Організація бухгалтерського обліку

Більш глибоко розкриває поняття системи внутрішнього контролю Н. І. Дорош, яка вважає, що “систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, які спрямовані на упередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та викривлень інформації, які можуть з’явитись у фінансових звітах”.

МСА 400 “Оцінка ризиків та внутрішній контроль” визначав складові елементи системи внутрішнього контролю сукупністю середовища контролю, процедур контролю, інформаційної системи, ризиків суб’єкта господарювання. (див. рисунок 1). Але, з набранням чинності МСА 315 “Розуміння суб’єкту господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень” доречно політику прийняту суб’єктом господарювання для сприяння досягнення цілей управлінського персоналу щодо своєчасної підготовки достовірної фінансової звітності, тощо, розглядати в контексті внутрішнього контролю, який складається з бухгалтерського, адміністративного та кошторисного.

Відповідно до МСА 315 внутрішній контроль є процесом, який визначається і на який впливають особи, наділені повноваженнями управління та найвищого управління, а також інший персонал, який надає обґрунтовану впевненість щодо досягнення цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності діяльності та дотримання застосовних законів та нормативних актів. Це означає, що внутрішній контроль визначається і реалізується для усунення визначених ризиків бізнесу, які загрожують досягненню будь-якої з цих цілей.

 

 

Поставлена мета, щодо визначення змісту дослідження, полягає у з’ясуванні студентами завдань внутрішнього контролю, а саме:

• забезпечення надійності та достовірності прийняття управлінських рішень, виходячи з організаційної структури та перерозподілу відповідальності, повноважень;
• здійснення фактичного контролю зберігання активів та реєстрів, забезпечення їх схоронності;
• запобігання неефективному використанню ресурсів.
• внутрішні стандарти контролю).

 

Регламентація роботи бухгалтерії та обов’язків облікових працівників.

В період створення підприємства формулюються цілі і завдання виробничо господарської і фінансової діяльності, які відображені в Статуті. У відповідності з ними визначаються функції управлінського персоналу і особи, які відповідають за їх виконання. Розподіл функцій закріплюється в положенні про структурні підрозділи, зокрема в “Положенні про бухгалтерію”. Апарат бухгалтерії має безпосереднє відношення до всіх цехів і відділів підприємства. Бухгалтерія отримує від підрозділів ті чи інші дані, необхідні для обліку (документально оформлені здійснені господарські операції).

 

 

Структура посадової інструкції облікового працівника може бути наступною: найменування посади; загальні положення; цілі і завдання; обов’язки і права; відповідальність; взаємозв’язок з іншими посадовими особами; критерії оцінки виконання обов’язків; оклад і премія; порядок призначення, звільнення і заміщення посади; висновок.

 

 

 

В третьому – приділяється увага формуванню облікової політики (склад та основні елементи) ; порядку розробки робочого плану рахунків; заходам з удосконалення облікової політики та системи бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно п. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. l999 р. № 996 XIV – підприємства самостійно визначають облікову політику. А вимоги до конкретних положень облікової політики зазначаються положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку, інструкціями та іншими нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

Згідно П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання фінансової звітності.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей звітності; методів обліку щодо окремих статей звітності.

 

 

Облікову політику підприємства формує головний бухгалтер і затверджує своїм наказом або розпорядженням керівник. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку. На вибір облікової політики підприємства впливають такі фактори: галузь або вид діяльності (промисловість, торгівля) ; форма власності та організаційно-правова форма; система оподаткування (пільги, спрощена) ; стратегія фінансово-господарського розвитку (напрями інвестицій) ; наявність матеріальної бази; система інформаційного забезпечення; рівень кваліфікації кадрів; система матеріальної зацікавленості працівників; обсяг діяльності.

У формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування, тимчасова визначеність господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, превалювання змісту над формою, періодичності, послідовності, безперервності та іншим вимогам, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Положення облікової політики фіксується в наказі керівника підприємства. Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику.

Зміна облікової політики можлива тільки у тому разі, якщо це передбачено П (С) БО, вона повинна бути обґрунтована і розкрита у Примітках до фінансової звітності. Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо змінюються статутні умови і вимоги органу, який затверджує П (С) БО; нові положення облікової політики забезпечують вірогідне відображення подій у фінансовій звітності.

В четвертому – відображаються основні аспекти бухгалтерського обліку предмету дослідження.

В додатки доцільно включити:

Затверджену структуру підприємства.

Положення про бухгалтерську службу.

Посадову інструкція.

Загальну схема документообігу на підприємстві.

Наказ про облікову політику.

Робочий план рахунків.

Фінансову звітність підприємства за декілька звітних періоди.

Первинну документацію, що передують групі операцій, які формують предмет дослідження курсової роботи.

 

 

 

1. Аудит: Теорія і практика: Навч. посіб. / А. Г. Загородній, А. В. Єлісєєв, М. В. Корягін та ін. ; Національний ун-т «Львівська політехника», Інститут підприємництва та перспективних технологій при Національному ун-ті «Львівська політехніка». – Л. : Львівська політехніка, 2003. – 364 с.
2. Бурцев В. В. Классификация внутреннего аудита // Бухгалтерский учет. – 1998. – №7. – с. 64-66.
3. Дорош Н. І. Аудит: теорія і практика. – К. : Знання, 2006. – 495 с.
4. Завгородній В. П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту. – К. : А. С. К., 1998. – 768 с.
5. Лень В. С. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база. Навчальні матеріали для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. – Чернігів. – ЧДТУ. 2005 – 396 с.
6. Національні стандарти бухгалтерського обліку.
7. О. А. Магопець. Система внутрішньогосподарського контролю сільськогосподарських підприємств // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: економічні науки, 2003 р.
8. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7. 050106 Облік і аудит / Ф. Ф. Бутинець, О. В. Олійник, М. М. Шигун, С. М. Шулепова; 2-е вид., доп. І перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.
9. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В. С. Леня – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 696 с.
10. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України № 996-ХІУ від 16 лип. 1999 р. // Уряд, кур'єр. -1999. – 1 верес.
11. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України № 291 від ЗО листоп. 1999 р. і зареєстр. у Міністерстві юстиції України за № 892/4185 від 21 груд. 1999 р. // Нове діло. – 2000. – № 15 (34). – 13-20 жовт.
12. Сенейко Ю. В. Сучасні підходи до трактування категорії «ризик» // Регіональна економіка. – 2006. – № 1.
13. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 1998. – 448 с.
14. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. – К. : А. С. К. – 2000. – 770 с.
15. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою: Монографія. – К. : Київ. держ. торг. -екон. ун-т, 1998. – 371 с.

.