Одеський вчений, інженер-технолог Костянтин Андрійович Богомаз

1920 р. Костянтин Андрійович переходить на роботу до Одеського млинарно-технічного вчильща, яке було реорганізоване в технікум. Очоливши технікум, він одночасно керує кафедрою технології зерна та борошна. Тісно пов’язаний з промисловістю, володіючи величезною ерудицією, знанням млинарства, Костянтин Андрійович всю свою енергію переніс на виховання нових інженерних кадрів для зернопере- робної промисловості [10; 11].

У 1920-ті рр. йшов пошук ефективної організації професійно-технічної освіти в країні. Гостро це питання стояло в борошномельній промисловості. Професор К. О. Зворикін писав: «Ни в одной технической отрасли нельзя увидеть такого низкого по специальному образованию уровня в служащем персонале, как это господствует на мельницах и крупорушках, а потому эта отрасль требует особого к себе внимания на всех ступенях образования» [11]. «На Украине же – в центре Союзного мукомолья, не имеется ни одной кафедры по этому производству, а имевшиеся в Харькове и Киеве ныне упразднены. Остается один Техникум, преобразованный из мукомольной школы в Одессе» [12].

У червні 1926 р. у Москві проходив 1-й Всесоюзний виробничо-технічний з’їзд по млинарству (І-а Всесоюзна нарада з борошномельної промисловості – за іншими джерелами), де зібралися представники всіх борошномельних районів СРСР. У роботі з’їзду взяли участь науковці країни – представники млинарного виробництва: з Києва – професор К. А. Зворикін, з Одеси – професор К. А. Богомаз. Досить повно були представлені і практики, що налічували не один десяток років важкої роботи на млинах. На з’їзді в числі інших розглядалися питання підготовки професійних кадрів. К. О. Зворикін наполягав на відновленні закритих кафедр в Ленінграді, Києві і Харкові. З приводу середньотехнічної освіти він зазначив, що його «... надо устраивать по типу бывшего одесского мельнично-технического училища, которое выпустило весьма ценных техников, с успехом работающих сейчас крупчатниками, заведующими производственными отделами райконтор Укрмута і т. д. « У той же час К. А. Зворикін критикував вузькоспеціальну підготовку інженерних кадрів, яка мала місце в Одеському технікумі технології зерна та борошна. У принятій на з’їзді резолюції по доповідям К. А. Зворикіна, В. П. Мартинова (завідувач Одеським політехнікумом технології зерна та борошна в 1920-1921 рр.) і К. А. Богомаза були враховані думки цих авторитетних борошномелів і викладачів [13].

У своєму звіті за I триместр 1923/1924 навч. року, направленому в Губпрофосвіту, Костянтин Андрійович дає пояснення такого стану справ. По-перше, це було пов’язано з рівнем підготовки основного контингенту вступників – «малою подготовленностью пролетарской среды». По-друге, спочатку поставлена задача підготовки інженерних кадрів за три роки – «Главная основная моя формула при организации Техникума -не читать ничего лишнего. Без этой предосторожности невозможно было бы в течение трех лет подготовить специалиста- инженера к немедленному вступлению в живую работу на завод». По-третє – мізерне фінансування не дозволяло ні забезпечити навчальний процес, ні оплатити роботу професорсько-викладацького складу.

У перші роки своєї діяльності (1922-1925 рр.) одеський технікум не мав належної навчальної бази. Заняття велися в будівлі колишнього мли- нарно-технічного училища, де неможливо було не те, що організувати нові навчальні лабораторії, але навіть налагодити нормальний навчальний процес.

У 1924 р. технікуму було передано в тимчасове користування приміщення по вул. Щепкіна, 5, яке раніше належало приватному комерційному училищу Р. Ф. Файга. Це дозволило розширити навчальну базу, створити ряд нових лабораторій і кабінетів [14]. К. А. Богомаз, читаючи спеціальні курси в Одеському політехнічному інституті, за сприяння ректора інституту професора Р. К. Суслова, отримав можливість використовувати навчальну базу політеху.  

За час керівництва технікумом К. А. Богомаз залучив до роботи в ньому висококваліфікованих фахівців борошномельної справи: професора В. Я. Гіршсона, котрий, як і К. А. Богомаз, закінчив Петербурзький Технологічний інститут і працював у Товаристві «Антон Эрлангер и Ко», інженерів М. І. Озоліна, який з відзнакою закінчив Ризький політехнічний інститут, спеціаліста з хімії зерна М. С. Ярошевського – учня професора К. А. Зворикіна, який з 1900 по 1920 р. був завідувачем млином Вейнштейна, А. Д. Гейштора, котрий закінчив Московське технічне вчилище і мав досвід роботи на млинах, Р. Д. Домбровського, який раніше працював в компанії «Антон Зрлангер и Ко» і контролював млини Київської губернії; відомих учених у галузі фундаментальних наук – професорів М. М. Васильєва – організатора кафедр математики у багатьох одеських вузах, В. Н. Пинегіна, Л. В. Мінаєва, К. І. Дебуа, І. Л. Сербінова та ін. Це дало змогу підняти рівень підготовки кадрів для зернопереробної промисловості і, відповідно, авторитет технікуму, як молодого вищого навчального закладу [15].

1923 р. керуючий технікумом К. А. Богомаз направив клопотання в Губпрофосвітвідділ «об остановке высылки преподавателя химии инж. Н. И. Озолина, черчения и деталей машин инж. Е. П. Ефимова как бывших военных чиновников». Ймовірно, революційні епізоди студентської пори К. А. Богомаза служили йому в ті роки свого роду охоронною грамотою і дали можливість виступити на захист кваліфікованих викладачів технікуму. В цей період отримує свій подальший розвиток одеська школа з питань зберігання і переробки зерна. Зі звіту технікуму за 1923-1924 навч. рік зрозуміло, що: «... до технікуму звертаються, як до наукового закладу ряд урядових установ і госпорганів України, яким технікум сприяє своїми дослідженнями в різних областях технології