Обладнання підприємств торгівлі

Застосування вантажопідіймальних бортів автомашин дає можливість механізувати вантажно-розвантажувальні роботи і не потребує додатково спеціальних устроїв. Як показали економічні розрахунки, в автомашин, обладнаних вантажопідіймальними бортами, значно скорочується час простоїв. Вантажопідіймальність бортів коливається від 250 до 1000 кг. Повний цикл роботи вантажопідіймального борта – відкидання, спуск, підйом і закриття – займає біля 2 хв. Вантажопідіймальними частіше усього виконуються задні борта кузова автомашини, але зустрічаються і вантажопідіймальні борта. У процесі навантаження борт автомашины-самонавантажувача перетворюється у платформу, спроможну підіймати вантаж із землі до кузова у горизонтальному положенні. При посуванні автомашини вантажопідіймальний борт закріплюється вертикально і грає роль

звичайного борта. Такий борт звичайно виготовляють у всю ширину кузова автомашини, але в деяких випадках він має невеличкі розміри і може виконувати роль піднімальної площадки. Переміщається борт по вертикальних направляючих стійках або за допомогою шарнірного устрою. Застосування шарнірного устрою має деякі переваги, тому що в даному випадку крім вертикального переміщення борт можна на будь-якій висоті нахиляти в будь-яку сторону під кутом до 10. Приводом для підняття (опускання) борта служить гідравлічна система, електродвигун насоса, який живиться від акумуляторної батареї автомашини; іноді застосовується система поліспастів, направляючих рейок і редуктора, який обертається вручну. Аналогічні функції виконує автомашина, обладнана гідравлічним піднімальним краном.

У останні роки знайшли широке використання в торгівлі за рубежем автомашини, постачені в комплексі виделковим навантажувачем вантажопідіймальністю до 1000 кг, що транспортується одночасно з перевезенням вантажів. Для цієї цілі спеціально розроблений малогабаритний полегшений виделковий навантажувач на триколісному візку.

По закінченні роботи водій під'їжджає на навантажувачі до автомашини позаду і вводить його виделкове захоплення в спеціальні кишені під кузовом. Потім включають електродвигун опускання вил і навантажувач за допомогою вантажопідіймального механізму підтягується знизу до рами автомашини. Спеціальні замки фіксують положення навантажувача при транспортуванні. Після прибуття на місце навантажувач опускають, після чого він відразу може бути використаний для роботи. Привід такого навантажувача – електричний. Головне заднє колесо приводиться в обертання компактним електродвигуном з умонтованим редуктором. Джерелом електроенергії служать акумуляторні батареї напругою 12 В, подзарядкаа яких відбувається під час переїздів від генератора автомашини.

Зручна в експлуатації автомашина з умонтованими електротензометричними вагами. Таке сполучення транспортних засобів і вагів значно полегшує працю робітників, скорочує час переробки вантажів.

Маса вантажу в кузові такої автомашини, сприймається чотирма силовимірювальними елементами. Ваги постачені аретиром, що дозволяє при зважуванні роз'єднати кузов і раму автомашини і жорстко з'єднати їх при прямуванні автомашини. Покажчик маси знаходиться на приладовій дошці в кабіні водія. У середній частині покажчика (шкали) ваг розташований мікроамперметр, що виконує функції нуля-індикатора, у правої – реохорд, шкала якого розбита на 500±5 розподілів, у лівої – потенціометр установки нуля. Найбільша межа зважування вагів – 2500 кг. Припускається похибка при навантаженні від 0, 2 найбільші межі зважування ±0, 5% і від 0, 2 до 0, 1 найбільшої межі зважування ±2, 5 кг. Межі зміни температури навколишнього середовища ±4о С, ціна розподілу 1 кг.

