Організація технічної творчості студентів вищих навчальних закладів у галузі радіоелектроніки

3. Нові форми організації науково-технічної творчості студентської молоді (експериментально-конструкторські бюро, творчі загони, центри НТТМ).

4. Методичний комплекс для забезпечення процесу науково-технічної творчості студентів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження здійснювалася дисертантом шляхом виступів із доповідями на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах з проблем вищої школи і професійної освіти (Вінниця – 1994, 1996, 1998 рр.), Київ (1996, 1997 рр.), Умань (1996 р.), Львів (1996 р.), Москва (1997 р.), на звітних конференціях з наукової роботи Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1994-1998 рр.), на семінарах керівників технікумів і коледжів у Міністерстві освіти України (1992-1998 рр.) ; на серпневих нарадах керівників та викладачів технікумів, коледжів і училищ Вінницької області (1990-1998 рр.) тощо.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 12 публікаціях. У тому числі 7 статей у провідних наукових фахових виданнях, з них 3 одноосібних; 1 брошура з методичними рекомендаціями для працівників технікумів і коледжів; 4 публікації у збірниках матеріалів доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація обсягом 183 сторінки машинописного тексту складається з вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (171 найменування, 10 таблиць та 16 рисунків, що займають 17, 5 сторінки, 1 схема на 0, 5 сторінки, а також 9 додатків на 20 сторінках.

 

 

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та апробації результатів експериментального дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

Перший розділ дисертації – “Теорія і практика науково-технічної творчості студентів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації” – присвячено розгляду теоретичних і практичних засад науково-технічної творчості студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Серед питань, що висвітлюються у цьому розділі, назвемо такі: науково-технічна творчість молоді як педагогічна проблема; принципи організації, зміст, форми та види позаурочної роботи з науково-технічної творчості; критерії добору змісту та організаційних форм позаурочної діяльності студентів; основи формування у студентів вищих закладів освіти професійно важливих якостей у процесі науково-технічної творчості; традиційні та проблемно-пошукові методи науково-технічної творчості студентів.

Науково-технічний прогрес вносить принципові зміни в техніку і технологію виробництва, технологію праці. Електронізація виробництва, впровадження робототехніки, мікропроцесорної і обчислювальної техніки, створення гнучких автоматизованих виробництв якісно змінюють не лише сферу виробництва, а й суттєво впливають на характер і зміст праці людей. Особливо це помітно при переході суспільства до ринкової економіки. Сьогодні наукові відкриття, освоєння нових технологій у провідних галузях промисловості тісно пов’язані з оновленням змісту навчання, його випереджувальним характером та високою якістю професійної підготовки фахівців. Це, в свою чергу, вимагає пошуку оптимальних методів і засобів навчання та виховання, які б сприяли скороченню об’єктивно існуючого розриву між досягненнями науки, практикою виробництва і змістом освіти. З цією метою необхідне радикальне коригування як змісту, так і цілей, методів та засобів навчання. Для сучасного фахівця важливим є вміння самостійно і безперервно поповнювати і поновлювати знання, вести творчий пошук, мислити не лише технічними, а й соціально-економічними категоріями, вміти приймати відповідальні рішення.

Як показало вивчення, сучасна педагогічна практика використовує далеко не всі засоби активного впливу на особистість. Науково-технічна творчість ще не посіла належного місця у вищій школі І – ІІ рівнів акредитації, зокрема в технікумах і коледжах. Виховні та профорієнтаційні можливості науково-технічної творчості, продуктивної праці недооцінюються і, як наслідок, не використовуються багатьма педагогами-практиками.

Відсутність координації в системі науково-технічної творчості молоді, недостатня методологічна і теоретична розробка проблем науково-технічної творчості молоді, відсутність необхідної кількості педагогічних кадрів, здатних очолити роботу з молоддю, – все це приводить до втрати творчого потенціалу майбутніх спеціалістів. Відсутність належного фінансування вищих закладів освіти та економічна скрута потенційних замовників на науково-технічні розробки також не сприяє розвитку науково-технічної творчості. Підтвердженням цього висновку є зменшення кількості гуртків і клубів технічної творчості в школах і вищих закладах освіти, згортання інших форм залучення молоді до технічної творчості.

Здійснені нами теоретичні дослідження, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду свідчать, що система вищої освіти повинна шукати нові форми організації професійної підготовки. Цілісний навчально-виховний процес вивчення будь-якого предмета значною мірою має супроводжуватись навчанням виконанню студентами творчих трудових і виробничих дій, прийомів праці тощо.

Аналізуючи сучасний стан системи навчання та виховання, що склалася у ВЗО І – ІІ рівнів акредитації, з позицій концепції даного дослідження ми дійшли висновку щодо недооцінки науково-технічної творчості як дієвого фактора формування майбутнього фахівця. В окремих випадках має місце спроба звести все різноманіття видів творчої діяльності лише до технічної творчості, яка, в свою чергу, часто зводиться до репродуктивної діяльності (виготовлення моделей за зразком, копій відомих приладів та пристроїв). Така робота, безумовно, формує загальнотрудові вміння та навички, виховує працьовитість, інтерес до техніки. Однак її зміст не охоплює принципово важливих компонентів творчості, як складових спеціаліста.

Створення і функціонування ефективних форм науково-технічної творчості пов’язане з рядом проблем, які можна умовно поділити на п’ять груп.

До першої групи віднесено проблеми організаційно-методичного характеру: у