Оптимізація еколого-гігієнічних умов рекреацій Криму

Дослідження якості питної води і води поверхневих водойм курортів за санітарно-хімічними і бактеріологічними показниками виконувались згідно існуючих інструктивних документів (ГОСТи №№ 2874-82, 4979-49, 18963-73, ДСТ України – 1996 та ін.) та методик дослідження якості води водойм (Ю. В. Новіков ті ін., 1990). Санітарно-хімічні та санітарно-біктеріологічні показники прибережних морських вод курортів вивчалися згідно ГОСТ 17. 1. 5. 02-80, ГОСТ 17. 13-08-82, СанПиН 4631-88 та іншим методичним документам і рекомендаціям (Д. М. Лоранський та ін., 1975; Г. О. Цатурова, 1976). Згідно інструктивних документів, по Кримському узбережжю Чорного та Азовського морів встановлено 97 контрольних створів для дослідження якості морської води, в тому числі на території вивчених курортних зон: в районі ПБК – 30, Алушті – 6, Євпаторії – 7, у Чорноморському районі – 3 та у Роздольненському – 2. Щорічно в цих районах для досліджень за санітарно-хімічними показниками відбирається 734 зразки морської води, за бактеріологічними показниками – 14449 зразків. Проаналізовані дані за період 1990-2000 р. р. охоплюють результати досліджень 8074 зразків морської води за санітарно-хімічними показниками та 158939 зразків за бактеріологічними показниками. Матеріали щодо захворюваності ГКІ по місяцям року вивчені за 11 років (період 1990-2000 р. р.) в цілому по Криму та по дослідженим курортним зонам, оцінювалися за абсолютними і відносними показниками та піддавалися математичній обробці. Для кожного місяця, року і району розраховані відсотки змін показників ГКІ у порівнянні з даними на січень місяць кожного року, а також у зіставленні із середньокримськими показниками за відповідний період спостережень, розрахунки виконувалися із визначенням статистичної достовірності розбіжностей показників в динаміці. За період 1990-2000 р. р. у досліджених курортних районах визначено ступінь перевищення колі-індексу морських вод нормативних показників (<1000), а також епідеміологічно безпечного граничного рівня (<10000) (Г. І. Корчак, 1988; Л. В. Мойсеєва та ін., 1990; СанПиН №4060-85).

Математична обробка результатів дослідження охоплювала наступні методи: а) розрахунок первинних статистичних показників; б) виявлення відмінностей між групами за статистичними ознаками; в) встановлення взаємозв’язку між перемінними за допомогою параметричного і непараметричного кореляційного аналізу; г) встановлення виду залежностей (показників від досліджуваних факторів) за допомогою регресійного аналізу; д) оцінка (розрахунок) внеску впливу фактора на зміну показників за допомогою дісперсійного аналізу. Обробка виконувалась на ПК за допомогою програмного забезпечення Exel та Statistica.

Використання сучасних і адекватних методів дослідження і опрацювання результатів спостережень дозволило отримати репрезентативні дані, які дозволили встановити пріоритетні гігієнічні критерії оцінки зон морських рекреацій, принципи формування їх інфраструктури та рівні рекреаційних навантажень на території різних курортних регіонів Криму. Все це стало базою для наукового обгрунтування комплексу санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та екологічних заходів спрямованих на оздоровлення зон рекреацій і планування подальшого розвитку санаторно-курортної справи у Криму.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз рекреаційних навантажень у досліджених курортних зонах Криму (табл. 1) свідчить, що найбільшому рекреаційному навантаженню піддаються загальновідомі курорти – ПБК, Алушта, Євпаторія, де часто-густо не витримуються норативи площі пляжу, узбережжя та морської акваторії на 1 людину. Дані 1998-2001 р. р. підтверджують стабільність щорічного зростання потоку рекреатів на 20-33% в цілому по Криму та, особливо, на традиційних курортах. Слід враховувати те, що недосконалість системи реєстрації неорганізованих рекреантів не дає інформації про їх дійсну кількісь, оскільки реальне їх число значно більше (за неофіційними даними приблизно у 6 разів більше від кількості організованих рекреантів). У той же час вельми сприятливими для рекреаційного розвитку Чорноморський і Раздольненський райони мають незначне рекреаційне навантаження.

 

Таблиця 1

Розподіл організованих рекреантів по курортам Криму (у% від загальної кількості відпочиваючих) 

Курортний район Кількість рекреантів по роках, % 

1998 1999 2000 2001*

ПБК 38, 2 38, 7 38, 7 42, 6

Алушта 15, 4 16, 2 16, 1 13, 9

Євпаторія 18, 9 17, 0 17, 6 13, 0

Чорноморський район 1, 7 1, 8 1, 6 2, 0

Раздольненський район 1, 0 1, 5 1, 0 1, 5

Примітка: * – дані на 21. 09. 01 р.

 

Звертає на себе увагу нерівномірність розвитку курортної інфраструктури досліджених курортних зон – значне відставання цієї галузі у Чорноморському та Раздольненському районах. Отже, якщо на ПБК зосереджено 118 санаторно-оздоровчих закладів, в Алушті – 63, в Євпаторії – 75, то у Чорноморському районі лише 19, а в Раздольненському – 13 та й ті більш низького рівня (пансіонати). Неорганізовані рекреанти, кількість яких збільшується, в двох останніх курортних зонах (табл. 2) розташовуються у приватному житловому секторі, який у своїй більшості не має елементарних гігієнічних умов. Така ситуація поряд з проблемами водопостачання та водовідведення потребує розробки дієвих заходів стосовно розвитку курортної інфраструктури в цих районах.

Екологічна характеристика досліджених курортних зон. Згідно оцінки Мінекоресурсів України (на підставі сумарних індексів забруднення повітря, поверхневих вод, грунту) міста Ялта і Алушта віднесені до забруднених територій, ПБК – до помірно забруднених, Чорноморський та