Осмислення концепту «історія» в романі Григорія Гусейнова «Повернення в Портленд»

Окремо хочеться звернути увагу на художні функції назви роману. У ній звучить алюзія на пісню Б. Окуджави «Піратська лірична»:

Когда воротимся мы в Портленд,

Ей Богу я во всем покаюсь.

Да только в Портленд воротиться

Нам не придется никогда.

Когда воротимся мы в Портленд,

Клянусь, я сам взбегу на плаху,

Да только в Портленд воротиться

Нам не придется никогда.

Когда воротимся мы в Портленд,

Нас примет Родина в объятья

Да только в Портленд воротиться

Не дай нам, Боже, никогда [4].

Із топонімом «Портленд» ми зустрічаємося ще на початку твору: «Микола <…>свідомо вибрав Красноярський край. Йому хотілося вирушити кудись далеко, на край світу, щоб ніколи вже не повертатися в своє рідне Городище, в Київ (ми всі часто називали його Портлендом, згадуючи пісню популярного барда), хоча це зовсім інша історія» [Гусейнов 2011: 12].

Протягом роману лейтмотив пісні визначає ключові моменти осмислення персонажами власної сутності, самих себе:

1) «<…> не особливо весело було й Славі. Він раптом ні з того ні з сього затіяв о другій годині ночі в коридорі концерт; звідкись приніс гітару й став мене примушувати: «Давай піратську». Я відмовлявся, однак тоді голосно став співати він: «Когда воротимся мы в Портленд, ей-богу, я во всем покаюсь…» Потім сказав: «І навіщо я, дурень, залишався?» [Гусейнов 2011: 176];

2) «Ось уже й рік минув. Останній, що живу в Жулянах на Портленді-Києві. «Пусть будет крепок ром ямайский, все остальное-ерунда». В липні наступного ми всі роз’їдемося. Отримавши дипломи, будемо веселитися, пиячити. А потім влаштовуватися, проштовхуватися на посади. В нас будуть родини. Й так триватиме дуже довго, поки ми враз постаріємо. Схаменемося і станемо раптом роззиратися: а далі? Навіщо жили?»[Гусейнов 2011: 322].

Слід зазначити, що творчість Булата Окуджави в радянські часи відігравала особливу роль. Це був своєрідний вияв протесту проти тиску тоталітарної системи на особистість. Позбавлені ідеологічних штампів, твори Булата Окуджави торкалися «вічних» проблем буття людини, повертаючи її до традиційних неперехідних цінностей. Вірші, покладені на музику, виконувані автором у своєрідній довірливій манері, часто приховували іронічний погляд автора – людини-інтелектуала, що перебуває поза межами «комуністичних» ідеалів, добре розуміє, що відбувається і не бажає втрачати «людське» у собі на догоду системі. Його твори слухали, збираючись у товаристві близьких за духом людей, яким можна довіряти (бо практика доносів, стукацтва, боротьби з «ворогами» комунізму ще тривала), напівтаємно. У творах Булата Окуджави тонко, інтелігентно було розставлено необхідні акценти, що дозволяло людині навіть у тоталітарній державі залишатися людиною.

Григорій Клочек справедливо зазначає: «Пісня Булата Окуджави «Піратська лірична», цитації з якої лейтмотивом проходять крізь твір. Літературознавець Дмитро Дроздовський, так трактує символічне значення Портленду: «Портленд – це якийсь міф пам’яті, простір, у який нібито найбільше хочеться повернутися. Але разом із тим повернення в Портленд означатиме смерть, зупинку. Повернення в Портленд має залишитися нездоланним вояжем, нездійсненним міфом. Портленд – це ілюзія, що наповнює життя сенсом; у кожної людини має бути така ілюзія з минулого, згадуючи яку, оживаєш внутрішньо…»[6].

Григорій Клочек так розуміє художню функцію назви: «У контексті роману (а він в основному визначає «опцію сприймання» цих слів) «Портленд» розуміється не тільки як місто, що викликає у героїв ностальгічну тугу за кількома молодими роками, що проминули в ньому, – такої туги фактично немає, бо художній світ, побудований на непривабливому фактажі і сповнений ледь відчутного настрою неприкаяності, яка завжди супроводжує людську чи суспільну (національну) нереалізованість. Іншими словами, той «золотий гомін», який стояв над Києвом у щасливий час національного відродження 1918 року і який почув своїм абсолютно музичним слухом Павло Тичина, він, Микола Волошин, який теж був обдарований ідеальним слухом, уже не чув – він просто вже не звучав ні над Києвом, ні над Україною, і тому його вже не вловлював найбільш чутливий слух. Ще кілька років назад, на початку 60-х, той золотий гомін, який супроводжує ледь відчутні вольові зусилля до національного відродження, ще можна було почути. Він зазвучить і пізніше, в кінці 80-х-початку 90-х. Особливо обнадійливо він звучатиме у 2004 році. Але швидко затихне» [6].

