Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи організації виробничого процесу на підприємствах

1.1 Поняття та структура виробничого процесу

1.2 Принципи організації виробничого процесу

1.3 Одиничне виробництво

1.4 Серійне виробництво

1.5 Масове виробництво

Розділ 2. Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика

2.1 Характеристика підприємства ВАТ „Завод „Фіолент””

2.2 Ефективність використання серійного типу виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””

Розділ 3. Методи удосконалення організації виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент””

3.1 Вплив типу виробництва на методи його організації

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Організація виробництва – це оптимальна організація виробничого процесу, що включає формування виробничої структури, забезпечення безперервності, ритмічності і пропорційності і прямо точності виробництва. Для підприємств нафтової і газової промисловості одним з найголовніших принципів є раціональна організація виробничого процесу.

У цій роботі будуть розглянуті організація виробничого процесу, типи виробництва, їх використання на підприємстві.

У першому розділі розглянуто теоретичні аспекти теми. Докладно розглянута структура виробничого процесу, принципи організації виробництва.

У другому розділі представлена характеристика підприємства і використовуваний підприємством тип виробництва.

В останньому розділі розглянуто методи вдосконалення організації виробництва.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ організації виробництва на підприємстві.

Ця тема сьогодні дуже актуальна при організації виробничого процесу на підприємствах. З того як організовано виробництво витікає його ефективність, мінімізація витрат і максимізація прибутку.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

 

 

Виробничий процес – це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Виробнича структура характеризує розподіл праці між підрозділенямі підприємства та їх кооперацію. Вона робить істотний вплив на техніко-економічні показники виробництва, на структуру управління підприємством, організацію оперативного і бухгалтерського обліку. Виробнича структура підприємства динамічна. У міру вдосконалення техніки і технології виробництва, управління, організації виробництва і праці вдосконалюється і виробнича структура.

Удосконалення виробничої структури створює умови для інтенсифікації виробництва, ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції.

На відміну від виробничої структури загальна структура підприємства включає різні загальнозаводські служби і господарства, в тому числі й пов'язані з культурно-побутовим обслуговуванням працівників підприємства [3].

Загальна структура підприємства включає весь комплекс виробничих підрозділів, організацій з управління підприємством і обслуговування працівників, їх число, взаємозв'язку і співвідношення між ними за чисельністю працівників, розміром зайнятих площ, пропускної здатності. При цьому до виробничих підрозділів відносяться цехи, дільниці, лабораторії, в яких виготовляється, проходить контрольні перевірки та випробування основна продукція, що випускається підприємством, використовуються комплектуючі вироби, придбані з боку, матеріали і напівфабрикати, запасні частини для обслуговування виробів та ремонту в процесі експлуатації, виробляються різні види енергії для технологічних цілей і т. п.

До підрозділів, які обслуговуюють працівників, відносяться галузі технічного навчання та навчальні заклади, що займаються підвищенням виробничої кваліфікації, освітнього та культурного рівня робітників, інженерно-технічних працівників, службовців.

Цех – найбільш складна система, що входить у виробничу структуру, до якої входять як підсистем виробничі ділянки і ряд функціональних органів. У цеху виникають складні взаємозв'язки: він характеризується досить складною структурою і організацією з розвиненими внутрішніми і зовнішніми взаємозв'язками.

Цех є основною структурною одиницею великого підприємства. Він наділяється певною виробничою і господарською самостійністю, є відокремленою в організаційному, технічному та адміністративному відношенні виробничою одиницею і виконує закріплені за ним виробничі функції. Кожен цех отримує від заводоуправління єдине планове завдання, що регламентує обсяг виконуваних робіт, якісні показники та граничні витрати на запланований обсяг робіт.

Важливими структурними виробничими одиницями на підприємстві є виробничі ділянки. Вони поділяються на основні та допоміжні.

Основні виробничі дільниці створюються по технологічному або предметним принципом. На ділянках, організованих за принципом технологічної спеціалізації, виконують технологічні операції певного виду.

До допоміжних відносяться дільниці головного механіка та головного енергетика по поточному ремонту та обслуговування металообробного та енергетичного обладнання; інструментально-роздавальна комора з заточеної майстерні; транспортна служба і т. п. [13].

 

 

Організація виробничого процесу на підприємстві, в будь-якому його цеху, на ділянці базується на раціональному поєднанні в часі і в просторі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Це дозволяє випускати продукцію при мінімальних витратах живої і матеріалізованої праці.

Однак за всього їх різноманіття організація виробничих процесів підпорядкована деяким загальним принципам: диференціації, концентрації, інтеграції, спеціалізації, пропорційності, прямоточності, безперервності, паралельності, ритмічності, автоматичності, профілактиці, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації та ін.

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, що, у свою чергу, поділяються на операції, переходи, прийоми і рухи.

Принцип концентрації означає виконання декількох операцій на одному робочому місці (багатошпиндельні багаторізцеві автомати з ЧПУ). Операції стають більш об'ємними, складними і виконуються в поєднанні з бригадним принципом організації праці.

Інтегративність припускає системну інтеграцію всіх процесів в організації за рахунок крізного управління функціональними циклами постачання, виробництва і збуту. Інтегративність досягається на