Об’єктивність оцінки розвитку свиней за живою масою та довжиною тулубу

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

кг до 380 кг (велика біла порода) і 250 -390 кг (ландрас). Суттєва мінливість досліджуваної ознаки характерна також для кнурів породи дюрок, яка в межах стад змінювалася від 182 кг до 320 кг (R= 138 кг). Кнури інших порід, які займають проміжну позицію в галузі щодо кількості племінних господарств та тварин у них, а саме: полтавської м’ясної, п’єтрен, української м’ясної і червоної білопоясої були більш вирівняними за живою масою, що проявилося в значно менших, порівняно із великою білою породою та ландрас, показниках варіювання ознаки. Різниця живої маси у кнурів різних стад полтавської м’ясної породи становила 37кг, п’єтрен – 13кг, української м’ясної – 26 кг і червоної білопоясої 79кг. Аналогічну тенденцію незначної різниці між кнурами за живою масою виявлено й у породі уельс та українській степовій білій, які утримуються лише в двох племінних стадах. При цьому слід зауважити, що в кожній з порід свиней, крім уельської, п’єтрен і великої чорної, є стада, де плідники за живою масою не відповідають вимогам класу еліта Інструкції з бонітування свиней, або навпаки – значно перевищують її. На підставі чого можна зробити висновок щодо невчасної оцінки кнурів за живою масою, тобто раніше чи пізніше 24 місячного віку, або не об’єктивності раніше встановлених вимог до одного з основних показників розвитку тварин.

Серед свиноматок наявних 12 порід за живою масою найбільше різнилися представниці полтавської м’ясної породи (R= 96 кг), великої білої породи (R= 92кг) і ландрас (R= 81 кг). В цілому, найменшу живу масу на 5-10 день після першого опоросу мали матки полтавської м’ясної породи – 131 кг, а найбільшу – 242 кг великої білої породи. Безперечно, порівняльна оцінка свиноматок за живою масою після першого опоросу не зовсім об’єктивна, оскільки вік опоросу в різних стадах і породах різний, тому у форми кількісних і якісних показників, які надаються суб’єктами племінної справи до ДПР, слід внести вік першого опоросу маток, або краще відкорегований на однаковий вік оцінювання маток показник.

Загалом, нашими дослідженнями встановлений менший розмах живої маси у свиноматок різних порід, порівняно із кнурами, ймовірно через меншу кількість в їх числі особин зарубіжного походження, різний вік тварин при визначенні показнику та статевий диморфізм.

Моніторинг кнурів і свиноматок 12 наявних в суб’єктах племінної справи у свинарстві порід свиней за довжиною тулубу вказує на дещо меншу варіативність ознаки, порівняно із живою масою. Безперечно, довжина тулубу свиней в процесі їх росту змінюється не так інтенсивно, як жива маса й досягнувши статевої зрілості тварини, особливо свиноматки, збільшують проміри тіла повільніше, ніж масу тіла.

Серед кнурів досліджуваних порід найменшу і найбільшу довжину тулубу в віці 24 місяців мали представники великої білої породи, відповідно, 158см і 205см (R = 47см), тобто в породі є значна генетична мінливість ознаки, яка дозволить проводити селекцію в бажаному напрямі (табл. 2). А враховуючи позитивну кореляцію між довжиною тулуба тварин та м’ясними ознаками, можна переорієнтувати породу з універсального напряму продуктивності на м’ясний, що власне й має місце в більшості господарств по розведенню даної породи.

Довжина тулубу кнурів і свиноматок різних порід

На можливість підвищення генетичного потенціалу у потомків за м’ясними ознаками свідчать і показники довжини тулубу в кращих племінних господарствах по розведенню кнурів порід ландрас і п’єтрен, відповідно, 203 см і 193см. Хоча в цих же породах є стада, де кнури за досліджуваною ознакою не відповідають вимогам класу еліта. До речі, крім вищевказаних двох порід не відповідністю установленим вимогам за довжиною тулубу вирізнялися й плідники окремих стад великої білої породи, дюрок, полтавської м’ясної та червоної білопоясої. І якщо значна мінливість живої маси кнурів у великій білій породі і ландрас може узгоджуватися з кількістю племінних господарств, поголів’ям тварин та їх походженням, то серед інших порід розмах мінливості повинен бути меншим, а його нижня межа відповідати вимогам класу еліта.

Розмах варіювання довжини тулубу у свиноматок наявних порід в суб’єктах племінної справи у свинарстві змінювався від 6 см в українській степовій білій породі до 40 см у великій білій породі. При цьому найбільше не консолідованих за даною ознакою маток знаходилося в породах ландрас і великій білій. Слід також зауважити, що в породах пʼєтрен і великій білій є стада, де довжина тулубу свиноматок після першого опоросу становить 145 і 146 см, відповідно, що найменше в галузі. Найбільш довгі свиноматки відносяться до порід ландрас і уельс, верхня межа показнику у яких становить, відповідно, 190 і 184 см. Але знову ж таки, немає чітких термінів першого опоросу, тому порівняльна оцінка маток за даним показником відносна.

