Облік і контроль лізингових операцій: теорія і практика

В першому розділі “Загальнотеоретичні аспекти лізингу як економіко-правової категорії” узагальнено етапи та особливості розвитку лізингової діяльності в Україні та інших країнах світу, визначено перспективні напрями подальшого розвитку лізингових операцій в Україні, які полягають у: а) розробці та реалізації державної програми розвитку лізингу; б) впровадженні в практику спрощеного, прискореного механізму реєстрації руху об'єктів лізингу; в) встановленні пільг для довгострокових товарних кредитів, що надходять в Україну; г) посиленні контролю за здійсненням лізингових операцій з боку держави.

Протягом тривалого часу економічна сутність лізингу залишається нечітко визначеною: зміст і роль його в теорії і практиці трактується по-різному, спостерігається суперечлива, подвійна природа лізингу, який є складною синтетичною формою господарських відносин, що містить у собі елементи купівлі-продажу, кредиту, оренди, прокату, продажу в розстрочку та викупу.

Проведено порівняння лізингу з: а) орендою – за суб'єктами, об'єктами, правом власності, зобов'язаннями та відповідальністю суб'єктів, страхуванням майна тощо; б) прокатом – за об'єктами, тривалістю угоди, порядком здійснення ремонту майна та переходу права власності тощо; в) кредитом – за цільовим призначенням, гарантіями, платежами, порядком відображення майна на балансі підприємства тощо; г) продажем у розстрочку – за моментом та переходом права власності на майно тощо.

В результаті порівняння зазначених категорій та проведеного аналізу дефініцій лізингу в економічній літературі визначено, що лізинг є комплексом економіко-правових відносин, які виникають при передачі за відповідну плату, на визначений термін і на відповідних умовах, що обумовлені договором, лізингодавцем у тимчасове користування майна, придбаного спеціально для лізингоодержувача, з правом викупу.

При вивченні економічної літератури з'ясовано, що при визначенні об'єктів та суб'єктів лізингових відносин немає єдиної думки. Закон України “Про лізинг” містить нечіткі та суперечливі критерії щодо майна, яке може виступати об'єктом лізингу. Тому до об'єктів лізингу, крім дозволених чинним законодавством, пропонується включати цілісні майнові комплекси та нематеріальні активи, передача в лізинг яких набула широкого поширення в світовій практиці. Створення єдиної бази всіх об'єктів лізингу в Україні дозволить спростити та прискорити механізм реєстрації руху об'єктів лізингу.

Дисертант відстоює позицію, що визначення суб'єктів лізингу в Законі України “Про лізинг” через поняття суб'єктів підприємницької діяльності обмежує кількість учасників лізингових угод і, відповідно, кількість укладених лізингових договорів. А тому слід законодавчо надати можливість державним органам бути лізингодавцями на неприбутковій основі.

Невиправдане обмеження законодавством учасників багатосторонньої лізингової угоди тільки участю лізингодавця, лізингоодержувача та продавця майна виключає можливість участі в лізинговій угоді підприємств, що спеціалізуються на обслуговуванні певного обладнання, інших учасників, без яких здійснення певної угоди втрачає привабливість. Пропонується надати можливість учасникам конкретної лізингової угоди самостійно визначати кількість суб'єктів лізингової діяльності в залежності від особливостей лізингової угоди та волі її учасників.

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, які регулюють лізингові операції. Визначення видів лізингу ускладнюється рядом обставин, а саме:

1) в правових системах різних країн існують не тільки різноманітні визначення лізингу, а й окремих його видів;

2) ознаки різних угод лізингу можуть поєднуватися в одному договорі залежно від конкретних умов, обумовлених учасниками;

3) при виділенні видів лізингу виходять з кількох ознак класифікації.

В дисертаційній роботі доведено, що в більшості запропонованих авторами ознаках класифікації лізингу для цілей бухгалтерського обліку немає потреби. Диференціація лізингових операцій за окремими ознаками, що виділяються різними авторами в економічній літературі, призводить до неоднозначного тлумачення та потребує уточнення. На думку автора, для потреб бухгалтерського обліку лізинг слід класифікувати за наступними ознаками (рис. 1).

 

Рис. 1. Класифікація лізингу для потреб бухгалтерського обліку

 

Кількість учасників лізингових операцій є важливим фактором при організації аналітичного обліку контрагентів та своєчасних розрахунків між суб'єктами лізингових операцій. Рухоме майно та нерухомість, що здається (одержується) в лізинг, повинно знайти відображення на різних субрахунках бухгалтерського обліку. Важливе значення має поділ лізингу на оперативний та фінансовий, оскільки саме від цього залежить порядок обліку лізингового майна на балансі підприємства чи поза ним. Основним критерієм розмежування фінансового та оперативного лізингу дисертант вважає перехід права власності на об'єкт лізингу або викуп його лізингоодержувачем за залишковою вартістю при фінансовому лізингу і необхідність повернення об'єкта лізингодавцю при оперативному лізингу. Облік лізингових операцій при зовнішньоекономічній діяльності має свої особливості, тому автором виділено таку ознаку класифікації, як сектор ринку.

В другому розділі “Методологія бухгалтерського обліку лізингових операцій” зосереджено увагу на документальному оформленні лізингових операцій, досліджено склад, порядок формування та відображення в обліку лізингових платежів, а також розроблено пропозиції щодо удосконалення обліку лізингових операцій у лізингодавця, лізингоодержувача та продавця лізингового майна.

В дисертації запропоновано внести наступні зміни до істотних умов договору лізингу:

а) усунути умови переоцінки об'єкта лізингу, тобто надати сторонам договору право самим вирішувати питання про доцільність включення відповідних положень до конкретного договору лізингу;

б) передбачити умови страхування об'єкта лізингу тільки в тих випадках, коли таке страхування є обов'язковим згідно закону, або коли сторони договору самі визнали таке страхування за необхідне;

в) передбачити умови реєстрації об'єкта лізингу тільки у випадках, коли така