Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Визначається, виходячи з основних показників, які визначають необхідність консервації земель і агрохімічного паспорту, наявність земель, які підлягають тимчасовій консервації – відсутні.

Охорона земель передбачає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (статті 164, 170–172 ЗКУ, стаття 51 Закону України « Про охорону земель» ).

Зокрема, підлягають консервації земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами. 

Визначення земель тимчасової консервації здійснювалося відповідно до наказу Держкомзему України від 17.10.2002 № 175 « Про Порядок консервації земель» . 

Визначається наявність земель у зонах дії особливих режимів використання історичного, санітарного, захисного, природоохоронного й іншого призначення.

Визначається, чи відноситься територія сільськогосподарського виробництва до «Переліку специфічних ґрунтово–кліматичних умов, які характерні для земель сільськогосподарського призначення» , затвердженого загальним наказом Міністерства аграрної політики України й Української академії аграрних наук від 18.01.2008 № 17/3.

Для рішення вищенаведених завдань використовуються дані бонітування й кадастрової оцінки земель, матеріали ґрунтового обстеження, копії агрохімічного паспорта полів, а також інші відомості про якість, стан, обмеження у використанні земель, отримані в процесі збору інформації й польове землевпорядне обстеження.

Проаналізувавши землевпорядні вишукування можна зробити висновки про придатність земель для використання як ріллі та рентабельність проектних рішень щодо корінного поліпшення.

 

 

Для перенесення елементів проекту на місцевість виготовлено робоче креслення перенесення проекту землеустрою на місцевість, яке входить до складу графічних матеріалів.

На місцевість будуть виноситись межі полів сівозмін та робочих ділянок за допомогою СР5 – приймача «Pro Mark–2» в режимі РТК з прив'язкою до державної геодезичної мережі та до пунктів полігонометрії та тріангуляції III класу в системі координат СК–63.

Прямолінійні межі полів сівозмін та робочих ділянок на місцевості закріплюються межовими знаками, лінії між якими проорюються в один прохід.

Якщо межа поля поєднана з польовим шляхом, борозна проорюється паралельно межі поля на ширину польової дороги.

Межові знаки встановлюються з дерева або залізобетону встановленого зразка.

Після виконання польових робіт складається акт про перенесення на місцевість проекту землеустрою та передачі межових знаків на зберігання представникам компанії виконавця.

 

 

 

Розширене використання комп’ютерної технології повинно супроводжуватись прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпраці користувачів ПЕОМ.

Приміщення повинні мати змішане освітлення. Доцільно обирати орієнтацію вікон на північ або північний схід. На вікнах повинні бути жалюзі, що регулюються, або штори, що дають можливість їх повністю закривати. 

Робочі місця з ПЕОМ повинні, як правило, розміщуватись в окремих приміщеннях. У випадку розміщення робочих місць у спеціальних залах або приміщеннях з джерелами небезпечних (шкідливих) виробничих факторів, вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташоване одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше  як 

6,0 м2, об’єм приміщення – не менше як 20 м3.

Для оздоблення приміщень з ВДТ повинні використовуватись дифузно–віддзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття:

–стелі – 0,7–0,8;

–стін – 0,4–0,5;

–підлоги – 0,2–0,3.

Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.

Забороняється застосовувати для оздоблення інтер’єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ВДТ не повинен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005–88 «Общие санитарно–гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» .

 

 

Робоче місце – це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців). Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПК та паперового носія) різні. Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. При 10 % зменшенні освітленості працездатність знижується на 1 %. Освітленість можна варіювати від 300 до 700 лк. Оптимальною освітленістю робочих приміщень для роботи з відеотерміналом є освітленість від 300 до 500 лк.

Освітлення робочого місця повинно бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення з ВДТ була на північ. Природне освітлення повинно здійснюватись у вигляді бічного освітлення.

Слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, що знижують перепади яскравостей між природним світлом та свіченням екрана ЕОМ. Необхідно використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються. Світлорозсіюючі штори повинні мати коефіцієнт відбивання 0,5–0,7.

Робоче місце оператора ЕОМ повинно бути розташоване так, щоб в поле зору не потрапляли вікна або освітлювальні прилади. Коли штучне освітлення змішується з природним, рекомендується використовувати лампи за спектральним складом, які є найбільш близькі до сонячного світла.

Штучне освітлення у приміщеннях з ЕОМ здійснюється у вигляді комбінованої системи з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення,