Облік і аналіз фінансово-господарської діяльності у спільних підприємствах

Всеохоплююча тенденція до інтернаціоналізації ринків привела до появи спільних підприємств. У дисертаційній роботі визначено характерні ознаки спільного підприємства, переваги, стратегію створення та мету. Подається дефініція поняття «спільне підприємство».

Оскільки спільні підприємства повинні забезпечити доступність інформації звітності для іноземних користувачів, розробка єдиних принципів обліку для всіх країн є основою ефективного функціонування багатонаціональних підприємств. При цьому варто приділити особливу увагу питанням формування облікової політики.

Основне завдання облікової політики на спільному підприємстві полягає у визначенні максимально припустимого прибутку, який може бути розподілений у вигляді дивідендів. Визначення зазначеного показника залежить від обраної підприємством концепції збереження капіталу. Найбільш розповсюдженими у даний час є концепція збереження фінансового капіталу і концепція збереження фізичного капіталу. Основна відмінність між концепціями полягає в тому, що вплив цінових змін на показники фінансової звітності визначається по-різному. Вибір певної концепції збереження капіталу можна вважати вихідною точкою процесу впровадження у практику облікових корегувань для відображення впливу цінових змін. Тобто вибір концепції збереження капіталу є надзвичайно важливим аспектом облікової політики спільного підприємства, оскільки він обумовлює модель формування фінансової звітності.

У другому розділі «Організаційні та методичні аспекти бухгалтерського обліку у спільних підприємствах» досліджуються особливості обліку основного й оборотного капіталу, форми розрахунків із зарубіжними партнерами, порядок побудови фінансової звітності для іноземних користувачів.

Як відомо, виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується наявністю основного й оборотного капіталу. Результати проведених досліджень у спільних підприємствах, дозволяють виділити специфічні особливості під час руху основних засобів, які обумовлюють складності і проблеми в організації обліку. Зокрема, основні засоби надходять від іноземного інвестора у вигляді прямої інвестиції (здійснюється внесок у статутний капітал основними засобами), основні засоби купуються в іноземного постачальника при здійснені передплати частками. Ці операції приводять до виникнення курсової різниці з моменту реєстрації статутних документів або передплати і фактичним оприбуткуванням майна на баланс підприємства. Однак відображення курсової різниці, яка впливає на розмір статутного капіталу українським законодавством не передбачено, тому первісна вартість такого майна не повинна враховувати курсову різницю та інші витрати, пов'язані з надходженням об'єкту основних засобів. У випадку, коли передплата здійснюється частками, майно доцільно оприбуткувати по середньозваженому курсу.

Крім того, існують суттєві розбіжності між бухгалтерським і податковим обліком у відображенні операцій з основними засобами. Проблема обліку на спільному підприємстві полягає в тому, як не втратити зв'язок між обліком основного капіталу, для складання фінансової звітності (гостро необхідну для управління підприємством) і для оподатковування, як розподілити витрати на придбання й експлуатацію основних засобів протягом терміну їхньої корисної служби? З цією метою пропонується:

- відображати ремонтні витрати, які збільшують у податковому обліку балансову вартість основних засобів, але таких, що не призводять у майбутньому до збільшення економічних вигод – на забалансовому рахунку 09 “Ремонтні витрати не визнані активами”. У бухгалтерському обліку такі витрати відображаються на рахунках витрат 9 класу;

- використовувати 8 клас рахунків для відображення валових витрат для цілей оподатковування, а 9 клас – для відображення фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку

В управлінні фінансовими ресурсами спільного підприємства провідну роль відведено управлінню оборотним капіталом (оборотними засобами), оскільки саме вони забезпечують безперервність процесу виробництва. Переважну частину оборотних активів у спільних торгових і виробничих підприємствах складають запаси. Особливо важливим є їх оцінка. Відомо, що одним із елементів ціни товарних запасів є цінові знижки. Як інструмент цінової політики знижки дають можливість збільшити загальну кількість реалізованих товарів, залучити нових покупців, а також збільшити прибуток. В Україні для відображення знижок, наданих після дати реалізації, передбачено спеціальний рахунок тільки для продавця – рахунок 704 “Відрахування з доходу”. Що ж стосується порядку обліку знижок отриманих покупцем, то спеціальний рахунок у новому Плані рахунків на цей випадок не передбачено. Оскільки подібні знижки зменшують суму компенсації, яка сплачується постачальнику, і, відповідно, знижують первісну вартість придбаних запасів, пропонується методика обліку відображення знижки за дострокову оплату товарів у покупця. Для цього пропонується ввести субрахунок 286 “Знижки за дострокову оплату”.

Перевагою рекомендованої у роботі кореспонденції рахунків є те, що вартість товарних запасів буде відповідати сумі фактичних грошових витрат підприємства-покупця, а на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками” відображається фактично сплачена кредиторська заборгованість. Обороти на субрахунку 286 накопичують інформацію, пов'язану з економією коштів у результаті використаних знижок.

Як відомо, відносини, що виникають між спільним підприємством та їх іноземними партнерами, регулюються як національним законодавством (валютним і митним), так і міжнародними нормами. Організація платежів здійснюється за допомогою вироблених наукою і практикою різноманітних форм і способів розрахунків, платіжних інструментів, комунікаційних систем переказу грошей.

У роботі пропонується робочий план рахунків для розрахунків з іноземними партнерами, у якому передбачається відкриття субрахунків третього порядку: 6321 «Розрахунки з іноземними постачальниками акредитивом», 6322 «Розрахунки з іноземними постачальниками векселем» тощо. Із постачань, що вимагають значну відстрочку оплати, рекомендовано використання вексельної форми розрахунків. Для мінімізації валютних ризиків при розрахунках – укладати форвардні угоди й опціони.

Враховуючи, що іноземні інвестори вимагають подавати фінансову інформацію в іноземній валюті, запропоновано здійснювати перерахунок фінансової звітності методом «коригування-перерахунок». Тобто до перерахування в іноземну валюту проводиться корегування на індекс купівельної спроможності національної валюти. Процес корегування на інфляцію та перерахунок показників Балансу, Звіту про фінансові