Основи сімейного права

 

 

 

Основу сімейного законодавства складає Сімейний кодекс України від 10.01.2002р., який набув чинності одночасно з Цивільним кодексом України.

Сім’я є первинним і основним осередком суспільства відповідно до ст. 3 СК. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю навіть тоді, коли з поважних причин не проживають спільно.

Сім’я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та інших підстав, не заборонених законодавством такі, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку, крім випадків, що передбачені сімейним законодавством (народження дитини). Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Сімейні права та обов’язки нерозривно пов’язані з особою, якій вони належать, а тому не можуть передаватись іншим особам.

Відповідно до ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Тільки реєстрація шлюбу у органах РАЦС породжує сімейні права та обов’язки між жінкою та чоловіком.

Право на укладення шлюбу мають особи, які досягли шлюбного віку: жінки 17 років, а чоловіки 18.

За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надане право на укладення шлюбу, якщо це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У шлюбі між собою не можуть перебувати: особи, які є родичами прямої лінії споріднення; рідні (повнорідні,неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

 

 

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом.

Заява до органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) подається жінкою та чоловіком особисто. Заява може бути подана до будь-якого державного органу РАЦС на території України за вибором громадян України, які бажають укласти шлюб. Реєстрація шлюбу призначається через 1 місяць після подання заяви. Заява втрачає чинність по спливу трьох місяців від дня її подання. Якщо реєстрація шлюбу не відбулася у призначений час, то реєстрація може бути призначена повторно за цією ж поданою заявою за бажанням осіб, що одружуються.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу повинні повідомити одне-одного про стан свого здоров’я. Такі особи вважаються зарученими. Якщо одна з осіб відмовляється від укладення шлюбу, то вона зобов’язана відшкодувати другій стороні витрати, які були понесені нею для приготування до весілля, крім випадків коли така відмова зумовлена протиправною або аморальною поведінкою іншої сторони, або прихованням обставин, що мають істотне значення для укладення шлюбу.

1. Смерть одного з подружжів.

2. Розірвання шлюбу:

А) Органами реєстрації актами цивільного стану за спільною заявою подружжя, які не мають дітей, або за заявою одного з подружжя, якщо інший визнаний судом безвісти відсутнім, недієздатним, або засуджений на строк не менше 3 років;

б) За рішенням суду (за позовом одного з подружжя).

1. З особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

2. Між кровними родичами.

3. З особою, яка визнана не дієздатною.

1. Без вільної згоди жінки та чоловіка.

2. Фіктивний шлюб (без наміру створення сім’ї).

3. Між усиновлювачем і усиновленим за відсутності скасування відносин усиновлення.

4. Між двоюріднім братом та сестрою, дядьком і тіткою, племінником і племінницею.

5. Особою, яка має тяжку або небезпечну хворобу для іншого члена сім’ї.

6. З особою, яка не досягла шлюбного віку без відповідного дозволу суду.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини або якщо той, хто не досяг шлюбного віку,