Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Тип роботи: 
Магістерська робота
К-сть сторінок: 
124
Мова: 
Українська
Оцінка: 

звичайні (> 45см). Дернові глейові ґрунту віднесені до змішаного типу зволоження, оскільки вони займають в основному низькі позиції, куди стікають поверхневі води і неглибоко залягають ґрунтові.

Сірі лісові ґрунти сформувалися під широколистими лісами на карбонатних, лесових породах, в умовах досить теплого і не дуже вологого клімату. Вони представлені неоглеєними й оглеєними світло–сірими і сірими ґрунтами. Світло–сірі ґрунти мають суцільний елювіальний горизонт і глибшу, ніж у сірих, лінію закипання карбонатів (130–150 см). Вміст гумусу у верхньому горизонті світло–сірих ґрунтів становить 1,5–2,5 %, а рН – 5,5–6,0.
Сірі лісові ґрунти поширені на правобережжі лісостепової зони, відрогах Середньоруської височини, лесових островах (опіллях) зони мішаних лісів. Вони мають диференційований профіль з добре вираженими гумусово–елювіальним (18–25 см), елювіальним (25–35 см) та ілювіальним (70–90 см) горизонтами. На Прут–Дністровському межиріччі, Опіллі поширені бурувато–сірі лісові ґрунти, що сформувалися на легких лесових породах з гранулометричним складом при близькому заляганні пісків, гальки, вапняків. Вміст гумусу в сірих лісових ґрунтах – 2,0–2,7%. Вони придатні під всі зональні сільськогосподарські культури, плодові та ягідні насадження.
Темно–сірі опідзолені ґрунти сформувалися на лесових породах, карбонати в їх профілі вилугувані й залягають на глибині 120–140см. Темно–сірі ґрунти характеризуються наявністю крем'янкової присипки у верхніх горизонтах, ілювіального та добре розвиненого гумусового горизонту, який досягає глибини 30–35 см, кількість гумусу в темно–сірих ґрунтах становить 3,5–4,5 %, рН дорівнює 6,0–6,3.
Основними документами, які відображають дані агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт та агрохімічні картограми вмісту в ґрунтах елементів живлення, гумусу, реакції ґрунтового розчину, хімічних забруднювачів тощо.
В агрохімічному паспорті надається характеристика за 20–ма показниками агрофізичного, фізико–хімічного, агрохімічного та екологічного стану ґрунту на кожному полі землекористування господарства (максимально можливі запаси продуктивної вологи, обмінна і гідролітична кислотність, вміст гумусу, азоту, що легко гідролізується, рухомого фосфору, калію та мікроелементів, забруднення важкими металами, залишковими кількостями пестицидів, радіонуклідами).
Найважливішою проблемою землеробства є забезпечення постійного зростання продуктивності сільськогосподарських культур, головним чином, за рахунок пасивних факторів розвитку, підвищення родючості ґрунтів. Важливе значення при одержанні сільськогосподарської продукції високої якості має агроекологічна характеристика ґрунтів, яка передбачає визначення вмісту важких металів, залишкової кількості пестицидів, забруднення радіонуклідами.
Вирішенню цих питань сприяє еколого–агрохімічна паспортизація сільськогосподарських угідь, яка проводиться кожні п’ять років згідно Указу Президента України «Про суцільну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» 1118/95 від 2 грудня 1995 року.
Відповідно до п.1.5. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 р. №536 чергова агрохімічна паспортизація об’єкту проектування буде проведена у 2014 році.
 
3.5 Обґрунтування поліпшення угідь
 
За допомогою меліоративних, культуртехнічних і інших заходів, природні умови можуть бути поліпшені. Крім того, в результаті меліорації і корінної зміни використання земельних ділянок можлива трансформація із одного виду угідь в інші. 
Перехід від фактичної структури угідь до проектної відбувається шляхом їх часткової трансформації. Трансформація – це видозміна (перетворення) угідь, тобто переведення земель із одного виду в інший. При цьому змінюють і розміщення угідь.
Проектування заходів поліпшення земель. Для цього при складанні проекту передбачено використання наявних резервів, розширення площ більш продуктивних угідь за рахунок покращення кормових угідь. 
Показниками ефективності трансформації і покращення угідь служить: приріст продукції, збільшення чистого доходу, строки окупності капітальних затрат, підвищення родючості ґрунту і захист його від ерозії.
Головне завдання проекту – розробити та здійснити комплекс заходів по поліпшенню сільськогосподарських угідь таких як сіножаті та пасовища до можливості використання їх як ріллі та підвищити ефективність їх використання в межах вже сформованого землекористування.
Запроектована трансформація угідь, їх розміщення на території відповідають таким вимогам:
–виконання планів щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції;
–повне, раціональне й ефективне використання всіх земель з їх природними властивостями;
–припинення ерозійних процесів і поліпшення ландшафту;
–відповідність встановленої спеціалізації галузей та їх раціональному поєднанню;
–мінімальні затрати на транспортування і зберігання продукції без значних втрат;
–створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці й високопродуктивного використання машинно–тракторних агрегатів;
–мінімальні капітальні вкладення на освоєння нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, які знаходяться в обробітку, найшвидша їх окупність.
На території господарства розроблено Проект землеустрою, що забезпечує еколого–економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, яким передбачена трансформація угідь та використання сільськогосподарських угідь сінокосів та пасовищ як ріллі. Проектом землеустрою, що забезпечує еколого–економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь запроектовано сівозміну, яка відповідає вимогам чинного законодавства.
Організація угідь – найважливіша складова частина робочого проекту землеустрою, оскільки на цій стадії визначаються господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Під організацією угідь мається на увазі проектування заходів щодо сільськогосподарського освоєння та поліпшення земель з метою їх трансформації, а також територіальним обґрунтуванням розміщення угідь, формування господарських ділянок і встановлення їх кордонів. Таким чином, при організації угідь вирішується завдання щодо приведення у відповідність технологічних умов виробничих процесів і територіальних умов землекористування. Запроектований Робочим проектом землеустрою напрямок організації угідь безпосередньо пов'язано з корінним якісним перетворенням земельного фонду. Воно базується на трансформації угідь з одних видів в інші. Цей напрямок означає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва та спрямоване на усунення природних
Фото Капча