З класу спеціального автотранспорту найбільше широке використання в торгівлі знайшли автомобільні крани різноманітних конструкцій. Крани, виготовлені на базі шасі стандартних автомашин (автомобільні крани), поділяють на однодвигунові і багатодвигунові. У однодвигунових кранів усі кранові механізми приводяться в дію від двигуна автомашини за допомогою механічних передач (механічна трансмісія). У багатодвигунових кранів двигун автомашини надає руху генератору електричного

току, від якого здійснюється живлення електричною енергією окремих електродвигунів, що призводять у дію безпосередньо кранові механізми, або через гідронасос, що живить рідиною гідравлічні двигуни. У торговій практиці одержав поширення кран ЛАЗ-690, що випускається на базі двохосьового шасі автомашини ЗИЛ-130. Кран ЛАЗ-690 має такий устрій. На трансмісії автомашини встановлюють добавочно коробці добору потужності, яка сполучена з карданним валом коробки передач. При роботі крана обертання від коробки добору потужності через ряд шестерен і валам передається крановому реверсу. Включаючи кулачковий вал реверса, можна передати обертання барабану механізму підйому або барабану механізму зміни вильоту стріли, або шестерня механізму обертання, що обкатується навколо нерухомо закріпленого зубцюватого віденця.

Робота автомобільних кранів із максимальною вантажопідіймальністю припустима тільки на виносних опорах, що збільшують опорну базу крана. Кран ЛАЗ-690 з опорами може підняти 3 т вантажу при висот стріл 5, 5 м, без опор при тій же висоті стріл він піднімає 1 т.

Автомобільні крани можуть переміщатися на великі відстані своїм ходом із швидкістю до 50 км/г. У транспортному положенні стріла спирається на передню стійку і кріпиться до неї.

Експлуатація і технічне обслуговування. Механічні транспортні засоби належать до підвищених джерел небезпеки при експлуатації. Весь водійський склад припускається до керування тільки після проходження спеціального підготування і перевірки стана здоров'я. Управляти механічними транспортними засобами дозволяється водію, що має посвідчення, видане Державною автомобільною інспекцією. При керуванні транспортним засобом водій зобов'язаний мати при собі відповідне посвідчення на право керування, талон технічного паспорта, колійний або маршрутний лист.

З метою підтримки автомашин у справному технічному стані, зменшення інтенсивності зносу деталей, попередження несправностей, вчасного визначення й усунення їх, підтримки належного зовнішнього вигляду автомашин прийнята єдина планово-попереджувальна система технічного обслуговування.

Щоденне технічне обслуговування проводять один раз у добу після роботи автомашини на лінії. Воно полягає в приведенні зовнішнього вигляду автомашини і внутрішніх частин кузова в належний стан, у додатковій заправці агрегатів і механізмів паливом, мастилом, водою, повітрям, перевірці укомплектованості і технічної справності всіх агрегатів автомашини, а також перевірці стана шин.

Перше технічне обслуговування включає всі роботи, проведені при щоденнному технічному обслуговуванні і, крім того, ряд додаткових мастильних, кріпильних, контрольних і регулювальних робіт, виконуваних, як правило, без зняття агрегатів і механізмів з автомашини або їх розбирання.

Друге технічне обслуговування включає всі роботи, виконувані при першому технічному обслуговуванні, а також додаткові роботи з попередження несправностей і зменшенню зносу деталей і вузлів автомашини.

У залежності від умов експлуатації перше та друге технічне обслуговування проводяться після визначеного пробігу. Так, на дорогах з асфальтовим або бетонним

покриттям пробіг між першим технічним обслуговуванням дорівнює 1600-1800 км, другим – 8000-9000 км.

Роботи з технічного обслуговування проводяться в суворій відповідності з обов'язковим переліком операцій.

Крім того, двічі в рік проводиться сезонне технічне обслуговування із настанням температур навколишнього повітря вище +5о С або нижче -5о С. Поточні, середні і капітальні ремонти проводять після закінчення визначеного терміна експлуатації автомашини з урахуванням її пробігу, а також в екстрених випадках.

Контейнерні перевезення. Типи та параметри контейнерів.

