Облік нематеріальних активів

Таким чином, процес прийняття рішення з приводу віднесення активу до складу нематеріальних можна схематично зобразити наступним чином (додаток 1).

Лука Пачолі при написанні «Трактату про рахунки й записи» мав справу тільки з матеріальними об’єктами: грошима, запасами, обладнанням і таке інше. Двадцяте століття породило інший вид активів, нематеріальних. І підприємства стали володіти невидимими цінностями, які нерідко набагато цінніші за все їхнє обладнання, запаси і навіть кошти разом узяті. Найяскравіший приклад тут – Coca-Colа, безцінним активом якої є не обладнання, а секретна формула для приготування напою «Coca-Colа».

Відомо, що матеріальні необоротні активи складаються з фізичної речовини, яку можна побачити. До матеріальної речовини можна навіть доторкнутися і відчути тепло або холод. Навпаки, нематеріальні об’єкти походять від юридичних прав або прав, що витікають з контракту, і тому вони не мають фізичної субстанції. Нематеріальні активи невловимі та безтілесні, до них не можна доторкнутися, потримати в руках, помацати. Проте, нематеріальні та матеріальні необоротні активи мають наступні загальні характеристики:

1) вони утримуються на підприємстві для використання, а не в якості інвестицій;

2) термін їхнього використання – понад одного року;

3) оцінюються вони залежно від здатності генерувати доход для їхніх власників;

4) вони поступово втрачають свою вартість і списуються у витрати шляхом амортизації.

Нематеріальні активи, до всього іншого, мають додаткові характеристики, що відрізняють їх від матеріальних активів:

1) наявність великого ступеня невизначеності з приводу майбутніх вигод, що можуть походити з факту використання нематеріального активу;

2) вартість нематеріальних активів має більш широку амплітуду, тому що в значній мірі залежить від конкуренції;

3) нематеріальні активи можуть мати цінність тільки для одного підприємства.

Відповідно до п. 4 П (С) БО 8 нематеріальним активом є немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду понад одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Багато об’єктів, що відображаються на балансі підприємства, за своєю природою нематеріальні, але не всі вони відносяться до нематеріальних активів (наприклад, дебіторська заборгованість чи витрати майбутніх періодів). Тому для наочності представимо визначення нематеріального активу таким чином:

1. Нематеріальні активи – це будь-які активи, що не мають матеріальної форми, за винятком:

- грошових коштів (готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання) ;

- їхніх еквівалентів (короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості) ;

- дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошів (сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату) [13, 76].

2. Нематеріальними активами вважаються тільки ті з них, які можна ідентифікувати. Ідентифікованими вважаються придбані активи, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу, встановлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (п. 1 П (С) БО 19). Простіше кажучи, ідентифікованими нематеріальними активами називають такі нематеріальні активи, що можуть бути придбані чи продані окремо від інших активів підприємства. До ідентифікованих нематеріальних активів відносяться патенти, торгові марки, авторські права й ін. До неідентифікованих нематеріальних активів відноситься гудвіл, і саме тому П (С) БО 8 не поширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3. Нематеріальні активи утримуються підприємством з метою використання протягом періоду понад одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік).

Існує багато різних типів і класів нематеріальних активів, але найчастіше в світовій практиці їх класифікують за шістьма основними категоріями:

1. Нематеріальні активи, пов’язані з ринком. Активи, що найбільше використовуються в маркетингу, при просуванні товарів і послуг. Наприклад, торгові марки, фірмові імена, газетні заголовки, доменні імена.

2. Нематеріальні активи, пов’язані з замовником. Утворюються в результаті взаємодії з партнерами. Наприклад, список замовників (клієнтів), невиконаних замовлень.

3. Нематеріальні активи, пов’язані з мистецтвом. Авторські права на літературні, музичні твори, картини, фотографії, відео та аудіовізуальні матеріали.

4. Нематеріальні активи, пов’язані з договором (контрактом). Репрезентують вартість прав, що випливають з договору (контракту). Наприклад, франшиза (спеціальний вид ліцензування, коли компанія – власник відомої торгової марки надає іншій компанії право розміщувати цю торгову марку на своїй продукції, але при цьому одержує право контролю за якістю та іншими характеристиками продукції компанії-франчайзера), ліцензії, дозвіл на будівництво, право на радіомовлення.

5. Нематеріальні активи, пов’язані з технічними та прикладними науками, інновацією та технічним прогресом. Наприклад, запатентовані технології та секрети виробництва.

6. Гудвіл. Його називають найнематеріальним з нематеріальних активів через те, що він просто «вбудований» в підприємство. Гудвіл можна продати тільки разом з підприємством. Всі нематеріальні активи, які важко ідентифікувати або оцінити, відносять до