Обґрунтування теоретичних, науково-методичних та практичних аспектів діючої системи аудиту фінансового стану підприємств

Прийоми документального контролю містять в собі формальну, логічну перевірку документів і перевірку за змістом, зустрічну перевірку, перевірку первинних документів у взаємозв’язку з реєстрами синтетичного та аналітичного обліку, перевірку звітності. Натомість джерелами інформації виступають: первинні документи, в їх числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного, аналітичного обліку, фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність і тому подібне [11, с. 50].

Методи аудиту фінансового стану поділяють на:

методичні прийоми проведення;

методичні прийоми організації (рис. 2. 1.).

Методи і прийоми аудиту виконуються на практиці у певному порядку, який визначається застосованим способом аудиту. Найбільш розповсюдженими способами аудиторської перевірки показників звітності є суцільний, вибірковий, комбінований, систематизований, хронологічний (рис. 2. 2.) [38, с. 103].

Рисунок 2. 1. Методи аудиту фінансового стану

Узагальнення і реалізація результатів аудиту – це комплекс прийомів синтезування результатів аудиту та прийняття відповідних рішень відносно виправлення недоліків і запобігання їх повторенню у майбутньому (групування недоліків та правопорушень, економічне обґрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту) [32, с. 99].

Різноманітні прийоми можливо об'єднати в такі групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз та оцінка.

Прийоми першої групи – огляд первинних документів, вимірювання, перерахунок, які дозволяють визначати кількісний стан об'єкта; запит; документальна перевірка.

Для зіставлення окремих показників звітності використовуються аналітичні процедури (прийоми другої групи).

Рис. 2. 2. Способи аудиторської перевірки фінансового стану [25, с. 126].

Прийоми третьої групи – це оцінка минулого, теперішнього і майбутнього стану фінансової звітності як об’єкта аудиту, логічне завершення процесу порівняння. Надається оцінка стану ресурсів, доцільності та законності господарських операцій, достовірності економічної інформації, яка стосуються подій і, відповідно, не відображена в бухгалтерському обліку. Методом облікової оцінки звично визначаються розміри резервів за гарантійними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, вартість цінних паперів і т. п.

Крім зазначених прийомів аудитор також може залучати зовнішні по відношенню до перевірки методичні положення, запозичені з інших наук:

- математичні теорії (формальні вибірки, регресійний та кластерний аналіз) ;

- економічні теорії (цінність грошей в часі, теорія оцінки капіталу) ;

- теорії бухгалтерського обліку та фінансів (теорія відсотків, фінансовий аналіз і прогнозування банкрутств) ;

- теорії інформації та комунікації (здатність аудитора вступати в контакт з третіми особами, складання висновку) ;

- інформаційні технології (експертні системи, комп'ютерні системи, технологія баз даних) ;

- питання права та оподаткування [15, с. 200].

Аудитори самостійно мають визначати прийоми та методи своєї роботи. Всі методи аудиту умовно можна розбити на дві групи: методи організації аудиту в цілому і конкретні методи перевірки операцій, сальдо рахунків і т. п. Конкретних методів перевірки господарських операцій, аналітичних та синтетичних рахунків, облікової документації є багато, ми розглянемо деякі з них (рис. 2. 3.).

Рис. 2. 3. Методи перевірки операцій, рахунків та облікової документації

Оскільки, нам уже відомо, що згідно з Міжнародними стандартами аудиту, метою аудиту фінансового стану є забезпечення можливості висловлення думки аудитором про відповідність підготовленої фінансової звітності визначеним до неї вимогам. Для висловлення такої думки аудитор має зібрати аудиторські докази, різновидом котрих є аналітичні процедури.

Оптимізація трудомісткості проведення аудиту дуже важлива, в зв'язку з цим велику роль відіграють аналітичні процедури, котрі є одним із способів отримання аудиторських доказів. Використання аналітичних процедур дає аудитору значний обсяг необхідної інформації і при цьому вимагає набагато менше витрат, а ніж проведення детального тестування. Крім того, як було сказано вище, однією з основних цілей аудиту є визначення життєздатності підприємства, виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів та розробка заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства. Виходячи з цього виникає необхідність проводити аудит з глибоким комплексним аналізом фінансового стану суб'єкта господарювання.

Також, будучи однією з найважливіших аналітичних процедур, аналіз фінансового стану підприємства, що перевіряється має величезне значення для аудитора, оскільки дозволяє на його основі робити важливі висновки для цілей аудиторської перевірки. Фінансовий стан підприємства треба всебічно та систематично оцінювати з використанням різних методів та прийомів. Це надасть можливість визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності суб’єкта господарювання, наслідком є можливі перебої у постачанні, виробництві та реалізації продукції, не виконання плану прибутку, зниження рентабельності, і взагалі банкрутства [27, с. 47]. Основні завдання фінансового стану підприємства представлені нижче (рис. 2. 4.).

Рис. 2. 4. Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства під час проведення аудиту

Методика аналізу така:

- попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства;

- розрахувати основні показники;

- порівняти розраховані значення з нормативними;

- віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання. Показники ділової