Із тексту пісні стає зрозуміло: якщо пірати повернуться в Портленд (начебто, бажане місце), вони змушені будуть стати іншими, занадто «правильними», такими, як їх хоче бачити суспільство. Для цього необхідно перекреслити все минуле життя. Пісня, яка лягла в основу назви роману, закінчується словами: «Да только в Портленд воротиться не дай нам, Боже, никогда!». Отже, не да нам, Боже, змінитися, стати такими, як усі, зрадити власному «Я», загубити свій авантюризм, зректися бажань пригод і почати жити буденним звичайним життям. Цього ні автор для своїх героїв, ні герої не хочуть.

Твір побудовано на глибинному внутрішньому протиріччі, притаманному людській душі загалом: з одного боку в романі постійно звучить ностальгія за Портлендом (Києвом 60-х років), за молодістю, що минула, максималізмом, авантюризмом, притаманним молодій людині, відчуттям того, що можна досягти будь-якої мети; з іншого – лейтмотив пісні, яка лягла в основу назви, диктує: не треба повернення в часи, коли все життя було контрольоване радянською ідеологією, не було тієї життєвої мудрості, котра є зараз.

Якщо відштовхуватися від назви твору, то його ідею можна визначити так: це утвердження творчого начала в людині, її вміння бачити велике в малому, самоцінності кожної особистості, захоплення красою і глибиною душі «звичайної» людини.

Отже, роман «Повернення в Портленд» – гімн свободі людини, яка здатна її зберегти навіть у тоталітарному суспільстві, яким був Радянський Союз.

У творі звучать роздуми письменника про те, як просто можна втратити бажання відкривати щось нове, творити, радіти життю, якщо поринеш у буденність. Нереалізовність Миколи в родинному і суспільному житті – провідний мотив твору.

Так звичайна людська історія стає для читача близькою. Він разом із автором співпереживає героям твору, стає учасником подій і, звичайно, довіряє написаному як людина-свідок того, що відбувається. За такими простими історіями – доля людини, її сутність, що складається з правильних і неправильних учинків, сумнівів, помилок. Але вона не менш цікава, ніж пригодницький твір, бо розкриває глибинні психологічні витоки діяльності людини.

Отже, твір презентує правдивий образ історичної доби 60-х років ХХ століття. Майстерність письменника, своєрідність авторського стилю, ширість, відвертість, уміння відтворити культурну атмосферу минулого, сприяють тому, що читач не лише абсолютно довіряє оповідачеві, а й природно співіснує з персонажами та часо-просторовими координатами твору.

 

 

1. Варикаша 2010 – Варикаша М. М. Література non-fiction: поміж фактом і фікцією [Електронний ресурс] / М. М. Варикаша // Актуальні проблеми слов’янської філології. – 2010. – Випуск XXIII. – Частина 3. – Режим доступу: http: //dspace. nbuv. gov. ua/bitstream/handle/123456789/38201/03-Varykasha. pdf? sequence=1.
2. Галич 2003 – Галич О. Жанрова система документальної літератури / Олександр Галич // Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії: матеріали Всеукраїнської наукової конференції, [м. Луганськ, 18-19 вересня 2003 р. ] – Луганськ: Знання, 2003. – С. 19-36.
3. Галич 2008 – Галич О. А. У вимірах non-fiction: щоденники українських письменників ХХ століття: монографія / Олександр Галич. – Луганськ: Знання, 2008. – 200 с.
4. Гусейнов 2011 – Гусейнов Г. Повернення в Портленд: роман у щоденниках і листах / Григорій Гусейнов. – К. : Ярославів Вал, 2011. – 368 с.
5. Забужко 2013 – Забужко О. : «Письменник завжди самотній, за визначенням, бо його завдання – витворити свій власний світ» [інтерв’ю] [Електронний ресурс] / О. Забужко // Культура, 23 квітня 2013. – Режим доступу до журн. : http: //lb. ua/culture/2016/04/23/333434_oksana_zabuzhko_pismennik_zavzhdi. html.
6. Клочек 2012 – Клочек Г. Музика підтекстових смислів (Про новий роман Григорія Гусейнова «Повернення в Портленд») [Електронний ресурс] / Григорій Клочек // Літературна Україна, 2012. – № 15 (12 квіт.) – Режим доступу: http: //litukraina. kiev. ua/morints.
7. Літературознавча енциклопедія 2007 – Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1. / [авт. -уклад. Ю. І. Ковалів]. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 608 с.
8. http: //bo0k. net/index. php? p=achapter&bid=10055&chapter=1
9. https: //uk. wikipedia. org/wiki