+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
39
Мова:
Українська
продукції можна випускати тиражами від однієї штуки. Тому, якщо Вам потрібно терміново надрукувати всього 100-300 штук повнокольорових листівок чи візиток до виставки, або 50 запрошень на весілля, то часто цифровий друк виявляється єдиним засобом, що дозволяє виконати замовлення за розумну ціну. Цифрове обладнання зробило економічно привабливим для замовників друк тиражів в 100-200 аркушів формату А3 на папері щільністю до 300 г/кв.м. Інший типовий для цифрової поліграфії вигляд робіт - друк видань великого обсягу, але малого тиражу, наприклад, кольорові каталоги - тиражем 10 примірників.
По-третє, цифрові машини дозволяють легко і просто експериментувати з різними типами фактурних і художніх паперів і отримувати унікальні за своєю красою відбитки.
І останна перевага цифрових друкарських машин - це персоніфікація відбитків. Тобто у замовника з'явилася можливість зміни даних у процесі друку з готового оригінал-макету. Це дуже зручно, якщо, наприклад, бажано відразу красиво надрукувати прізвище, ім'я та по батькові кожної особи на запрошенні замість того, щоб вписувати його від руки або, якщо потрібно надрукувати номерні квитки на приватну вечірку і т.п. Ніякі інші види поліграфічного обладнання не дають такої можливості без додаткових витрат.
До недоліків цифрового друку на XEROX DC12 можна віднести різке зниження якості відбитка зворотного боку при використанні щільних паперів, а особливо фактурних паперів типу «льон», «верже», а також невеликі несуміщення особи з оборотом. Як недолік можна розглядати і неможливість друку на темних паперах, наприклад на чорній або синій. Оскільки барвник має низьку оптичну щільність (як офсетна фарба), він напівпрозорий і видно тільки на білому або світлому папері.
Зовні візитки, друковані на «цифрі» дуже схожі на трафаретні, тобто віддруковані шовкографією. Такі ж соковиті яскраві кольори і ледве-помітний рельєф. Це, а також нерівномірність друку плашок на фактурному папері.
2. Основні показники ефективності виробництва
2.1 Ефективність виробництва. Суть та показники
Оскільки виробничі ресурси обмежені, а потреби безмежні, то суспільне виробництво не може сповна задовольнити матеріальні і духовні потреби населення, але воно повинно прагнути до якнайповнішого задоволення їх, раціонально й ефективно використовуючи наявні ресурси.
Результати функціонування економіки визначають двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва.
Економічне зростання вимірюється абсолютним приростом валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу за певний період.
Ефективність виробництва відображає не тільки приріст обсягів виробництва, а й те, якою ціною, тобто якими затратами досягають цього приросту.
Розрізняють соціальну та економічну ефективність виробництва. Соціальна ефективність видображується в тому, наскільки повно задовольняються особисті потреби людей. Вона показує, якою мірою господарська діяльність спрямована на задоволення потреб людини, наскільки відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то таке суспільне виробництво є ефективним.
Основними показниками соціальної ефективності є:
— розміри ВВП в розрахунку на душу населення;
— розміри національного доходу (НД) в розрахунку на душу населення;
— частка фонду споживання в національному доході;
— рівень життя населення.
Рівень життя — це рівень забезпеченості населення матеріальними і духовними благами, необхідними для підтримування нормальної життєдіяльності.
Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва. Вона визначається шляхом зіставлення одержаного результату і затрат:
П — вартість продукту,
З — затрати праці,
У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням виробленого за певний період національного доходу до затрат суспільної праці. У масштабі галузі, підприємства — відношенням величини чистої продукції до затрат суспільної праці.
Ефективність суспільного виробництва є складною і багатоплановою категорією. Її окремі сторони можна виміряти за допомогою системи економічних показників. З їх допомогою визначається результативність використання окремих видів ресурсів, зокрема праці, фондів, матеріалів.
Відношення виробленого продукту (П) до кількості задіяних працівників у його виробництві за певний проміжок часу (Р) характеризує продуктивність праці (Пп). Вона є одним із найважливіших показників ефективності і визначається за формулою:
П — продукт,
Р — кількість працівників.
Продуктивність праці — це синтетичний показник ефективності виробництва. Це показник використання робочої сили. А ефективність використання матеріально-речових факторів виражається такими показниками як матеріаловіддача і фондовіддача.
Матеріаловіддача — це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Наприклад, вироблено продукції на суму 10000 гривень, витрачено сировини, матеріалів, палива на 4000 гривень.
Фондовіддача — це відношення вартості продукту до вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Наприклад, на підприємстві використовується щорічно основних виробничих фондів на суму 1 млн гривень, а продукції випускається на 1,2 млн гривень. Тоді фондовіддача становитиме:
Названі показники виражають ефективність використання найважливіших факторів виробництва.
2.2 Трудомісткість
Трудомісткість продукції (t) - це показник продуктивності праці, вимірюваний витратами праці (робочого часу) на виробництво одиниці продукції або роботи.
Обчислюється трудомісткість, як правило, в людино-годинах, рідше - в людино-хвилинах і людино-днях.
По відношенню до показника вироблення - трудомісткість є зворотною величиною. Тому нерідко вироблення називають прямим, а трудомісткість - зворотним показником продуктивності праці.
Між