+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
53
Мова:
Українська
до відкритих та інтервальних фондів, які вважаються реальним індикатором активності вкладників – фізичних осіб, склав близько 20 млн. грн., відтік – біля 2 млн. Приплив нових інвесторів перевищує відтік пайовиків, які вирішили зафіксувати прибуток. Майже усі фонди демонструють активне зростання чистих активів та обсягу залучених коштів. На фоні травневого обвалу фондового ринку, ринок спільного інвестування показав непогані результати. Середній збиток інвестиційних фондів був більш ніж у удвічі меншим загального падіння ринку. У той же час, 18% всіх фондів показали у травні зростання. Причому, більшість даних фондів – облігаційні, що мають у своїй структурі значні обсяги інструментів з фіксованою прибутковістю, що в разі глобального падіння ринку, як виявилося, забезпечує стійкість до коливань. Серед типів фондів найменше падіння показали інтервальні, результат яких склав 9, 49%. На другому місці за найкращою динамікою в травні стали закриті фонди, що втратили 13, 1%. На останньому місці опинилися відкриті, із значенням 14, 1%.
За прогнозами аналітиків, у першій половині 2011 року фондовий ринок може зрости ще на 30-40%, а можливо, і більше. Динаміка вітчизняних індексів багато в чому залежатиме від загальносвітових тенденцій і стабілізації ситуації в єврозоні. Не менш важливим фактором стане і обсяг іноземних грошей, які заходитимуть як на український фондовий ринок, так і у вигляді прямих інвестицій. Істотний вплив справлятимуть і локальні новини: ситуація в бюджетній сфері, обсяг і напрям реформ, що проводяться в Україні, ставлення нової влади до іноземного капіталу. Але швидше за все український фондовий ринок залишиться на тому рівні, якого він досяг у 2010 році. Проте на початку 2011 року, на думку експертів, варто чекати на відновлення торговельної активності майданчиків, але без різкої динаміки, яка спостерігалася у 2010 році [22].
2.3. Аналіз світового досвіду організації фондового ринку в контексті можливостей його використання в Україні
Економічний розвиток України на даному етапі складається з різних векторів державної політики, які визначають євро інтеграційний вектор пріоритетів державної політики. Пріоритетна і чітка орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття статусу повноправного членства в ньому розглядається як основна стратегія економічного та соціального розвитку нашої держави на наступні п’ять років. До 2015 р., орієнтовано, планується зростання ВВП у 2-3 рази, що потребує збільшення капіталовкладень учетверо [8, с. 182].
Розвиток цивілізованого інвестиційного процесу в економіці України, подальше проведення ринкових реформ неможливі без створення ефективно працюючого фондового ринку, який має забезпечувати реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету. Це підтверджує і досвід розвинутих країн, де високі стандарти життя громадян досягаються завдяки налагодженню їхніми урядами конкурентоспроможних механізмів залучення інтелектуального, інформаційного та фінансового ресурсів для створення значної частки доданої вартості товарів і послуг. Найдієвішими серед таких механізмів у світі є фондові ринки. Вони забезпечують майже 70-75% потреб у фінансовому ресурсі, тоді як банки – лише близько 25%.
У порівнянні із країнами з розвиненою ринковою економікою, діяльність фондових бірж України є недостатньо ефективною. Так, капіталізація фондових бірж України у 2008 році становила лише 24, 5 млрд. дол. США, у той час як у США – 13896 млрд. дол. США, в Німеччині – 1153 млрд. дол. США, в Франції – 1109 млрд. дол. США, в Польщі – 98, 74 млрд. дол. США. Такий низький рівень розвитку фондових бірж України зумовлений особливостями становлення ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю. Від часу заснування на фондових біржах не відбувалося якісних зрушень, і через це вони не виконують властивих їм функцій щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування у реальний сектор. У цих умовах особливо актуальними є питання щодо визначення напрямків розвитку фондових бірж у зарубіжних країнах та можливостей застосування світового досвіду для побудови ефективної біржової системи в Україні [6, с. 36].
Дослідженню закордонного досвіду щодо побудови ефективно діючої фондової біржі в сучасних умовах економічного розвитку та можливостей його застосування в Україні присвячені праці українських науковців – І. Вороніна, Б. Рубцова, А. Грищенка, В. Корнєва, О. Мозкового, М. Козоріз та інших.
Однак світовий досвід організації фондової біржі досліджено недостатньо. Детальнішого аналізу потребують питання щодо визначення основних моделей організації біржової торгівлі, їх адаптації до особливостей економічного розвитку в Україні.
Нині існує дві основні моделі фінансового ринку:
Банкоцентрична – орієнтована на банки і притаманна країнам континентальної Європи та Японії.
Фондова – орієнтована на фондові біржі і притаманна США, Англії та Австралії.
Банкоцентрична модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі, але основним фінансовим посередником інвестиційної діяльності є банки, які можуть поєднувати звичайні банківські операції з операціями на фондовій біржі. Фондова модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі як основного фінансового посередника між кредиторами та позичальниками. Традиційним банкам забороняється проведення інвестиційної діяльності, цю діяльність проводять спеціалізовані інвестиційні банки.
Слід зазначити, що на початку 80-х рр. ХХ ст. спостерігалася тенденція до об’єднання обох моделей фінансового ринку, що зумовлено глобалізацією світових економічних процесів та зростання конкуренції між ринками капіталу різних країн. Так, у країнах континентальної Європи значення і обсяги фондового ринку безперервно зростають. США, навпаки, вживають заходи щодо розширення