Об’єктивність оцінки розвитку свиней за живою масою та довжиною тулубу

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

не визначається. Інструментальна оцінка свиней, поза визначення довжини тулуба в обумовлені періоди їх росту, не проводиться. Такий підхід до оцінки екстер’єру свиней має певний зміст, особливо з огляду на складність взяття промірів та наявність значного поголів’я тварин у господарстві, яке підлягає бонітуванню. Крім того, в основі добору свиней знаходиться напрям продуктивності – універсальний, м’ясний чи сальний з конкретними ознаками оцінювання тварин, серед яких немає конституції й екстер’єру. Саме тому розробники Інструкції з бонітування свиней, в числі яких і автори даної статті, у свій час визнали, що для об’єктивної оцінки розвиту свиней достатньо знати живу масу й довжину тулубу в обумовлені періоди їх росту й користуючись відповідними шкалами розподіляти тварин за класами. Але за 14 років, що минули з часу введення в дію останньої редакції Інструкції з бонітування свиней відбулися суттєві зміни в породному та лінійному складі свиней, напрямі селекції тощо. Непоодинокими випадками стало використання в породах ліній, які належать до інших порід, або взагалі кнурів і маток невідомого походження чи термінальних кнурів у чистопородних стадах [1], що в кінцевому результаті змінило загальний вигляд тварин і поставило під сумнів віднесення тієї чи іншої тварини до відповідної породи.

Ураховуючи відсутність дійсної оцінки екстер’єрних особливостей свиней, нами вбачається актуальним визначення породних відмінностей свиней за живою масою та довжиною тулубу, єдиними показниками, які засвідчують особливості їх розвитку в племінних господарствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Загальновідомо, що свині суттєво відрізняються від інших видів сільськогосподарських тварин інтенсивністю росту, найбільш обґрунтованим показником якої, з наукової точки зору, вважається жива маса, абсолютний, відносний та середньодобовий прирости.

Крім того свиней від інших видів тварин вирізняє низька швидкість росту в пренатальному і висока – в постнатальному періодах, кратність збільшення живої маси тварин в процесі росту, а також поєднуваність тривалості росту з високою інтенсивністю в постнатальний період. Встановлено, що в постнатальному періоді швидкість росту свиней, порівняно з пренатальним, збільшується майже в 22 рази, а середньодобові прирости у них на 16-25% нижчі, ніж у коней і великої рогатої худоби. При цьому жива маса дорослих свиней орієнтовно вдвічі менша від коней і великої рогатої худоби [5]. Видовою особливістю свиней є також їх здатність до росту й після досягнення статевої зрілості.

На особливу увагу жива маса свиней заслуговує при вивченні питання вирощування молодняка та її залежності із майбутньою продуктивністю й ефективністю галузі. Дослідження науковців встановлено, що жива маса свиней в процесі вирощування узгоджується з їх масою при народженні, у місячному та двохмісячному віці, породою, рівнем годівлі, методом розведення та багатьма іншими чинниками [ 2, 3, 6, 7, 9].

Поза живу масу до основних селекційних ознак добору у свинарстві відносять довжина тулубу маток, яка на думку науковців позитивно корелює із багатоплідністю та м’ясністю. Доведено, що свиноматки з низькою живою масою та коротким тулубом характеризувалися нижчою багатоплідністю, порівняно із тими, що мали довгий тулуб, не здатні забезпечувати високу збереженість поросят та їх живу масу до відлучення. Аналогічна тенденція відмічена й щодо маток із низькою живою масою на початку періоду відтворення [8, 10 ]. Не збільшує прибутковості галузі й утримання маток, які мають високу живу масу. Ще більшої актуальності питання живої маси й довжини тулубу має для кнурів, оскільки побічно узгоджується з відгодівельними й м’ясними ознаками потомків.

Саме тому для виявлення можливостей галузі свинарства необхідно здійснювати постійний моніторинг кнурів і свиноматок за довжиною тулубу й живою масою в обумовлені вікові періоди. Такий захід, поза визначення міжпородної та внутрішньопородної різниці дасть змогу коригувати напрям селекції, визначати її перспективність і що найголовніше – позбавляти статусу суб’єкта племінної справи у свинарстві ті господарства, тварини яких не відповідають установленим вимогам щодо розвитку.

Мета досліджень – встановлення міжпородної та внутрішньопородної різниці за живою масою і довжиною тулубу кнурів і свиноматок та об’єктивності оцінювання розвитку свиней лише за двома ознаками.

Об’єкти та методика досліджень. Об’єктом досліджень слугували основні показники розвитку: жива маса та довжина тулубу кнурів у віці 24 місяців і свиноматок після першого опоросу. Аналіз показників розвитку кнурів і маток наявних порід свиней в суб’єктах племінної справи України здійснено за даними Державного реєстру племінних тварин за 2015 рік. Розмах варіювання визначений по різниці лімітів досліджуваних показників.

Результати досліджень. Аналіз живої маси основних кнурів у суб’єктах племінної справи України дав змогу встановити значну мінливість показнику не лише серед 12 наявних порід, але й у межах однієї породи. Найменшою живою масою у віці 24 місяців характеризувалися кнури породи дюрок – 182 кг, а найвищою породи ландрас – 390 кг (табл. 1).

Жива маса кнурів та свиноматок різних порід (2015 рік)

Примітка: *- R – розмах варіювання ознаки

Кнури великої білої породи і ландрас, які є найбільш численними в Україні, про що свідчить кількість племінних господарств з їх розведення, вирізнялися значно більшим, порівняно з іншими породами, розмахом варіюванням живої маси в межах породи, відповідно, 149 і 140 кг. Тобто, в даних породах є стада, жива маса кнурів у яких знаходиться в діапазоні від 195