Контейнером називають знімний транспортний засіб визначеної ємкості, призначений для безтарної доставки різноманітних матеріалів, промислової і сільськогосподарської продукції, що відповідає умовам механізованого виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Всі типи контейнерів за призначенням і засобом експлуатації поділяють на універсальні, спеціальні і спеціалізовані. Спеціальні контейнери, у свою чергу, підрозділяють на контейнери для штучних, сипучих, рідких, грузлих і швидкопсувних вантажів. Спеціалізовані контейнери використовують у вигляді устаткування в технологічному процесі. Вони мають поки відомчий характер експлуатації. У технічному відношенні контейнери підрозділяються: за вантажопідіймальністю – на малотонажні, середньотонажні, великовантажні};

За матеріалами виготовлення – на дерев'яні, металеві, пластикові (еластичні), комбіновані; за конструктивним рішенням – на відкриті, закриті, що укладаються, ізотермічні; за засобом перевантаження – на кранові, самокатні, що самі навантажуються.

Малотонажні контейнери мають вагу брутто 1, 25 т (іноді вони виготовляються на коліщатах), середньотонажні – 2, 5 – 5 т. Великовантажні контейнери мають вантажопідійомність 10 і 20 т.

Універсальні контейнери призначені для перевезення різноманітних штучних вантажів, що потребують затарення при транспортуванні в звичайних критих вагонах, на судах і на автомашинах. До таких вантажів насамперед належать товари широкого вжитку: взуття, готова сукня, тканини, трикотажні і галантерейні вироби, парфумерія, кондитерські вироби, радіоапаратура, книги й інші, а також вироби виробничого призначення: запасні частини машин, інструменти, прилади, хімікати в пачках і склотарі, різноманітне малогабаритне устаткування й ін.

Тарно-штучні вантажі можна ефективно перевозити також і пакетами на піддонах. На відміну від контейнера плоский піддон є безмісткісним транспортним пристосуванням для механізованого навантаження-розаантаження штучних вантажів, сформованих у пакети. Піддони з тарно-штучними вантажами бережуть на складах, перевозять у вагонах; у цьому випадку вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються під навісами.

Універсальні контейнери належать Міністерству шляхів повідомлення, річковим і морським пароплавствам, автогосподарствам і належать до транспортних засобів загального користування. Незначна кількість малотонажних універсальних

контейнерів є у веденні автомобільного транспорту і торгових організацій.

Спеціальними називають контейнери, пристосовані для перевезення одного якогось вантажу, що має особливу специфіку, або групи вантажів, однорідних за фізичними властивостями і умовам перевезення. Більшість спеціальних контейнерів за конструктивними рішеннями повинні також відповідати і вимогам технології виробництва підприємств, що відвантажують і одержують продукцію в цих контейнерах. Підприємства, як правило, мають спеціальні механізми для розвантаження-навантаження цих контейнерів. Спеціальні контейнери розділяються на вісім груп у залежності від призначення і властивостей вантажів.

Спеціалізовані контейнери являють собою знімний транспортно-технологічний устрій визначеної ємкості і конструкції, призначений для безтарної доставки товарів і виконання ряду технологічних операцій у вигляді механізації вантажно-розвантажувальних і окремих технологічних робіт.

У останні роки широко застосовуються спеціалізовані контейнери для тривалого збереження овочів і картоплі в умовах овочесховищ і їх перевезення. Така технологія значно скорочує відходи і зменшує трудові витрати, пов'язані зі збереженням і перевезеннями продукції. Обсяг цих контейнерів дорівнює приблизно 0, 7 м3. Маса порожнього контейнера 65 кг, із картоплею біля 500 кг. Кожна сторона і дно контейнера складаються з металевого каркаса, на якому укріплені дерев'яні планки для забезпечення необхідної вентиляції картоплі при його збереженні. Щоб забезпечити найбільшу транспортабельність порожніх контейнерів, їх виготовляють складаними: стінки шарнирно сполучені з дном контейнера й укладаються у вигляді пакета.

Як показала практика, найбільш економічним у даний час вважається переміщення підготовлених до продажу непродовольчих і розфасованих продовольчих товарів у спеціалізованих торгових контейнерах і продаж із них товарів у магазині, тобто застосування тари-устаткування.