Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Я. О. Сєріков. – Харків, ХНАМГ, 2007. 227с.

Імовірність розрізнення (видимість) – характеристика здатності ока сприймати об'єкт. Ця характеристика визначається числом граничних контрастів (Кпор – найменший помітний контраст) у контрасті об'єкта розрізнення з тлом:

V = К/Кпор.

 

Показник дискомфорту (М) – характеристика якості освітлення, що ви-значає ступінь додаткового напруження зорової роботи людини, викликаного наявністю різкої різниці яскравості одночасно видимих поверхонь в освітленому приміщенні. 

Розглянуті характеристики працездатності ока взаємозв’язані й взаємозалежні. 

Одним з основних факторів сприятливого функціонування зору є достатня яскравість або освітленість робочих поверхонь і їх ділянок. При незадовільних характеристиках освітленості виробниче освітлення може бути шкідливим чи небезпечним виробничим фактором.

При незадовільній освітленості погіршуються умови для здійснення зорових функцій і життєдіяльності організму: з'являються втомлення, очні хвороби, головні болі, що може бути непрямою причиною нещасних випа-дків. Погано освітлені небезпечні зони, прожектори і лампи, що засліплюють, відблиски від них, різкі тіні погіршують або можуть викликати втрату орієн-тації працюючих.

 

2.4.3. Природне освітлення

Природне освітлення, створюване денним світлом (небозводом), най-більш благотворно діє на людину, не вимагає витрат енергії. 

Природне освітлення у виробничих приміщеннях залежить:

•від кліматичних і сезонних умов, часу доби;

•від напрямку надходження світлового потоку. При цьому воно може бути бічним, верхнім або комбінованим.

Бічне освітлення здійснюється через вікна у стінах, верхнє – через верхні світлові прорізи, скляні ліхтарі. Сполучення бічного й верхнього освітлення називають комбінованим. Верхнє і комбіноване природне освітлення мають перевагу, тому що забезпечують більш рівномірне освітлення приміщень. Бічне освітлення створює значну нерівномірність в освітленні ділянок, розташованих поблизу вікон і вдалині від них.

 

Нормування природного освітлення

 Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залежно від погоди й інших факторів, то для його нормування, згідно із СНиП ІІ-4-79, прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО). Він виражається у відсотках і визначається відношенням освітленості у певній точці приміщення Ев (лк) до одночасної зовнішньої освітленості горизонтальної поверхні розсіяного світла небозводу Ен (лк).

 

ен = КПО = (Ев/Ен) • 100, %.

 

КПО вказує, яка частина зовнішнього дифузійного світла небозводу (у відсотках) забезпечує освітлення у визначеній точці всередині приміщення. При цьому, внутрішня освітленість (Ев) повинна вимірюватися в наступних точках виробничого приміщення (рис. 2.8).

КЕО нормується залежно від характеру зорової роботи, розташування світлових прорізів у приміщенні й номера світлового пояса, в якому розташоване приміщення. Територія СНД умовно розділена на п’ять світлових поясів (географічних районів), розташованих з півночі на південь.

У діючому СНиП ІІ-4-79 нормативні значення КПО наведені для ІІІ-го (середнього) світлового пояса, тому для приміщень, розташованих в І, ІІ, ІV і V світлових поясах КЕОі (ен.фі) визначається із залученням наступної формули:

 

ен.ф I,ІІ,ІV,V = енІІІ • m • c,

 

де m – коефіцієнт світлового клімату, що приймається за СНиП залежно від географічного району в якому розташовується підприємство.

Залежно від номера світлового пояса величина коефіцієнту світлового клімату приймає дискретні значення в діапазоні m = 0,8...1,2; с – коефіцієнт сонячного клімату, що визначається залежно від типу світлового прорізу і орієнтації його відносно сторін горизонту (с = 0,6...1,0). Алгоритм визначення КПО наведений на рис. 2.9.

Для забезпечення нормованої величини КПО необхідно реалізувати відповідну площу світлових прорізів (вікон) у приміщенні. На практиці світлотехнічний розрахунок зводиться до визначення площі та конструкції світлових прорізів відповідно до нормативів, передбачених ДСН.

Сумарна площа світлових прорізів (S), що необхідна для забезпечення потрібного бічного освітлення, розраховується за наступною формулою:

 

S = Sп • ен.ф • ηпро • kбуд • kз / (100 • τпро • у1),

 

де  Sп – площа приміщення; ен.ф – нормативне значення КПО, з урахуванням значень коефіцієнтів mi і ci; ηпро   – світлова характеристика віконних прорі-зів; kбуд   – коефіцієнт, що  враховує затінення вікон; kз – коефіцієнт запасу, що залежить від запилення приміщення, розташування вікон і періодичності їх очищення; τоб – загальний коефіцієнт пропускання світла;  у1  – коефіцієнт, що враховує світло, відбите сусідніми конструкціями.

У тому разі, якщо недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, то така система освітлення називається сполученою. Сполучене освітлення, як і природне, також нормується за допомогою визначення КПО. 

Сполучене освітлення застосовують у виробничих приміщеннях, де виконуються зорові роботи високої точності, а також у приміщеннях, що характеризуються великою шириною. 

 

2.4.4. Штучне освітлення

 

Класифікація систем штучного освітлення

За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяється на такі типи: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини.

Аварійне освітлення включають при виході з ладу робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела й по-винні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях і не менше 1 лк на території підприємства. Аварійне освітлення передбачається на