Обгрунтування технології вирощування Ехінацеї пурпурної в умовах ПСП «Новогригорівське» Арбузинського району Миколаївської області

 

 

Весна. Характерною особливості весняного періоду є інтенсивне підвищення температури повітря. Унаслідок цього весна настає швидко і звичайно буває короткою, біля 45 днів. Весняний період продовжується у середньому з 11-13 березня по 22 квітня.

Часто польові роботи – боронування ріллі, починається в першій декаді березня.

Приблизно в третій декаді березня відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

Літо.  Помірно-жарке. За початок літнього періоду прийнята дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 15 0С в сторону підвищення, а за кінець 15-21 вересня, початок  7-13 травня.

В літні місяці в порівнянні з місяцями інших пор року випадає найбільша кількість опадів. Цей період характеризується підвищеною грозовою активністю, яка супроводжується в ряді випадків зливами великої сили.

Осінь. Буває короткою,теплою і часто засушливою. Ознакою початку осені є стійкий переход середньодобової температури повітря і грунту через +10 0С в сторону зменшення. У більшості випадків цей період спостерігається 11-12 жовтня.

  За кінець осені приймається стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0 0С, який наступає 24-25 листопада. Тривалість осені за температурним признаком складає всього 44-48 діб.

В середньому за багаторічний період у повітрі заморозки настають       6 жовтня. Найбільш пізні – 1 листопада. Опади у вересні і жовтні спостерігаються у вигляді дощу, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Буває переважно коротка з частинами відлигами і нестійким сніговим покривом. Опади в зимові місяці випадають переважно у вигляді снігу, але і часто спостерігається дощ.

Сніговий покрив буває стійкий тільки в окремі зими. Завірюха на території області спостерігаються рідко.[15]

Ґрунт. Тип ґрунту. Господарство розташоване у  Арбузинсько-Доманівському  природно-сільськогосподарському  районі  Степу  Північного-Правобережно- Дністровського.

Основний  тип  ґрунтоутворення на  даній  території  дерновий,  в  результаті  якого  утворилися  чорноземні  ґрунти.  Особливістю  цього  процесу  є  збагаченням  ґрунту,  особливо верхньої частини профілю, специфічним, темного кольору речовиною – гумусом.

Накопичення  гумусу  відбувається  за  рахунок  розкладу  залишків  трав’янистих  рослин  ,  багатих  на  азот  і  зольні  елементи.

Наявність  кальцію  (СаСО3)  в  породі  Са+  і  ґрунтовому  профілі   пояснюється  насиченістю  колоїдного  комплексу  катіонами  і  закріпленням  ґрунтових   колоїдів  (глини  і  гумусу).  Це  сприяє  утворенню  агрономічно-цінної  зернисто-комукативної  структури.

Профіль  грунтів  представляє  собою  поступовий  перехід  від  добре  вираженого  гумусового  горизонту  до  негумусованої  материнської  породи.  

На  схилах  різної  крутизни  під  впливом  водної  ерозії  утворилися  чорноземні  ґрунти  різного  ступення  змитості.

На  днищах  балок  відкладаються  продукти  змиву  ґрунтів  (делювій),  де  при  більш  кращих  умовах  зволоження  сформувалися  лукаво-чорноземні  намиті  ґрунти.

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості ґрунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

Таблиця 2.3

Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства

 

          Дані  про  структуру  земельних  угідь  сільського господарського  підприємства  наведені  в  таблиці  1.1.                     

  Таблиця 2.4.

Експлікація земель господарства станом на 1 січня 2013 року

 

Зрошувальних земель в господарстві немає. Площа ріллі в господарстві займає 1821,2. Також до господарських земель відносяться сади з ягідниками та пасовища площа яких складає 86,1 га.

 

 

Так як в господарстві  велика площа орних земель, то використовується три сівозміни: дві польові і одна кормова .

Сівозміною називають науково-обгрунтоване чергуванням культур ,а при потребі і парів, у часі і на території.

Польова сівозміна № 1

 

У господарстві станом на 2013 рік діє три сівозміни, площа яких складає 1821,2. Основні вирощувальні культури в господарстві  є  озима пшениця та кукурудза на зерно.

 

Основним напрямком господарства є вирощування сільськогосподарських  культур, та великої рогатої худоби,  основними з яких є зернові. Структура  посівних площ господарства  наведена в таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.1

Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур

 

Розглядаючи  таблицю 3.2. можна зробити висновок, що основні площі в обробітку займають зернові культури, такі як пшениця, ячмінь тощо.                    

Врожайність сільськогосподарських культур є однією з основних властивостей при освоєнні їх в господарстві. На врожайність культур впливає технологія вирощування, а зокрема, своєчасний обробіток ґрунту, боротьба з бур’янами, хворобами та шкідниками. Також на врожайність впливає правильний розрахунок та доцільне внесення добрив. Кліматичні фактори мають великий вплив на формування врожаю сільськогосподарських культур.

 

 

Принцип одержання врожаю передбачає кілька рівнів урожайності, на які слід