Океан як середовище життя та його біологічні ресурси

 

 

Водорості – це найпростіші рослини різних розмірів: від видимих тільки під мікроскопом одноклітинних водоростей до гігантських ламінарій, що досягають у довжину 30 м. З усіх форм життя у світовому океані найбільше водоростей, як за кількістю видів, так і за кількістю окремих організмів. Хоча клітини водоростей містять хлорофіл, але у цих рослин немає ні коріння, ні стебел, ні листя[7].

Одноклітинні водорості – діатомеї, розміри яких зазвичай не перевищують 0, 1 мм. Діатомеї служать основним продуктом харчування для багатьох морських тварин. Їх кремнієві скелети утворюють товщу діатомового мулу.

Водорості не потребують у корінні, так як живуть в розчині поживних речовин і можуть поглинати їх всією своєю поверхнею. У деяких водоростей є присоски-ризоїди, з вигляду нагадують корінь. Однак така присоска служить лише для утримання рослини на місці, але не для поглинання води і поживних речовин з «грунту», тому її не можна назвати власне коренем. Водоростям не потрібна складна система перенесення води і поживних речовин до окремих частин організму, отже, не потрібеноїм і стебло[5].

У водах Тихого океану біля узбережжя Північної Америки зустрічаються велетенські водорості, які щодня виростають на 30 – 60 см. Тут росте й найдовша у світі водорость, довжина якої становить близько 60 м, а окремі її екземпляри досягають 150 м. На півночі та півдні Тихого океану бурі та червоні водорості часто утворюють справжні зарості – «підводні ліси» де й росте ламінарія, яку в побуті називають «морською капустою»[9].

Деякі водорості мають пластини, що нагадують листя, проте це всього лише вирости на рослині, а зовсім не фотосинтезуючі орган, як у наземних рослин. Так як в процесі фотосинтезу бере участь все тіло водорості, то ці пластини збільшують загальну площу поверхні рослини, підвищуючи тим самим ефективність поглинання поживних речовин і фотосинтезу[11].

Розділ 3. Раціоналоьне використання ресурсів океану

Біологічні ресурси Світового океану оцінюються приблизно у 35 млрд. т. Обсяги поповнення рибних запасів, видобуток яких становить від 4/5 до 9/10 всього морського промислу, досягає 200 млн т щорічно. Основними світовими районами вилову риби є шельфові ділянки, що займають всього 7-8% площі Світового океану і забезпечують 90% обсягів вилову, а також центральна частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна Атлантика[4]. Найбільшими рибопромисловими країнами світу є Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Данія, Таїланд, Індонезія, Велика Британія[2].

Живий світ океану – це величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними при правильному й дбайливому їх використанні[7]. Максимальний вилов риби не повинен перевищувати 150-180 мільйонів тонн на рік: переступити цю межу дуже небезпечно, тому що відбудуться непоправні втрати. Багато сортів риб, китів, ластоногих внаслідок непомірного полювання майже зникли з океанічних вод, і невідомо, чи відновиться коли-небудь їхнє поголів'я[4].

Виловлюючи щорічно 200 мільйонів тонн риби, на неї припадає 85% від використовуваної морської продукції, молюсків, водоростей, людство забезпечує близько 20% своїх потреб у білках тваринного походження. Але населення Землі зротсає бурхливими темпами, все більше потребуючи морської продукції. Існує кілька шляхів підняття її продуктивності. Перший – вилучати з океану не тільки рибу, але й зоопланктон, частина якого – антарктичний криль – уже пішла в їжу. Можна без жодного збитку для Океану виловлювати його в набагато більших кількостях, ніж вся видобута в даний час риба. Другий шлях – використання біологічних ресурсів відкритого Океану. Біологічна продуктивність Океану особливо велика в області підйому глибинних вод. Один з таких апвелінгів, розташований у узбережжя Перу, дає 15% світового видобутку риби, хоча площа його становить не більше двох сотих відсотка від всієї поверхні Світового океану. Нарешті, третій шлях – культурне розведення живих організмів, в основному в прибережних зонах. Всі ці три способи успішно випробувані в багатьох країнах світу, але локально, тому триває згубний за своїми обсягами вилов риби[6]. Наприкінці ХХ століття найбільш продуктивними акваторіями вважаються Норвезьке, Берингове, Охотське, Японське моря. Океан, будучи коморі найрізноманітніших ресурсів, також є безкоштовною і зручною дорогою, яка пов'язує віддалені один від одного континенти і острова[9]. Морський транспорт забезпечує майже 80% перевезень між країнами, служачи світовому виробництву й обміну. Світовий океан може служити переробником відходів. Завдяки хімічній і фізичній дії своїх вод і біологічному впливу живих організмів, він розсіює і очищає основну частину вступників до нього відходів, зберігаючи відносну рівновагу екосистем Землі[4]. Протягом 3000 років в Внаслідок кругообігу води в природі вся вода Світового океану оновлюється[11].

 

Таблиця 2

Країна200720082009

Споживання на особу (кг) Імпорт на особу (кг) Спожива-ння на особу (кг) Імпорт на особу

(кг) Споживан-ня на особу

(кг) Імпорт на особу

(кг) 

Японія64, 712, 565, 21067, 49, 4

Ісландія54, 88, 356, 28, 555, 57, 8

Литва54, 512, 455, 211, 855, 612, 1

Португалія47, 822, 148, 423, 149, 121, 4

Норвегія47, 42, 348, 23, 249, 52, 9

Іспанія38, 113, 437, 611,