Загалом, результати моніторингу кнурів і свиноматок 12 порід свиней в племінних господарствах України за живою масою і довжиною тулубу дають підстави для висновку про значну мінливість показників, причому чим численніша порода, тим амплітуда коливань ознак значно більша. Наявність серед частини порід стад, тварини яких можуть бути віднесені як до універсального так і м’ясного чи сального напряму продуктивності, нівелює породні особливості свиней та віднесення їх до однієї із трьох груп при бонітуванні, а також диференціацію порід за материнськими та батьківськими формами.

Підтверджують суттєву різницю показників розвитку кнурів і свиноматок й узагальнені дані аналізу суб’єктів племінної справи у свинарстві по областях, без урахування наявних в них порід.

Не беручи до уваги частину областей, які мають незначну кількість племінних господарств (1-3) по розведенню свиней різних порід, а лише зосередившись на тих, які мають 4 і більше статуси племінних господарств, можна вказати, що жива маса кнурів знаходиться в межах 182-390 кг, а свиноматок 131-287 кг (табл. 3). Тобто, розмах мінливості живої маси кнурів в племінних господарствах різних областей України становить 208 кг, а свиноматок – 156кг. Аналогічно різниця між показниками тварин в кращих та гірших господарствах по довжині тулубу кнурів і маток становлять 47 і 45 см, відповідно.

Показники розвитку кнурів і свиноматок в племінних господарствах різних областей України

Наведені дані черговий раз підтверджують різне відношення суб’єктів господарювання до розведення тварин та формування у них високого генетичного потенціалу за розвитком, побічно спонукаючи власників промислових господарств імпортувати племінний матеріал з кращих країн-виробників свинини.

У підсумку слід наголосити, що під час останньої атестації (переатестація) суб’єктів племінної справи у свинарстві значна частина племінних господарств саме через невідповідність господарськи корисних ознак встановленим вимогам була позбавлена відповідного статусу. Здавалося б ті, що залишилися, повинні мати племінний матеріал, який за ознаками продуктивності, в даному випадку – розвитку, відповідає вимогам класу еліта Інструкції з бонітування свиней. Але цього не відбувається. Можливо слід визнати, що племінне свинарство України давно не є таким, а високі показники продуктивності кращих племінних стад завдячують генетичному матеріалу імпортованих тварин, які складають основу поголів’я в цих господарствах?

Висновки. Моніторинг розвитку кнурів і свиноматок різних порід в суб’єктах племінної справи у свинарстві вказує на значну мінливість ознак живої маси й довжини тулубу тварин як в розрізі порід, так і стад в межах окремих порід, що дає підстави з одного боку для удосконалення порід методами селекції, а з іншого – обґрунтовує постійний імпорт племінного матеріалу.

Необхідно переглянути вимоги Інструкції з бонітування свиней за позиції показників живої маси та довжини тулубу, які наразі є дещо не об’єктивними з огляду на наявність в породах значної кількості тварин зарубіжного походження.

Враховуючи, що жива маса і довжина тулубу свиней не можуть об’єктивно відображати екстер’єр тварин та слугувати критеріями їх добору, розробити сучасну систему селекції згідно міжнародних вимог.

Список використаних джерел

Войтенко С. Л. Моніторинг ліній, як складових порід у свинарстві / С. Л. Войтенко, Л. В. Вишневський// Міжвід. темат. зб. «Свинарство». – Вип. 65. -2014. – С. 82-88.
Данилова Т. Н. Живая маса поросят при рождении как селекционный и технологичесий показатель / Т. Н. Данилова, В. И. Герасимов // «Современные проблемы и технологические инновации в производстве свинины в странах СНГ». – Сб. научных трудов. – Чебоксары, 2013. – С. 223-226.
Дудка Е. Наследуемость и корреляция воспроизводительных качеств свиней / Е. Дудка // Свиноводство. – 2002. – № 5. – С. 7.
Інструкція з бонітування свиней. Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві. – К. : Київський університет, 2003. – 64 с.
Кабанов В. Д. Интенсивное производство свинины / В. Д. Кабанов. – М. : Россельхозакадемия, 2003. – 400с.
Калиниченко Г. И. Показатель роста различных сочетаний молодняка свиней крупной белой породы венгерской селекции в посадаптационный период /// «Современные проблемы и технологические инновации в производстве свинины в странах СНГ». – Сб. научных трудов. – Чебоксары, 2013. – С. 254-259.
Каруна T. I. Динаміка зміни живої маси та лінійних промірів ремонтних свинок різних генотипів / Т. І. Каруна // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2011. – Вип. 76. -Ч. 2. – С. 81-84.
Любецкий М. Д. Качество приплода от молодых и взрослых свиноматок / М. Д. Любецкий // Генетика, разведение и содержание сельскохозяйственных животных. -К. : Наукова думка, 1978. – С. 90 – 92.
Особенности роста и продуктивность свиней разного пола / Е. В. Пронь, В. И. Герасимов, Т. Н. Данилова [и др. ] // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: материалы Х междунар. науч. -произв. конфер. (15 – 19 мая 2006 г.). Т. 2 – Белгород, 2006. – С. 150.
Проваторов Г. В. Вплив балансування раціонів за мікроелементним та вітамінним складом на ріст та відтворювальну здатність молодих свиноматок / Г. В. Проваторов, В. О. Опара, В. О. Проваторова // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2003. – Вип. 7. – С. 196 – 199.