнинного узбережжя на півдні через Великий басейн  і центральні райони Північної Америки до великих озер на півночі, заходить в район Апалачі. Найбільша видова різноманітність властива для Канзасу, Арканзасу, Оклахоми та Міссурі. Найширший ареал має Ехінацея пурпурова - в центральній частині, від великих озер на півдні Канади і плато Апалачі на Сході, займаючи штати Оклахому, Канзас, Небраску.

Розселення рослин обмежується з одного боку розширенням ареалу лісів, а з іншого - впливом антропогенних чинників в гірських районах.

Ехінацея пурпурова має слабку кореневу систему і тому вона  дуже чутлива до кількості вологи.

Ареал основних видів ехінацеї співпадає з місцями колишнього розселення деяких індіанських племен, котрі широко користувалися цим дарунком природи.

Використовують ехінацею в медицині, як правило, свіжі корені, препарати яких стимулюють центральну нервову систему, підсилюють сексуальну потенцію, сприяють загоюванню ран, опіків, виразок, знімають фізичне перевантаження, мають протизапальну, антимікробну й антисептичну дію [6].

В харчовій промисловості молоді листки та стебла додають у салати для приємнішого смаку або як приправу до різних блюд.

У садівництві також використовуються окремі сорти ехінацеї. Власне, саме з садівництва ехінацею «запозичила» і народна медицина. Садівники дуже цінують тривале і яскраве цвітіння рослини. Вони придатні і для зрізання: їх досить довго можна тримати у воді без втрати декоративних властивостей.

Таким чином, сфера застосування рослини досить широка. Проте з ним треба бути обережним. Звичайно, особливо згубних наслідків не буде, але неприємна алергія виникнути цілком може. Тому спочатку, коли не впевнені в наявності або відсутності алергії, краще приймати трошки менше препарату, ніж наказує рецепт. Згодом дозу можна і збільшити, якщо негативних наслідків немає, але перевищувати рецептурну теж не потрібно. Тільки в такому випадку можна досягти відмінного результату. Приймати препарати на основі рослини також потрібно нетривале час або з перервами.

Першим дослідником і популяризатором ехінацеї