Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика

Можна одержати порівняльні переваги в конкурентній боротьбі, оснастивши своє підприємство першокласним обладнанням, але зберігати ці переваги протягом багатьох років можна, тільки постійно створюючи нові вироби і застосовуючи нові технології виробництва. Розробка нової продукції лежить в основі як боротьби за ринок, так і лояльного ставлення до вашого підприємства споживачів і торговельних посередників. Нові технології сприяють зміцненню порівняльних переваг шляхом зниження витрат виробництва і цін на продукцію, підвищення її якості та надійності, за рахунок більшої гнучкості виробництва. Ефективне поєднання обох процесів – розробки нових виробів та створення нових технологій – збільшує віддачу від кожного з них. Недарма, видно, показник оновлення асортименту продукції, що випускається займає друге місце (після частки ринку) у системі цілей вищого керівництва провідних японських фірм на майбутній п'ятирічний період. Більше того, коли менеджерів цих фірм запитали, за допомогою яких засобів припускають вони домогтися своєї головної довгострокової мети (все тієї ж частки ринку), відповідь: «Розробка нових виробів» – щонайменше, удвічі перевищував число будь-якого з інших.

Це також зайвий раз підкреслює, що здатність підприємства виробляти нову продукцію – ключовий фактор успіху.

Одним з факторів успіху є боротьба з втратами. Зовсім не дивно, що втрати у вигляді вибракуваних або негідних матеріалів, бракованих виробів самим безпосереднім чином пов'язані з якістю продукції. Крім того, зниження браку означає не тільки підвищення якості, а й зменшення споживання сировини, матеріалів, а також витрат праці. Але що особливо цікаво, зменшення втрат сировини і матеріалів на підприємстві часто призводить до підвищення продуктивності куди у великих розмірах, ніж це можна було б пояснити просто економією матеріально-енергетичних витрат.

На підприємствах з виробництвом світового класу боротьба з втратами базується на управлінській філософії, суть якої – створювати все більше і більше цінностей для споживачів своєї продукції. Правило просте: будь-яка діяльність, яка не створює додаткових цінностей для споживачів, розглядається на підприємстві як втрати, будь то втрати сировини та матеріалів (у результаті браку, відходів або перевиробництва чого-небудь), непотрібні робочі операції, втрати часу (робочим або продуктом на стадії технологічної обробки) або простої обладнання. Ця філософія і ті дії, які за нею слідують, власне, і визначають собою характер залежності між зниженням втрат і підвищенням ефективності виробництва.

Найвизначнішою частиною будь-якого підприємства зазвичай є виробниче обладнання. Однак аналіз підприємств з виробництвом світового класу однозначно вказує, що зовсім не якість «залозок», верстатів і агрегатів, як би багато шуму навколо них не піднімали, забезпечує їм високу продуктивність та інші порівняльні переваги перед конкурентами.

Саме вся архітектура виробництва, яка включає в себе обладнання та споруди, матеріальні та інформаційні потоки, правила і процедури по їх координації та управлінську філософію, яка лежить в їх основі, – ось що, перш за все, визначає продуктивність праці на підприємстві та рівень віддачі від його активів, якість продукції, здатність підприємства своєчасно реагувати на запити споживачів. Справді, дві фабрики з майже ідентичним обладнанням можуть функціонувати зовсім по-різному, якщо у них є відмінності в архітектурі виробництва.

Для того щоб домогтися шуканої синхронності в діяльності підрозділів і цехів, інтегрування виробничих операцій, потрібні зміни в розміщенні обладнання та послідовності технологічних операцій, скорочення часу наладки верстатів, більш швидке та оперативне надходження інформації (а також підвищення її точності) про виникаючі виробничі проблеми, поліпшенні в якості обробки деталей.

Зміни в базовій структурі виробництва супроводжуються також різними підходами в системах управління виробництвом:

Це постійна боротьба з усіма видами втрат на виробництві, постійний пошук поліпшень в методах і формах організації виробництва, шляхів прогресу в галузі підвищення продуктивності, гнучкості та оперативності виробництва, якості продукції, у рівні обслуговування споживачів.

Цей прогрес, який базується не на великих технологічних проривів, не на масованих інвестиційних ін'єкціях у виробництво, що виливаються в великомасштабне оновлення виробничого апарату, а на незначних на перший погляд, але постійних, щоденних поліпшення наявного виробничого потенціалу підприємства.

При цьому не повинно бути місця протиставлення – якість або зниження витрат, рівень обслуговування споживачів або гнучкість виробництва. Усі показники ефективності виробництва і управління повинні поліпшуватися одночасно.

Для цього потрібно лише постійно шукати і знаходити джерела зниження втрат. Тоді виявиться, що скорочувати витрати виробництва можна і покращуючи якість виробів, наприклад, за рахунок економії матеріалів та енергії, що йдуть на усунення виявленого браку і дефектів, за рахунок зменшення витрат на гарантійне обслуговування і ремонт, за рахунок скорочення всіх видів запасів і незавершеного виробництва, які теж являють собою джерело зниження продуктивності і прибутковості підприємстві, а значить, і джерело втрат. Наявність на підприємстві або в оптовій фірмі запасів продукції лише маскує погане управління виробництвом: або низька якість виробів, або погану організацію постачання і збуту, недоліки інженерної розробки виробу і т. п.

Що дійсно є дуже важливим, так це те, як це обладнання використовується, як воно інтегровано з матеріалами, людьми та інформацією в одне ціле