Охорона праці в галузі

Рисунок 4.1 – Класифікація видів виробничого освітлення [ 4 ]

 

Розподілення відбитої складової освітленості на розрахунковій площині, як правило, вважається рівномірним, розподілення ж прямої складової освітленості може бути суттєво нерівномірним, оскільки залежить від світлорозподілу та від розміщення світильників у просторі, що освітлюється.

Якщо обидві складові освітленості (пряма і відбита) розподіляються майже рівномірно, то для розрахунку середньої освітленості прийнято користуватись коефіцієнтом використання світлового потоку, під яким розуміють відношення світлового потоку, що надає на розрахункову площину (Fр) до сумарного світлового потоку джерел світла:

   ,     (4.2)

де Fл  – світловий потік джерела світла (лампи), лм;

n – кількість джерел світла, шт.

 

Коефіцієнт використання освітлювальної установки визначає ефективність використання світлового потоку джерела світла. Його величина залежить від багатьох факторів, основними з яких є світлорозподіл та розміщення світильників в приміщенні, ККД світильників, співвідношення розмірів приміщення і відбиваючих властивостей поверхонь, що обмежують приміщення.

 

 

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності [ 1…5 ].

Метод світлового потоку, як правило, використовують для розрахунку потужності освітлювальної установки при рівномірному розміщенні світильників загального освітлення над горизонтальною площиною, коли відсутні крупногабаритні затінюючи предмети. При розрахунку за цим методом враховується пряме і відбите світло. Перехід від середньої освітленості до мінімальної здійснюється в цьому методі наближення.

Метод питомої потужності використовується в тих же випадках, що і метод світлового потоку. Цей метод вважається наближеним, оскільки простота розрахунку досягається за рахунок деякої втрати точності.

Загальне локалізоване освітлення, а також загальне рівномірне при наявності суттєвих затінень повинні розраховуватись за точковим методом. Цей же метод використовується при розрахунку освітленості похилих площин та відкритих просторів, а також місцевого освітлення. Відбита складова освітленість у точковому методі враховується наближено.

 

 

Враховуючи специфічні особливості праці користувачів ВДТ для створення належних умов на робочих місцях відповідними організаціями розроблено ряд [ 16,17 ] документів що регламентують основні параметри виробничого середовища ( в тому числі і освітлення).

Розробкою загальних єдиних нормативних документів для користувачів ВДТ займаються кілька міжнародних організацій:

- International Organization for Standardization (ISO) – міжнародна організація стандартизації;

- The ergonomic committee in ISO (ТС 159) – комітет з ергономіки міжнародної організації стандартизації;

- European Standardization Organszation (CEN) – європейська організація з стандартизації.

Серед низки розроблених нормативних документів щодо використання ВДТ найбільш часто використовуються наступні стандартні:

- ВS 7179 та ISO 9241-3 (більш сучасний), які регламентують ергономічні вимоги стосовно умов праці та охорони здоров’я користувачів;

- ISO 9001, який визначає рівень та якість виробництва апаратури;

- ISO DIN 9995, який встановлює принципи розміщення елементів клавіатури для роботи з текстом в офісних системах;

- IEC 950, який визначає норми безпеки електротехнічного обладнання.

На сьогоднішній день найбільш новим нормативним документом, що регламентує роботу користувачів ВДТ є ISO 9241, який охоплює широке поле питань застосування і використання елементів апаратури, вимоги до їх якості, а також питання організації робочого процесу і розміщення обладнання на робочому місці і регламентують параметри для виробничого середовища приміщень з ВДТ [ 8 ].

Серед вітчизняних основних нормативних документів щодо забезпечення охорони праці користувачів ВДТ слід відзначити ДНАОП 0.00-1.31-99 [16] “Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”, який розроблено Національним науково-дослідним інститутом охорони праці (ННДІОП) Держнаглядохоронпраці за участю Київського інституту медицини праці ПМН України та Українського центру Держсанепіднагляду МОЗ України і затверджено Міністерством праці і соціальної політики (наказ № 21 від10.02.1999р.), а також “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” ДСанПіН 3.3.2.007-98, які розроблені Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров’я України і затверджені Головним державним санітарним лікарем України (постанова № 7 від 10.12.1998р.) [17].

Відповідно з цими документами освітлення у приміщеннях з ВДТ має бути суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинно бути боковим, бажано одностороннім. Для уникнення засліплюючої дії сонячних променів найкраще, коли світлові отвори (вікна) зорієнтовані на північ чи північний схід. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) повинен бути не нижче 1,5% відповідно до вимог СниП П-4-79 “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования”.

Для забезпечення відносної постійності природного освітлення незалежно від погодних умов чи пори року необхідно вікна обладнати сонцезахисними регульованими жалюзями або світлорозсіючими шторами з коефіцієнтом відбиття 0,5-0,7.

Розташовувати робочі місця з ВДТ необхідно таким чином, щоб в поле зору користувача не потрапляли вікна або світлі поверхні світильників. Окрім того, вони не повинні також знаходитися безпосередньо за його спиною, щоб уникнути відблисків на екрані.

Штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ необхідно здійснювати у вигляді загальної системи рівномірного освітлення. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк.

У приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається застосування комбінованого освітлення, коли на робочих місцях встановлюють світильники